Справа № 161/13946/24 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/1195/24 Доповідач: Данилюк В. А.
19 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,
секретаря Трикош Н. І.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 адвоката Носкова Олександра Миколайовича на додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року,
24 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності.
30 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_2 подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності залишено без розгляду на підставі заяви позивача ОСОБА_2
18.10.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Татарин В. М. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про стягнення з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 адвокат Носков О. М. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення допущені порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрати на професійну (правничу) допомогу відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Представник позивача Носков О. М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Відповідачка ОСОБА_3 подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в заяві просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Так, заперечуючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача Носков О. М. стверджує в апеляційній скарзі про безпідставність заяви про ухвалення додаткового рішення через недоведеність необґрунтованих дій позивача.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачкою було подано позов передчасно, при цьому 28 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 23.09.2024 року, у зв'язку з чим відповідачка вимушена була звернутися до адвоката про надання їй професійної правничої допомоги.
Після укладення договору з адвокатом Татарин В. М. адвокатом вчинялися певні дії з підготовки до справи, участі в судових засіданнях, і лише після призначення до розгляду по суті позивачкою було написано заяву про залишення позову без розгляду, а тому з урахуванням того, що відповідачка у зв'язку з такими діями позивача ОСОБА_2 понесла витрати на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткову компенсацію цих витрат.
Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Татарин В. М. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи: акт від 18.10.2024 року до договору про надання правової допомоги від 27.05.2024 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера №13 від 01.10.2024 року.
Із вищевказаних документів вбачається, що адвокатом Татарин В. М. надано ОСОБА_3 наступну правничу допомогу, а саме: аналіз позовної заяви з додатками у даній справі та підготовка заперечень (відзиву) - 8000 грн; участь у судових засіданнях 23.09.2024 року та 17.10.2024 року.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Татарин В. М. щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Верховного Суду критерії, та з врахуванням майнового стану позивача ОСОБА_2 , яка є пенсіонером, отримує дохід виключно із виплат пенсійного фонду, приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, підлягає зменшенню.
Враховуючи те, що судом при постановлені ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, по даній справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно ст. 141 ЦПК України не вирішувалось, та з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт; з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Татарин В. М. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання щодо стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних робіт, часом, витраченим на їх виконання, умов Договору, рахунку та акту про надання правової допомоги, беручи до уваги заперечення представника позивача проти розміру витрат на правову допомогу та їх обсягу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов вірного висновку, що визначена адвокатом сума гонорару є неналежно обґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, обставинами справи а тому наявні підстави для зменшення заявленої суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
При цьому, судом першої інстанції враховано майновий стан позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Носкова Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді