Справа № 761/37019/24
Провадження № 2/761/9870/2024
08 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Левицька Т.В., розглянувши у приміщенні суду матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди, -
03 жовтня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з Державного бюджету України 5 130, 51 грн., що становлять 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання з виплати пенсії (28132,49 грн.) за нарахований період з 01 лютого 2018 року по 31 серпня 2024 року включно, 21 011,32 інфляційних втрат, 10 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 640/20219/20.
Перевіривши матеріали вказаної позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на те, що заявлені вимоги мають розглядатись за правилами адміністративного судочинства, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 09.11.2023 року, справа №420/2411/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 Цивільного кодексу України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Вказане також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року, справа №420/2411/19.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, оскільки заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), який розглядався за правилами адміністративного судочинства, то позовна заява ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних страт, 3% річних та відшкодування моральної шкоди, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір, тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 186, , 352, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: