Справа № 761/16739/23
Провадження № 2/761/9508/2024
05 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
У своїй позовній заяві позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 з усіх видів його заробітної плати щомісячно, починаючи з 16 травня 2023 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку.
На обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 07.10.2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 . ОСОБА_4 є курсанткою 2 курсу денної форми навчання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Донька навчається, не має жодного доходу і через навчання позбавлена можливості працювати, тому потребує матеріальної допомоги. ДОнька проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні. На підставі наведеного позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2023 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року позовну заяву було задоволено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року було скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року, призначено до розгляду справу по суті.
16 жовтня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не прибув, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити.
Третя особа у судове засідання не прибув, повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області м. Чугуєва було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що складено актовим записом № 186.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
Відповідно до копії Довідки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка №332 від 24 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 є курсантом 2 курсу денної форми навчання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Термін навчання становить з серпня 2021 року по серпень 2025 року.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 78, 81 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
В силу ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачка вказує, що ОСОБА_4 проживає разом з нею та перебуває на її утримані.
Одночасно з цим, з матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до довідки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18 червня 2024 року № 1069 (Форма №5), яка видана в тім, що солдат ОСОБА_4 зарахована на навчання до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка з серпня 2021 року та по теперішній час с курсантом 3 курсу денної форми навчання. Термін навчання становить з серпня 2021 року по серпень 2025 року;
Відповідно до листа Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 25 червня 2024 року №508/18/4104, курсант ОСОБА_4 проходить дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України відповідно до укладеного з нею контракту на навчання. Термін навчання становить з серпня 2021 року по серпень 2025 року.
Згідно статей 9, 11 та 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. Тобто всі військовослужбовці, незалежно від їх соціального статусу забезпечуються за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Проте, ряд видатків на придбання засобів гігієни, проїзду від розташування до місця проведення занять, письмового та канцелярського приладдя, тощо, військовослужбовець здійснює за власний рахунок, йдеться у листі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 25 червня 2024 року №508/18/4104.
Відповідно до пункту 7 розділу І Положення про військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 15 серпня 2013 року № 1190/560 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2013 року за № 1541/24073, затверджено Положення про Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 18.04.2014 № 483/260 (далі - Положення про Військовий інститут).
Положенням про Військовий інститут регламентовано:
- матеріально-технічну базу Військового інституту складає комплекс матеріальних та технічних засобів, будівель та споруд, що призначені для забезпечення підготовки тих, хто навчається з установлених військових спеціальностей (п.7.1);
- для створення необхідних умов проведення військової та військово-спеціальної підготовки з курсантами (студентами) та слухачами, забезпечення житлово-побутових та необхідну для проживання Університет надає Військовому інституту навчальний корпус № 8 (вул. Ломоносова, 81) гуртожитку № НОМЕР_2 (вул. Ломоносова, 43) (п.п.7.1.5.);
- курсантів (слухачів, студентів) кількість ліжко-місць в Університет забезпечує експлуатаційно-технічне обслуговування виділених Військовому інституту приміщень, обладнання, комунікацій та мереж, оплачує комунально-побутові послуги й проводить згідно із планами капітальний і поточний ремонт наданих у користування споруд (п.п. 7.1.7.);
- Міноборони та Університет забезпечують надані приміщення меблями, обладнанням, рухомим майном (п.п.7.1.8).
З урахуванням наведеного, курсант ОСОБА_4 проходить дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України відповідно до укладеного з нею контракту на навчання. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення.
Тобто всі військовослужбовці, незалежно від їх соціального статусу забезпечуються за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З даного слідує, що ОСОБА_4 забезпечується житлово-побутовими умовами Університетом та проживає за адресою Військового інституту навчального корпусу № 8 (по вул. Ломоносова, 81); Університет оплачує комунально-побутові послуги гуртожитку; забезпечується за рахунок Міністерства оборони України постільною білизною, фінансуванням на оплату за проживання та спеціальним одягом.
В силу ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Жодних доказів на підтвердження того, що Позивач проживає разом із донькою до суду Позивачем не надано, а отже право для подачі позову щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у Позивача відсутнє.
Водночас третя особа у справі - ОСОБА_4 не позбавлена права самостійно звернутися до суду із позовом до Відповідача про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, та з урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі ст. 180-182, 199-200 СК України, керуючись ст. 9, 10, 12, 18, 78-81, 247, 263-265, 353-354, ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення виготовлений 26 листопада 2024 року.
Суддя: