печерський районний суд міста києва
757/60979/24-к
1-кс-51569/24
25 грудня 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23.08.2023,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Першого відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23.08.2023, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, тобто до 03.01.2025, оскільки для цього необхідно вчинити ряд слідчих та процесуальних дій з метою повного та всебічного дослідження обставин вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, причетних до вчиненого злочину.
Водночас ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують обраний запобіжний захід щодо підозрюваної, не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання підозрюваної ОСОБА_4 під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Захисник підозрюваної щодо задоволення клопотання заперечував, з огляду на те, що ризики, зазначені у клопотанні та на які посилався прокурор в судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено, зазначив, що клопотання обмежує її права, оскільки в ньому відсутні відомості щодо можливої застави, тому просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрювана підтримала думку свого захисника, зазначивши, що свою причетність до інкримінованого злочину (один епізод) визнає повністю. Просила урахувати, що на утриманні малолітня дитина (два роки), її мати, яка на даний час здійснює догляд за дитиною, непрацездатна (перелом ноги), тому просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у разі постановлення ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з мінімальним розміром прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 КК України.
18.07.2024, в межах кримінального провадження № 12023000000001536 від 23.08.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
18.07.2024, в межах кримінального провадження № 12023000000001536 від 23.08.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
19.07.2024 підозрюваній ОСОБА_4 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком до 15.09.2024 включно.
02.09.2024 постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 18.10.2024.
06.09.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 18.01.2025.
10.09.2024 підозрюваній ОСОБА_4 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою строком до 09.11.2024 включно.
05.11.2024 підозрюваній ОСОБА_4 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою строком до 03.01.2025 включно.
25.12.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні до восьми місяців, тобто до 18.03.2025.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчому судді під час вирішення питання про продовження строків тримання під вартою не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Таким чином, на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не оцінює надані фактичні дані на предмет їх належності та допустимості, проте наведені дані свідчать про причетність ОСОБА_4 до події вказаного злочину.
Пункт перший статті 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36)
Відповідно до частини шостої статті 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 № 1-р/2017 встановлено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.
Відповідно до статті 199 КПК України, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання ризикам передбаченим статтею 177 КПК України (частина перша статті 183 КПК України). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у частині другій статті 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.
Ураховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та доводи, викладені стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 194 КПК України, і не доведено того, що більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
У рішенні у справі «Пунцельт проти Чеської Республіки» від 25.04.2000 ЄСПЛ зазначив, що неодмінною умовою забезпечення законності подальшого тримання заарештованої особи під вартою є факт подальшого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення нею правопорушення, однак після спливу певного проміжку часу ця умова перестає бути достатньою і судові органи зобов'язані навести додаткові «релевантні» і «достатні» підстави на обґрунтування подовження позбавлення особи свободи.
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі «Яблонський проти Польщі», від 21.12.2000, пункт 80).
Згідно з частиною четвертою статті 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею особливо тяжких кримінальних правопорушень, вагомості наведених доказів причетності особи, суворість покарання, що загрожує підозрюваній за умови доведеності її вини, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що наявний ризик, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, наведені обставини підтверджують продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання».
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, рішення у справі «Тодоров проти України» та рішення у справі «Строган проти України» від 06.10.2016, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення. Для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Аналогічна позиція викладена у листі ВССУ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, згідно з яким тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (стаття 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
Що стосується ризику переховування від суду з метою уникнення покарання, то тут варто зазначити, що в пункті 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби особа може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти росії» від 01.06.2006 визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).
У рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Мамедова проти росії» від 01.06.2006, а також правових позицій, викладених у пункті 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12.01.2012 визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Ризик тиску на свідків та підозрюваних може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено Рішенням Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань - рішення Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії».
Доказами в обґрунтування такого ризику можуть бути: підтверджуючі документи, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; незаконний вплив на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що також підтверджується документально. Однак сторона обвинувачення не надала слідчому судді доказів на підтвердження наявності такого ризику. Крім того, вказаного ризику можна уникнути шляхом покладення на підозрювану певного обов'язку.
Щодо ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то він є сумнівним та розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому таке твердження є лише припущеннями прокурора.
Ризик вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, згідно з наданими сторонами судового провадження відомостями про особу підозрюваної також не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що особа вже притягувалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має незняту чи непогашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягувалась до адміністративної відповідальності, інформацією про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем.
Разом з цим, з огляду на ті обставини, що слідчому судді надані фактичні дані на підтвердження гарантій визначеного місця проживання підозрюваної, сімейних, соціальних зав'язків підозрюваної, має на утриманні малолітню дитину (два роки), її мати, яка на даний час здійснює догляд за дитиною, непрацездатна (перелом ноги), і такі обставини хоча і не спростовують існування вищевказаного ризику, проте долучені до клопотання докази містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів щодо наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених статтею 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу.
При цьому доведено й об'єктивні обставини, що полягають у неможливості завершити досудове розслідування у встановлені строки, оскільки необхідно отримати висновки: 4-х судових фоноскопічних експертиз; 4-х судових дактилоскопічних експертиз; 4-х судових молекулярно-генетичних експертиз; судової експертизи за експертною спеціальністю 5.2. Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху, які мають вагоме значення у кримінальному провадженні та будуть використані під час судового розгляду.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор в судовому засіданні не довів, що наведені в клопотанні обставини виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 , а тому не знаходить підстав для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, враховуючи необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та для досягнення мети запобігання встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 24.02.2025 включно, з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Одночасно слідчий суддя звертає увагу на те, що у вступній частині ухвали, постановленій під час розгляду даного клопотання, неправильно вказаний номер кримінального провадження, а саме «42023000000000548 від 31.03.2023» замість «12023000000001536 від 23.08.2023». Тому слід вважати написаним у вступній частині судового рішення номер кримінального провадження «12023000000001536 від 23.08.2023».
Керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 2, 8, 22, 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 199, 202, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 24.02.2025 включно.
Звільнити підозрювану ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_4 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з підозрюваними, свідками, експертами, іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_4 до виконання органу Національної поліції за її місцем проживання.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладається на слідчого у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1