печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4307/22-ц
пр. 2-2569/24
20 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся із зверненням до Міністерства соціальної політики України на підставі статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян». На переконання позивача, має місце порушення його права на звернення та отримання інформації по суті запиту на отримання інформації, внаслідок чого йому спричинена моральна шкода. ОСОБА_1 зазначає, що така шкода підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок держави на підставі частини 1 та пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 20 ЦК України, частини 1, пунктів 2, 4 частини 2, частини 3 статті 23 ЦК України, статті 1173 ЦК України, статті 56 Конституції України, постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року. Моральна шкода полягає у тому, що відповідачем не надано документ, на підставі чого позивачу скасовано субсидію в 2021 році; прізвище посадової особи, яка скасувала в 2021 році надання позивачу субсидії; документ, який засвідчує, що скорочення субсидії на оплату за газ в об'ємі 610 куб. м., яка була призначена мені у 2017 році, до 180 куб. м., яка була призначена позивачу у 2021 році.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому йдеться про те що позов не обґрунтований, а тому не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Позивач зазначає, що звернувся із зверненням до Міністерства соціальної політики України на підставі статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян». На переконання позивача, має місце порушення його права на звернення та отримання інформації по суті запиту на отримання інформації, внаслідок чого йому спричинена моральна шкода. ОСОБА_1 зазначає, що така шкода підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок держави на підставі частини 1 та пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 20 ЦК України, частини 1, пунктів 2, 4 частини 2, частини 3 статті 23 ЦК України, статті 1173 ЦК України, статті 56 Конституції України, постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року. Моральна шкода полягає у тому, що відповідачем не надано документ, на підставі чого позивачу скасовано субсидію в 2021 році; прізвище посадової особи, яка скасувала в 2021 році надання позивачу субсидії; документ, який засвідчує, що скорочення субсидії на оплату за газ в об'ємі 610 куб. м., яка була призначена мені у 2017 році, до 180 куб. м., яка була призначена позивачу у 2021 році.
В матеріалах справи відсутнє дане звернення та відповідь відповідача на нього.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідачем було порушено ряд його прав.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Позивачем не доведено суду, що відповідачем вчинено по відношенню до нього неправомірні дії, які спричинили йому моральну шкоду, у визначеному ним розмірі, а відтак позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко