справа № 691/862/24
провадження № 1-кп/691/297/24
26 грудня 2024 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
сторона кримінального провадження:
обвинувачений ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження №12024250380000234 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Цвіткове Городищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого, військовозобов'язаного, місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
встановив:
ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 25 травня 2024 року, у нічний час доби, точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, маючи вільний доступ та перебуваючи у автомобілі «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Зеленій поблизу домоволодіння №1 в смт. Цвіткове Черкаського району Черкаської області, таємно, умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про введення на території України правового режиму воєнного стану, який запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовжений, а востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06 травня 2024 року на строк 90 діб, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Iphone 11», який належав ОСОБА_5 та який перебував на зарядці у вищевказаному автомобілі, у подальшому розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд. Вказаними діями, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/10198-ТВ від 12 липня 2024 року спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 7 100 гривень.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
Судовий розгляд кримінального провадження №12024250380000234 проведено в межах пред'явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту затвердженого 31 липня 2024 року начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , відповідно до ст.337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив, мету, форму вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, свою вину визнав повністю і суду пояснив, що, дійсно, 25 травня 2024 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи в автомобілі «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу домоволодіння №1 в смт. Цвіткове Черкаського району Черкаської області, викрав мобільний телефон марки «Iphone 11», який належав ОСОБА_5 .. Заподіяну шкоду потерпілому відшкодував.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяви від 26 грудня 2024 року за вхідними №3639/24, за змістом яких просив судовий розгляд кримінального провадження провести без його участі, та вказав про відшкодування завданих матеріальних збитків обвинуваченим та відсутність до нього претензій матеріального та морального характеру, щодо міри покарання просив суворо не карати.
Згідно статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України знайшла своє підтвердження в здобутих та досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказах, а тому є доведеною.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального провадження, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану і кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність, п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України».
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено за ч.4 ст.185 КК України до тяжких злочинів, особу винного, якому виповнилолся 22 роки, осудний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючий, за місцем проживання згідно довідки-характеристики виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області від 29 липня 2024 року характеризується позитивно, до лікаря-психіатра і лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався згідно довідки №01-03-06/1080 від 25 липня 2024 року Комунального некомерційного підприємства "Городищенське медичне об"єднання" Городищенської міської ради Черкаської області, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 липня 2024 року на військову службу по мобілізації не призивався, відповідно до вимоги УІАП Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області ДІАП Національної Поліції України від 26 липня 2024 року про судимість до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність претензій матеріального та морального характеру зі сторони потерпілого, обставину, яка пом'якшує покарання у виді щирого каяття, та не встановлення обставин, які обтяжують покарання;
- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;
- загальні засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України;
- роз'яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;
- практику ЄСПЛ, зокрема: рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає спів мірним, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Згідно до ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику уповноваженого органу з питань пробації, яка підготовлена фахівцями Черкаського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області від 29 листопада 2024 року №34/1/2124-24 стосовно ОСОБА_4 про середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства та, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, а саме проходження інформаційних лекцій, індивідуально-профілактичних бесід щодо недопущення скоєння нового злочину, соціально-психологічних тренінгів по формуванню правосвідомості та мотивації до законослухняного способу життя.
В судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків для виконання.
Обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на призначенні міри покарання, яка не буде суворою, бажає стати на шлях виправлення, переглянути свою поведінку, працевлаштуватися і зобов'язується виконувати, покладені на нього судом обов'язки.
Потерпілий ОСОБА_5 участі в судових дебатах не приймав, за змістом заяви до суду просив обвинуваченого суворо не карати.
Частиною 3 ст.75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, і остільки на цьому не наполягають і учасники процесу, призначає йому покарання у виді позбавлення волі із встановленням на підставі ст.75 КК України іспитового строку з покладенням обов'язків визначених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, як достатнього для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні. Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як, і під час судового розгляду, не обиралися. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжних заходів до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалися.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
У кримінальному провадженні маються процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи згідно звіту про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/10198-ТВ від 12 липня 2024 року в розмірі 1135 грн. 92 коп., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Держави, у зв'язку з постановленням вироку щодо обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального Кодексу України, і призначити покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо останній протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Нагляд за засудженим ОСОБА_4 , як за особою звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснювати уповноваженому органу з питань пробації Черкаському районному сектору №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.
Запобіжні заходи стосовно ОСОБА_4 , на час вступу вироку суду у законну силу, судом не обиралися.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та місце проживання АДРЕСА_1 , процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12022250380000360 за проведення судово - товарознавчої експертизи, в сумі 1135 () грн. 92 коп., на користь Держави, отримувач коштів ГУК у м.Києві 22030106 код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України, (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікацій доходів бюджету 22030106.
Цивільний позов не заявлено.
Судове рішення, може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору і для відому надіслати потерпілому та на виконання до Черкаського районного сектору №1 філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області по набранню законної сили.
Суддя ОСОБА_1