Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/4233/24
Провадження №3/572/1875/24
25 листопада 2024 року
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області ВЕДЯНІНА Т.О., розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення - 17 вересня 2024 року о 13 годині 10 хвилині ОСОБА_1 по вул.Набережна, 10, с.Ясногірка Сарненського району Рівненської області керував транспортним засобом VOLKSVAGEN GOLF номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння ( неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказані в протоколі обставини заперечив.
Згідно із фабулою ч.1 ст.130 КУпАП - відповідальність за вказаною нормою наступає при керуванні транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само при відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2024 року встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовилась.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Таким чином, обставини, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, мають доводитись іншими доказами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Отже, суд оцінює виключно докази, які в даному випадку надані до матеріалів справи.
Згідно із наданим суду направленням до КП «ОПЛ с.Орлівка» - від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Обставини, за яких було виявлено правопорушення зафіксовані на відеозапису, долученому на CD-диску.
Із дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції погодився пройти огляд на стан сп'яніння, в зв'язку із чим вказані особи прибули до КП «ОПЛ с.Орлівка». В подальшому, поряд із приміщенням лікарні працівник поліції з'ясував у ОСОБА_1 - чи вживав останній наркотичні речовини, після чого роз'яснив останньому про відповідальність за відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, досліджені судом докази суперечать обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначені підстави для зупинки транспортного засобу.
Як встановлено із матеріалів справи працівниками поліції не було встановлено, задокументовано та доведено фактів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію» давали б право працівникам поліції на зупинку транспортного засобу, через що вимоги посадової особи поліції до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо пред'явлення документів та проходження огляду на стан сп'яніння є неправомірними.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 березня 2019 року у справі N 686/11314/17, адміністративне провадження N К/9901/15541/18.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведені вище обставини, а саме : виявлені судом порушення, припущені працівникми поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, що виявились у відсутності підстав для зупинки транспортного засобу, а також невідповідності обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, фактичним обставинам справи - провадження у цій справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. ст.283, 284 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя