Дата документу 30.12.2024Справа № 554/14401/24
Провадження № 1-кс/554/13234/2024
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 , погоджене прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024170500002033 від 15 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у спеціальному званні «капрал поліції»,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком на 60 днів. Розмір застави не визначати, оскільки інкримінований злочин вчинено із застосуванням насильства.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, прохали застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Вказували на таки ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказував, що з часу вчинення кримінального правопорушення до часу повідомлення про підозру, стороною обвинувачення не надано доказів, того, що ОСОБА_6 тиснув та свідків та потерпілого. Навпаки за першою вимогою з'явився до органу досудового розслідування, надав показання, в яких вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, добровільно видав балончик з газом. Підозрюваний характеризується добре, раніше несудимий, на даний час працевлаштований, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом 2 групи, та дідусем. Просив застосувати до підозрюваного домашній арешт у нічний час.
Підозрюваний підтримав свого захисника, просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників процесу, приходжу до такого висновку.
Встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024170500002033 від 15.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (по особовому складу) від 15.08.2023 № 1044о/с, відповідно до частини другої статті 47, частини першої статті 49, статті 52 та частини першої статті 56 Закону України «Про Національну поліції», ОСОБА_6 прийнято на службу в поліції за конкурсом та з 15.08.2023 року призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0167929.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (по особовому складу) від 29.03.2024 № 522о/с, поліцейському взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовому поліції ОСОБА_6 (0167929) присвоєно спеціальне звання «капрал поліції».
14.09.2024, приблизно о 21 год. 10 хв., ОСОБА_6 , який на момент вчинення кримінального правопорушення був поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, мав спеціальне звання «капрал поліції», перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу буд. № 35 по бульвару Автокразівський в м. Кременчук Полтавської області, в умовах воєнного стану, маючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, наблизився до неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час також перебував на вказаній ділянці місцевості та тримав в руці власний мобільний телефон марки «Apple Iphone 12 Pro», кольору Pacific Blue, об'ємом пам'яті 256 Gb, IMEI: НОМЕР_1 .
Після цього ОСОБА_6 застосував до неповнолітнього фізичне насильство у виді хапання та утриманні рук, штовханні обома руками в ділянку грудної клітини, від якого ОСОБА_7 впав. Піднявши його за руки, ОСОБА_6 висловив неповнолітньому ОСОБА_7 , який продовжував тримати в своїй руці зазначений телефон, усну вимогу віддати його, при цьому попередньо вийшовши з облікового запису Apple.
Коли неповнолітній ОСОБА_8 відмовився віддавати свій мобільний телефон, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи що своїми діями завдасть неповнолітньому ОСОБА_7 шкоди здоров'ю, схопив останнього за руку та, застосовуючи балончик «Терен-4» з речовиною сльозоточивої та дратівної дії, розпилив його вміст в обличчя неповнолітнього ОСОБА_7 , після чого вихопив з його рук вказаний мобільний телефон марки «Apple Iphone 12 Pro».
Відкрито заволодівши таким чином чужим майном - мобільним телефоном неповнолітнього ОСОБА_7 марки «Apple Iphone 12 Pro», ОСОБА_6 втік з місця вчиненого ним злочину та в подальшому розпорядився вказаним телефоном на власний розсуд.
Згідно висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи, ринкова вартість станом на 14.09.2024 бувшого у використанні мобільного телефону марки «Apple Iphone 12 Pro», кольору Pacific Blue, об'ємом пам'яті 256 Gb, становила 20 475 гривень 67 копійок.
Тобто, внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення, неповнолітньому ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди на суму 20 475 гривень 67 копійок.
Окрім того, згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи неповнолітнього ОСОБА_7 , з урахуванням наданої медичної документації на його ім'я, у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: хімічного опіку рогівки лівого ока, посттравматичного кератиту лівого ока, які могли утворитися від дії хімічної речовини, якою могла бути газоподібна речовина з подразнюючою та сльозогінною дією, від застосування перцевого балончика, і за ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 p. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»).
20.12.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що вручена органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозра за ч. 4 ст. 186 КК України повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без них.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання.
Суд враховує при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, що підозрюваний ОСОБА_6 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 може тиснути та впливати на свідків та потерпілого, які є неповнолітніми, а деякі з них до теперішнього часу ще не допитані, у цьому ж кримінальному провадженні. Підґрунтям такого ризику є те, що підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих співробітників поліції, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме Присяги поліцейського та вимог пунктів 1, 3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII, пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 8, 19, 23, 64 Закону України «Про Національну поліцію», шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Вказане також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на характер вчиненого правопорушення, а також звільнення у подальшому з місця служби, вказане також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, у ході судового розгляду знайшло підтвердження наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02), якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об'єктивними доказами, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Тому, суд дійшов до висновку, про часткове задоволення клопотання.
Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, наявні ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором. Водночас, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 132, 176, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 379, 395 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.02.2025 року.
Домашній арешт застосувати без використання засобів електронного контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання наступних обов'язків:
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово в межах строку досудового розслідування;
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- не відлучатися з м.Кременчука Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;
- не спілкуватися зі свідками, потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, зобов'язавши передати копію ухвали для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1