Справа № 553/3512/24
Провадження № 1-в/553/439/2024
Іменем України
25.12.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника виправної колонії - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гадяч Полтавської обл., є громадянином України, із середньою спеціальною освітою, одружений, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, вироком Апеляційного суду Полтавської області від 21.09.2018 вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 в частині засудження ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України скасовано та постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишено без змін,
До Ленінського районного суду міста Полтави надійшло подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , як такого, що фактично відбув визначений частиною 3 статті 81 Кримінального кодексу України строк покарання та своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 2 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Представник виправної колонії ОСОБА_4 у судовому засіданні наполягав на задоволенні подання з підстав, викладених у ньому.
Засуджений ОСОБА_5 просив задовольнити подання та звільнити його умовно-достроково. Просив врахувати, що своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Однак, зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не визнавав і на теперішній час не визнає. Із його заробітної плати проводилися утримання на погашення стягнутих з нього процесуальних витрат на користь держави. Моральна шкода, яка стягнута за вироком на користь потерпілого, не відшкодована ним.
Захисник ОСОБА_6 просила задовольнити подання.
Прокурор заперечував проти задоволення подання.
З'ясувавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши додані до подання матеріали та матеріали особової справи, оцінивши досліджені докази, суд доходить висновку про таке.
За частиною 7 статті 539 Кримінального-процесуального кодексу України, у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Відповідно до частини 2 статті 81 Кримінального кодексу України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 81 Кримінального кодексу України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 ОСОБА_5 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, вироком Апеляційного суду Полтавської області від 21.09.2018 вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 в частині засудження ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України скасовано та постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 14.09.2015.
Згідно характеристики ОСОБА_5 , затвердженої в.о. начальника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» ОСОБА_7 , засуджений за час перебування у ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№23)" характеризувався негативно, мав два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, заохочень не мав, до праці не залучався. З 03.10.2018 по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», де характеризується позитивно. До дисциплінарної відповідальності притягувався 1 раз, стягнення погашено, заохочувався адміністрацією установи 21 раз. Працевлаштований в їдальні установи, до праці та до виконання поставлених завдань ставиться сумлінно, з поставленими задачами справляється. До виконання робіт по благоустрою території і приміщень установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою, приймає активну участь у їх виконанні. Засуджений має виконавчі провадження на користь держави на суму 40 377,05 грн, утримано кошти в сумі 12 022,41 грн, в т.ч. по заяві 3 000,00 грн. Згідно до оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення має середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства.
Начальником відділення СВПР та психологом установи даний засуджений характеризується з позитивної сторони, як особа яка довела своє виправлення. а 02.10.2024 року на засіданні комісії Полтавської виправної колонії (№ 64) прийнято рішення про направлення матеріалів до Ленінського районного суду м. Полтави щодо вирішення питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення. Рішенням комісії виправної колонії від 01.10.2019 в зміні умов тримання відмовлено як особі, яка не стає на шлях виправлення. Рішенням комісії виправної колонії від 17.10.2022 в зміні невідбутої частини покарання більш м'яким відмовлено як особі, яка надала заяву про відмову від пільги, у зв'язку із бажанням удосконалити свої професійні навички на виробництві установи. Рішенням комісії виправної колонії від 16.03.2023 в застосуванні умовно-дострокового звільнення було відмовлено як особі, яка не довела своє виправлення. Начальником відділення СВПР та психологом установи засуджений ОСОБА_5 характеризується з позитивної сторони, як особа яка довела своє виправлення, 02.10.2024 на засіданні комісії Полтавської виправної колонії (№ 64) прийнято рішення про направлення матеріалів до Ленінського районного суду м. Полтави щодо вирішення питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення.
Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.
Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
У даному випадку, хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами частини 3 статті 81 Кримінального кодексу України, проте наразі застосування положень статті 81 Кримінального кодексу України є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.
Із встановлених судом обставин вбачається, що у поведінці ОСОБА_5 спостерігаються позитивні тенденції, однак за увесь час відбування покарання, незважаючи на наявність 21 заохочення у вигляді подяк, поведінка засудженого не була стабільною та послідовною, про що свідчить наявність 3 стягнень за зберігання заборонених предметів, порушення вимог режиму відбування покарання, відмову від чергування згідно графіку стягнення погашені та зняті у встановленому законом порядку, його характеристика від 01.10.2019, згідно з якою адміністрацією установи було визнано передчасним застосування до засудженого ОСОБА_5 переведення до дільниці соціальної реабілітації згідно ст. 101 КВК України, так як не впевнені в його правослухняній поведінці в умовах неповної ізоляції та нагляду за засудженим, характеристика від 16.03.2023, згідно з якою адміністрацією установи було визнано передчасним застосування до засудженого ОСОБА_5 статті 81 КК України, оскільки він скоїв особливо тяжкий злочин.
Відсутність на даний час діючих стягнень у засудженого, дотримання ним режиму утримання та відбуття визначеної законом частини покарання, не є визначальними під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки ці обставини не мають виключного значення при прийнятті рішення про застосування до засудженого пільги, передбаченої статтею 81 КК України. Таке рішення ухвалюється судом з врахуванням поведінки засудженого за весь час відбування покарання і якщо останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Дотримання засудженим норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, є обов'язком засуджених, який передбачений положеннями статті 107 КВК України. При цьому, судом враховується, що засуджений відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.
Стосовно Висновку щодо ступеня виправлення засудженого станом на 29.08.2024, відповідно до якого засуджений ОСОБА_5 отримав 81 бал, суд зазначає, що такий висновок є лише підставою для представлення його до умовно-дострокового звільнення або заміни йому невідбутої частини покарання більш м'яким, а не безумовною підставою для задоволення такого клопотання.
Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 по критерію оцінки виправлення засудженого, ставлення до скоєного кримінального правопорушення, зміст критерію: засуджений вину у скоєному злочині визнає повністю, оцінено в 2 бали. Під час судового розгляду засуджений ОСОБА_5 зазначив що вину у скоєному злочині категорично не визнає.
Надаючи оцінку зазначеному Висновку, суд не може його визнати беззаперечним доказом того, що ОСОБА_5 довів своє виправлення за наявності у ньому суперечливих даних.
Відповідно до вироку Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.01.2018, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 стягнуто 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Даних про намір відшкодувати шкоду потерпілому матеріали особової справи не містять.
Таким чином, матеріалами, які надані в розпорядження суду, не доведено, що поведінка засудженого протягом усього періоду відбування покарання вказувала на його неухильне бажання стати на шлях виправлення.
Сама позитивна характеристика ОСОБА_5 відповідає нормальній поведінці свідомого засудженого і не може бути єдиною підставою для застосування щодо нього пільги.
З огляду на викладене, підстав для задоволення подання не вбачається.
Керуючись статтями 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів через Ленінський районний суд м. Полтави, а засудженим в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 30.12.2024.
Головуючий ОСОБА_1