Справа № 526/4909/23
Провадження № 2/526/499/2024
30 грудня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 526/4909/23 за позовом ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
27 грудня 2023 року ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 99 057,95 грн за період з травня 2022 року по листопад 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 10 січня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи без повідомлення сторін.
Позивач - ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» копію ухвали про відкриття провадження у справі отримало 10 січня 2024 року.
Відповідач ОСОБА_1 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 16.01.2024.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
30 січня 2024 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що існування боргу не визнає, оскільки з травня 2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а не за адресою: АДРЕСА_1 , за якою позивач нарахував їй борг за нібито спожитий нею газ на суму 99 057,95 грн. Вказує, що існування такого боргу нічим не доведено. Нарахування позивачем кількості спожитого нею природного газу є просто припущенням. Об'єм споживання газу, які надає у позовній заяві позивач, відрізняються від показів фактично спожитого нею природного газу, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України». На підтвердження викладеного надала квитанції про оплату за спожитий газ, фото лічильника, довідку про місце проживання.
15 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів - акта звірки розподіленого об'єму та споживання природного газу за період з 01.03.2021 по 31.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 від Оператора ГРМ-АТ «Гадячгаз».
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконкому Римарівської сільської ради №16 від 23.03.1989, жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 . Свідоцтво про право особистої власності зареєстроване 18.09.1989 р. в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Позивач ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» вже звертався до Гадяцького районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 .
Ухвалою від 21.11.2023 по справі № 526/3902/23 позивачу відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 , оскільки стягувач у нарахуваннях невірно вказав об'єми спожитого газу. Ніяких взаємних розрахунків та їх узгоджень з боржником стягувачем не робилось. Вимога про сплату заборгованості від стягувача боржнику не надходила, нарахування боргу є помилковим, а відтак відсутні підстави для стягнення з неї суми заборгованості за спожитий природний газ.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 1936 р.н., їй виповнилось 88 років через що за віком та станом здоров'я вона потребує стороннього догляду та переїхала проживати до родичів у с. Ціпки в зв'язку з чим за місцем реєстрації не проживає та відповідно газовими приладами не користується тривалий час.
Судом встановлено, що позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб та відповідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу» на території України.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України ''Про ринок природного газу'' споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 26.05.2021 ОСОБА_1 ознайомлена з умовами Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам, дані об'єкта газопостачання: приватний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , як споживачу природного газуза вказаною адресою було присвоєно особовий рахунок НОМЕР_2 , ЕІС код газового лічильника 56ХМ42А000222619.
Згідно довідки Ціпківського старостинського округу Краснолуцької сільської ради №05-04/13-30 від 22.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає без реєстрації з травня 2022 року по даний час за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що відповідачу в період з травня 2022 по листопад 2023 включно було поставлено природний газ на загальну суму 99 057,95 грн (з урахуванням проплат відповідача станом на дату подачі цієї позовної заяви) вартість якого не сплачено, на підтвердження чого надав виписку з особового рахунку НОМЕР_2 - фінансового стану, згідно якого відповідачем за період з травня 2022 року по листопад 2023 року було спожито 15 859 куб.м природного газу.
Згідно з положеннями пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показники лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Таким чином, за умови розрахунку за природний газ згідно з лічильником газу, споживач зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб надавати їх Оператору ГРМ. При цьому виключно у випадку неотримання Оператором ГРМ показань лічильника газу обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період.
Відповідно до абзацу шостого пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, газове господарство має право здійснювати контрольні зняття показників лічильника природного газу та зобов'язаний це робити не рідше одного разу на шість місяців. Він також повинен формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу з урахуванням його фактичних показань.
Оператором ГРМ-АТ «Гадячгаз» у серпні 2024 ироку було здійснено контроль показників газового лічильника 56ХМ42А000222619, який рахується за відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акта звірки розподіленого об'єму та споживання природного газу відповідача за період з 01.03.2021 по 31.08.2024 зафіксовано показання вказаного газового лічильника станом на серпень 2024 року - 9827 та в колонці обсяг газу, куб.м. вказано об'єм спожитого відповідачем газу за вказаний період - 542 куб. м.
В результаті чого показники обсягу спожитого газу мали бути позивачем відкореговані (змінені та приведені у відповідність) і становити від'ємний обсяг природного газу.
Причини, по яких корегування та приведення у відповідність показників споживання природного газу по даному об'єкту після здійснення контролю не відбулося, судом не встановлено і суду не надано з даного приводу жодних пояснень.
З квитанцій розрахункової книжки, наданих відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 у квітні 2022 року було сплачено за спожитий природний газ 3 980 грн за 500 куб м. газу (попередні показники лічильника 9184, поточні показники лічильника 9684), у жовтні 2023 року сплачено за спожитий природний газ 812 грн за 102 куб.м. (попередні показники лічильника 9684, поточні показники лічильника 9786), у січні 2024 року сплачено за спожитий природний газ 144 грн за 18 куб.м. (попередні показники лічильника 9786, поточні показники лічильника 9804).
Як зазначалось вище, Оператором ГРМ-АТ «Гадячгаз» було здійснено контроль показників газового лічильника відповідача, в якому зафіксовано показання газового лічильника 56ХМ42А000222619 станом на серпень 2024 року - 9827.
Встановлені судом обставини та досліджені докази об'єктивно доводять той факт, що газ у обсязі 15 859 куб.м станом на листопад 2023 року споживачу ОСОБА_1 не поставлявся, відповідно нею спожитий не був, нарахування здійснено не за обсяг фактично спожитого природного газу, а визначений оператором ГРМ по фактичному об'єму розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02.10.2018 року по справі № 917/1307/18, а також в постанові від 23.10.2019 по справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною, отже стандарт доведення - це достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішенні ЄСПЛ по справі "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN" заява № 59166/12 судом зазначено, що договірна держава зобов'язана брати до уваги не лише докази, подані заявником, але й усі інші факти, які мають значення у справі, яка розглядається. У цивільних позовах закон не вимагає такого високого стандарту, як "доведення поза розумним сумнівом" скоріше суддя має вирішити справу на основі "балансу ймовірностей". Термін «перевага сумнівів» використовується в контексті стандарту доказів, що стосується фактичних тверджень, зроблених заявником.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України", заява № 22750/02, суд зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи, про що зазначено в рішенні по справі "Руїз Торійа проти Іспанії", заява від 09.12.1994. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних, про що зазначено в рішенні по справі "Артіко проти Італії", заява від 13.05.1980. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (справи, "Дюлоранс проти Франції" заява № 34553/97, "Донадзе проти Грузії" заява №74644/01).
У даній справі позивачем суду не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за спожитий газ в сумі 99 057,95 грн., натомість відповідач довела про повну сплату нею коштів за фактично спожитий нею природний газ. У вказаний позивачем період природний газ ОСОБА_1 не споживався через зміну нею місця проживання.
Відсутність зазначених доказів становить саме той баланс ймовірностей, який за встановлених судом обставин свідчить на користь відповідача, оскільки маючи процесуальну можливість позивач не скористався своїми можливостями та не довів свого твердження, покладеного в основу підстав позову, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то у відповідності до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не стягуються і покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 81, 82, 141, 142, 257, 263-265,274 ЦПК України, суд
позовну заяву ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40121452.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуюча: Л. В. Максименко