30.12.2024 Єдиний унікальний № 371/1560/24 провадження № 2/371/733/24
30 грудня 2024 року м. Миронівка
ЄУН 371/1560/24
Провадження № 2/371/733/24
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі секретаря судових засідань Харченко І.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до суду із зазначеними вимогами, посилаючись на ті обставини, що відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2019 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 1/4 частині всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до її повноліття.
Відповідно до виконавчого листа, виданого 27 вересня 2019 року Миронівським районним судом Київської області у Миронівському відділі державної виконавчої служби Обухівського району Київської області відкрито виконавче провадження.
Відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 липня 2024 року складає 166328,30 грн. На вказану заборгованість, у відповідності до норм статті 196 Сімейного кодексу України, нею була нарахована пеня за період з травня 2019 року у розмірі 50803,08 грн.
В зв?язку з невиплатою аліментів, її матеріальне становище значно погіршилося. Вона не має змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан сім?ї, тому змушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів.
Нараховану пеню у розмірі 50803,08 грн просила стягнути в судовому порядку.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
25 жовтня 2024 року та 04 грудня 2024 року (повторно) відповідачу направлені копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та копія позовної заяви з додатками за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
29 листопада 2024 року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано відутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
04 грудня 2024 на офіційному вебпорталі судової влади України розміщено оголошення, за змістом якого відповідач повідомляється про розгляд цивільної справи за її участі.
У зв'язку з наведеним, за встановлення обставин відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання, суд вжив всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у встановленому законом порядку, тому вважає, що про розгляд справи відповідач повідомлений належно.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
На підставі статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, зважаючи на ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено такі фактичні обставини.
Сторони перебували у шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний.
02 серпня 2022 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_5 . У зв?язку з цим її прізвище змінене з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Згідно із рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Донька ОСОБА_3 проживає з матір?ю.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 14 січня 2015 року (а.с. 7), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2022 року Миронівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 13), даними рішення Миронівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 371/780/19 (а.с. 10-12), даними акту обстеження від 24 жовтня 2024 року складеного за участі представника органу місцевого самоврядування Миронівської міської ради про фактичне місце проживання ОСОБА_4 (а.с. 17).
На підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2019 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 1/4 частині всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2011 року і до її повноліття.
Вказані обставини підтверджуються даними рішення Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2019 року у справі № 371/779/19 (а.с. 14-16).
З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості зі сплати аліментів № 28375, виданої 12 липня 2024 року Миронівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) вбачається, що платник аліментів ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_9 за період з травня 2019 року до 01 липня 2024 року, розмір якої 166328,30 грн. (а.с. 19-20).
Відповідно до розрахунку пені за період з 01 травня 2019 року до 30 червня 2024 року, який представник позивача додала до позовної заяви, розмір пені складає 50803,08 грн (а.с. 21-22).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Закріплений у даній статті захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов'язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною. Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року, ухваленій у справі № 572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 759/9457/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 359/9950/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 372/264/15-ц.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі 711/679/21 викладено правовий висновок про те, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
При визначенні розміру пені позивач здійснила розрахунок пені на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, згідно з даними довідки-розрахунку про стан заборгованості по аліментах № 28375 від 12 липня 2024 року. Кількість днів прострочення обчислила, починаючи з 01 травня 2019 року, обмеживши період для розрахунку червнем 2024 року. Розмір пені за вказаний період за розрахунками позивача склав 50803,08 грн, що не перевищує суму заборгованості по сплаті аліментів.
Пославшись на положення частини 1 статті 196 СК України, позивач заявила вимогу про стягнення пені у розмірі 50803,08 грн, тобто у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів.
Суд перевірив розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів, який позивач додала до позовної заяви. Вказаний розрахунок здійснений з урахуванням даних довідки-розрахунку про стан заборгованості по аліментах № 28375 від 12 липня 2024 року. Розрахунок складений у відповідності до правил нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів, встановлених Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, є арифметично правильним.
Згідно з вказаним розрахунком пеня за прострочення сплати аліментів складає 50803,08 грн.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, беручи до уваги заявлений позивачем розмір, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 50803,08 грн підлягають задоволенню.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.
Відповідно до правил статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач відсутність своєї вини у несплаті аліментів не доводив.
Висновки за результатами розгляду
Під час з'ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно правил ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів ґрунтується на вимогах закону, позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, за результатами розгляду справи з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2019 року до 30 червня 2024 року у сумі 50803 (п?ятдесят тисяч вісімсот три) гривні 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_2 .
Суддя Л.О. Капшук