Справа № 369/20723/24
Провадження №1-кс/369/3638/24
19.12.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотанняслідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111380001108 від 25.10.2024, порушеного за ознаками злочину, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України,
Слідчими СВ ВП №1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування за відомостями, що внесені до ЄРДР 25.10.2024 за № 12024111380001108, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, 24.10.2024 року близько 23 години 00 хвилин (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , разом із потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході словесного конфлікту на ґрунті раптових неприязних відносин з останнім, маючи прямий умисел, направлений на завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя та здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та наніс не менше 9 ударів кулаками рук та взутими ногами в область голови, обличчя та тулуба потерпілого, спричинивши ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження:
- садно правої виличної ділянки, синець правої виличної та очної ділянок, 3 синці над та під лівою бровою, лобної ділянки зліва, субдуральної гематоми справа ( 200 мл згідно протоколу операції), крововиливи під м'яку мозкову оболонку, внутрішньомозкову гематому правої лобної частини, крововиливи під м'яку мозкову оболонку, внутрішньомозкову гематому правої лобної частки,
- синці правої бокової поверхні живота, грудної клітки зліва, розрив правої нирки.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 на місці події втратив свідомість та, не приходячи до тями, помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 годині 30 хв.
Відповідно до висновку експерта, сукупність ушкоджень в ділянці голови складають комплекс закритої внутрішньо-черепної травми, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Синці тулуба відносяться до легких тілесних ушкоджень, розрив правої нирки - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Смерть потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступила внаслідок закритої внутрішньо-черепної травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку і ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, гнійним лептоменінгітом.
25.10.2024 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було затримано:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент затримання тимчасово проживав за адресою: по АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України.
13.12.2024 слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується, зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.10.2024 року; довідкою №2666, виданої КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» від 25.10.2024;протокол допиту свідка ОСОБА_8 протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 , протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_8 ; висновком експерта №682; висновком експерта №260/682тр, іншими доказами в їх сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
25.10.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 23.12.2024 року.
Двомісячний строк досудового слідства в цьому провадженні закінчується 25.12.2024, однак завершити досудове слідство до збігу вказаного строку неможливо внаслідок його складності. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Зокрема, у кримінальному провадженні необхідно отримати висновки судових імунологічних експертиз, встановити всіх свідків події та провести з ними слідчі дії. Отримання вищевказаних висновків експертиз необхідно для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. Крім того, за результатами вище вказаних експертиз необхідно провести слідчі дії для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню. Також, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває під вартою, вину не визнає, для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України може знадобитись певний строк.
Як вже зазначалось вище, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Так, слід зауважити, що критерій складності даного кримінального провадження визначається специфікою проведення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, яка полягає у проведенні судових експертиз, на підставі отримання яких, провести відповідні слідчі дії для встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню.
У ході досудового розслідування задля досягнення дієвості кримінального провадження, продовженню запобігання встановленим під час здійснення досудового розслідування ризикам, виникла необхідність у продовженні дії щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має постійного місця проживання та засобів для існування, немає на своєму утриманні осіб, а усвідомлюючи можливість реального покарання, що йому загрожує, буде переховуватись від слідства та суду.
Крім того, на момент вчинення злочину ОСОБА_4 був оголошений в розшук ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.09.2024 (справа № 369/10859/24) у справі, де обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Тому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він підозрюється та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Враховуючи ці обставини і тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання свідків, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, частина свідків у даному кримінальному провадженні - це знайомі ОСОБА_4 , з якими він тісно спілкувався та проживав за однією адресою. На даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх свідків у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань. Такими своїми діями підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний не має постійного місця роботи та засобів для існування, раніше вже судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя, не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання (не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків тощо), тому під страхом юридичних наслідків, які можуть настати, підозрюваний може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема з корисливих мотивів.
Слід зазначити також, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, спрямованого проти життя та здоров'я особи, а тому соціальні наслідки та можлива суспільна реакція, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 протягом тривалого часу проживав в м. Вишневе Бучанського району Київської області, а отже знайомий з жителями даного міста, виправдовує необхідність попереднього ув'язнення підозрюваного.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без альтернативи застосування застави, є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисного тяжкого кримінального правопорушення, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком на вісім років, у зв'язку з чим, на думку сторони обвинувачення, існує ймовірний ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вище викладене, слідчий просив суд продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор», до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент затримання тимчасово проживав за адресою: по АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, звільненого на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львів від 15.08.2022 року, в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.01.2025 року включно без альтернативи застосування застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисників, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ ВП №1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування за відомостями, що внесені до ЄРДР 25.10.2024 за № 12024111380001108, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, 24.10.2024 року близько 23 години 00 хвилин (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , разом із потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході словесного конфлікту на ґрунті раптових неприязних відносин з останнім, маючи прямий умисел, направлений на завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя та здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та наніс не менше 9 ударів кулаками рук та взутими ногами в область голови, обличчя та тулуба потерпілого, спричинивши ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження:
- садно правої виличної ділянки, синець правої виличної та очної ділянок, 3 синці над та під лівою бровою, лобної ділянки зліва, субдуральної гематоми справа ( 200 мл згідно протоколу операції), крововиливи під м'яку мозкову оболонку, внутрішньомозкову гематому правої лобної частини, крововиливи під м'яку мозкову оболонку, внутрішньомозкову гематому правої лобної частки,
- синці правої бокової поверхні живота, грудної клітки зліва, розрив правої нирки.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 на місці події втратив свідомість та, не приходячи до тями, помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08 годині 30 хв.
Відповідно до висновку експерта, сукупність ушкоджень в ділянці голови складають комплекс закритої внутрішньо-черепної травми, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Синці тулуба відносяться до легких тілесних ушкоджень, розрив правої нирки - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Смерть потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступила внаслідок закритої внутрішньо-черепної травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку і ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, гнійним лептоменінгітом.
25.10.2024 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було затримано:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент затримання тимчасово проживав за адресою: по АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України.
13.12.2024 слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується, зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.10.2024 року; довідкою №2666, виданої КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» від 25.10.2024;протокол допиту свідка ОСОБА_8 протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 , протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_8 ; висновком експерта №682; висновком експерта №260/682тр, іншими доказами в їх сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
25.10.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 23.12.2024 року.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування, слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого у кримінальному провадженні та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Двомісячний строк досудового слідства в цьому провадженні закінчується 25.12.2024, однак завершити досудове слідство до збігу вказаного строку неможливо внаслідок його складності. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм і застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу.
Слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховуючи характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , вагомість наявних доказів у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, вважає доведеними ризики, (які як убачається із попередньої ухвали суду від 21.10.2024 року по теперішній час не зменшилися та продовжують існувати) що останній може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на переконання слідчого судді, саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_11 або його зміни на більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. а тому у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Наявність, позитивної характеристики, соціальні зв'язки, не є тим стримуючим фактором на даному етапі, який забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Крім того, суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілих у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд вважає за доцільне клопотання слідчого задовольнити та продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, до 25 січня 2025 року включно.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 177, 178, 181, 193, 194, 197, 206, 309 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111380001108 від 25.10.2024, порушеного за ознаками злочину, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент затримання тимчасово проживав за адресою: по АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, звільненого на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львів від 15.08.2022 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.01.2025 року включно без альтернативи застосування застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1