Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1175/23
номер провадження 1-кп/368/83/24
30.12.2024 рокум. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області у складі:
Головуючий: суддя ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
- розглянувши в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області у спрощеному порядку кримінальне провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, яке внесено 16.06.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023116430000059 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Ємільченського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , -
- якому в рамках даного кримінального провадження 15.08.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачено:
- ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у пособництві у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою його використання його іншою особою;
- ч. 4 ст. 358 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, -
- відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обирався,-
01.09.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло кримінальне провадження за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, яке внесено 16.06.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023116430000059 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Ємільченського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , -
- якому в рамках даного кримінального провадження 15.08.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачено:
- ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у пособництві у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою його використання його іншою особою;
- ч. 4 ст. 358 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, -
- відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід не обирався.
Спільно з обвинувальним актом надійшла заява сторони захисту (обвинуваченого та його захисника) про визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, наступного змісту:
- Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, № 12023116430000059 від 16.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.5 ст.27 ч.І ст.358, ч.4ст.358 КК України.
Беззаперечно визнаю свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме, - у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права з метою використання його іншою особою, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, та у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Згоден із встановленими досудовим розслідуванням фактами:
З 08.09.2022 до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 , а з 11.06.2023 - на посаді старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, старший солдат ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Окрім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, правовий режим власності, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Відповідно до вимог п.п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - постанова КМУ від 08.05.1993 № 340), посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Посвідченням водія, виданим вперше; є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС).
Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій В1, В, Cl, С, Dl, D, BE С IE, CE, DIE, DE видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.
Згідно з п. п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі - постанова КМУ від 10.05.2001 № 1306) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Вказане посвідчення водій повинен мати при собі та пред'явити його для перевірки на вимогу поліцейського.
Однак, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян за наступних обставин.
Так, за невстановлених обставин, але не пізніше 16.06.2023, у ОСОБА_3 виник умисел на підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В 1 », «В» шляхом внесення до нього його зображення та анкетних даних, з метою пред'явлення такого посвідчення при керуванні транспортними засобами. З цією метою ОСОБА_3 за невстановлених обставин, але до 16.06.2023, звернувся до невстановленої дізнанням особою, з проханням про виготовлення нею на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підробленого посвідчення водія.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, за невстановлених у ході дізнання обставин, але не пізніше 16.06.2023, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, виконуючи роль пособника, надав невстановленій дізнанням особі, свої персональні дані та власне фотозображення в електронній формі.
Після цього, за невстановлених у ході дізнання обставин, але не пізніше 16.06.2023, ОСОБА_3 отримав від невстановленої дізнанням особи, підроблене посвідчення водія категорії «В1», «В» із серійним номером НОМЕР_2 від 07.06.2022 на власне ім'я, нібито видане ТСЦ № 8042, яке використав за наступних обставин.
Так, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, 16.06.2023, приблизно о 17 год 00 хв ОСОБА_3 , перебуваючи в якості пасажира транспортного засобу FiatDoblo, державний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався у м. Кагарлик Обухівського р-ну Київської обл., на перехресті вул. Козацька та вул. Незалежності (доріг Р32 та Н01) із порушенням вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів.
Пред'являючи на вимогу поліцейського документи, що підтверджують особу, ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія категорії «В1», «В» із серійним номером НОМЕР_2 від 07.06.2022, у встановленому законом порядку, він не отримував, 16.06.2023, приблизно о 17 год 00 хв, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Кагарлик, перехрестя вул. Козацька та вул. Незалежності (доріг Р32 та Н01), пред'явив поліцейському вищезазначене підроблене посвідчення водія, тобто використав завідомо підроблений документ, факт пред'явлення якого був виявлений поліцейським відділення поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження:
- мені роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку я буду позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини.
Згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтверджую:
Захисник ( ПІДПИС) ОСОБА_4
Підозрюваний (ПІДПИС) ОСОБА_3 .
Згідно ст. 381 КПК України:
1. Після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд.
2. Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
3. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Згідно ст. 382 КПК України:
1. Суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
2. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюєтеся в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
3. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
4. Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Формулювання обвинувачення, із зазначенням часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
- Старший стрілець-оператор 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що він у порушення вимог ст. ст. 68, 92 Конституції України, п. п. 2, 5-1, 16-18 постанови КМУ від 08.05.1993 № 340, п. п. 1.10, 2.1 постанови КМУ від 10.05.2001 № 1306, за невстановлених у ході дізнання обставин, але не пізніше 16.06.2023, діючи умисно, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами, виконуючи роль пособника, надав невстановленій дізнанням особі, персональні дані про себе та власне фотозображення в електронній формі, за допомогою яких вказана невстановлена особа за невстановлених дізнанням обставин, але не пізніше 16.06.2023, виготовила на ім'я ОСОБА_3 та передала останньому посвідчення водія категорії «В1», «В» із серійним номером НОМЕР_2 від 07.06.2022.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
- отже, з урахування фактичних обставин справи, - суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, та кваліфікує вищевказані його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, - як вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права з метою використання ного іншою особою.
Далі, старший стрілець-оператор 1 механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що він у порушення вищевказаного законодавства, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія категорії «В1», «В» із серійним номером НОМЕР_2 від 07.06.2022 у встановленому законом порядку він не отримував, з метою підтвердження своєї особи, перебуваючи 16.06.2023, приблизно о 17 год 00 хв за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Кагарлик, перехрестя вул. Козацька та вул. Незалежності (доріг Р32 та Н01), пред'явив поліцейському відділення поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області завідомо підроблене посвідчення водія категорії «В1», «В» із серійним номером ВХМ 512035 від 07.06.2022 на власне ім'я.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
- отже, з урахування фактичних обставин справи, - суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, та кваліфікує вищевказані його дії за ч. 4 ст. 358 КК України, - як вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа.
Вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування та кваліфікація дій обвинуваченого - не оспорюються сторонами кримінального провадження (стороною обвинувачення, - прокурором, та стороною захисту - обвинуваченим та його захисником).
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Суд зазначає, що під час дізнання обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника склав письмову заяву, відповідно до якої беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 не оспорював встановлені під час дізнання обставини, висловив розуміння роз'ясненим наслідкам неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку та надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, - шляхом подання письмової заяви, яка підписана як обвинуваченим, так і його захисником, та яка міститься в матеріалах кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому данні розписок, наявні у доданих до суду матеріалах, надають суду можливість прийти до висновку, що обвинувачений правильно та без сумнівів розуміє зміст обставин.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, - не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт, та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, - суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень (проступків), які передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, - доведена повністю.
Матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :
- згідно паспорту громадянина України НОМЕР_4 , який видано 02.03.2021 року органом 8037, - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Степанівка Ємільченського району Житомирської області, є громадянином України, має РНОКПП: НОМЕР_5 ;
- згідно довідки - вимоги про судимість № 104 - 29062023/32012, - станом на 29.06.2023 року, - відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності чи судимостей у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Ємільчинського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - станом на час винесення вироку - немає;
- згідно довідки - характеристики № 924, яка видана 04.07.2023 року Ємільчинською сільською радою Житомирської оласті, - ОСОБА_3 , - по місцю проживання характеризується позитивно;
- згідно довідки № 1269, яка видана 30.06.2023 року Комунальним некомерційним підприємством «Ємільчинська Лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , - на оліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога - не перебуває;
- згідно довідки № 1710/3075, яка видана 21.07.2023 року в/ч НОМЕР_1 :
- ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 08.09.2022.
Мобілізований на підставі Указу Президента України 21.03.2022 до військової частини НОМЕР_6 .
На підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 29.08.2022 №95 рс був переведений з військової частини НОМЕР_6 до військової частини НОМЕР_1 .
На підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 08.09.2022 №23 зарахований до строю військової частини НОМЕР_8 .
- згідно характеристики по місцю проходження служби, - ОСОБА_3 , - характеризується позитивно.
Матеріали кримінального провадження стосовно речових доказів:
- в матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого від 16.06.2023 року, - про визнання предмету речовим доказом, згідно постановляючої частини якої:
1. Приєднати до кримінального провадження № 12023116430000059 в якості речового доказу посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТСЦ 8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету №1527369.
2. Речовий доказ зберігати при матеріалах кримінального провадження, після проведення необхідних експертиз - до прийняття кінцевого рішення по даному кримінальному провадженні.
Матеріали кримінального провадження, що стосуються витрат на залучення експерта:
- в матеріалах кримінального провадження міститься довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12023116430000059 від 16.06.2023 (висновок експерта від 23.06.2023 № СЕ - 19/111 - 23/32018 - ДД), з якої вбачається, що вартість залучення експерта за проведення в рамках даного кримінального провадження судової експертизи документів становить 1912 (одна тисяча дев'ятьсот дванадцять) грн. 00 коп.
Матеріали кримінального провадження, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження:
- в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду від 20.06.2023 року, (справа № 368/770/23, провадження № 1 - кс/368/227/23), згідно резолютивної частини якої:
1. Клопотання задовольнити.
2. Накласти арешт з позбавленням права розпорядження та користування на вилучене 16.06.2023 року у ході огляду місця події на блокпосту, на перехресті доріг Р32 та Н01 у місті Кагарлик Обухівського району Київської області, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , вдане ТСЦ8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке поміщене до спеціального пакету № 1527369.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання:
Обставинами, які згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - не виявлено.
Мотиви призначення покарання:
Обґрунтування судом призначення виду та розміру покарання.
Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно, - при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступніь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Отже, суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наслідки вчинених кримінальних правопорушень, наявності відомостей про судимість.
Суд зазначає, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, у скоєнні якого в рамках даного кримінального провадження обвинувачується ОСОБА_3 , передбачає покарання у виді:
- штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -
- пробаційного нагляду на строк до двох років, або, -
- обмеження волі на той самий строк.
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Отже, одне із кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_3 , та яке передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, (з огляду на санкцію статті), - відноситься до кримінальних правопорушень, - проступків, (ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України).
Що стосується положень ч. 5 ст. 27 КПК України, - то положення даної норми матеріального права лише кваліфікує ступінь участі в кримінальному провадженні співучасть у виді виконавця, організатора, підбурювача, посібника), та, - на питання кваліфікації - не впливає.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді:
- штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -
- пробаційного нагляду на строк до двох років, або, -
- обмеження волі до двох років.
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно, з огляду на санкцію ч. 4 ст. 358 КК України, положення ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України, - ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку.
Згідно положень ст. 24 КК України кримінальне правопорушення (проступок), який передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, та яке вчинив ОСОБА_5 , - є умисним кримінальним правопорушенням.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальні правопорушення у виді проступків - вчинив вперше, кримінальні правопорушення не пов'язані з застосуванням насильства, матеріальна шкода кримінальними правопорушеннями - не завдана, обвинувачений по місцю проживання характеризується позитивно, обвинувачений по місцю проходження служби характеризується позитивно, є в наявності обставини, які пом'якшують кримінальну відповідальність, при повній відсутності обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання згідно санкцій ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України (шляхом повного поглинання меньш суворого покарання більш суворим) - покарання у виді штрафу, так як, зважаючи на обставини справи, вище досліджені судом, - призначення інших видів покарань, які передбачені санкціями статтей, а саме, - пробаційного нагляду чи обмеження волі, - на думку суду, в даному випадку, - будуть занадто суворими, та такими, що не відповідатимуть тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (проступків), особі обвинуваченого, обставинам справи, характеризуючим обставинам обвинуваченого ОСОБА_3 , що судом обгрунтовано нижче.
Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу:
- так, як зазначалося судом вище, - санкція ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді:
- штрафу, або, -
- пробаційного нагляду, або, -
- обмеження волі.
Відповідно, санкції кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 358, та ч. 4 ст. 358 КК України є альтернативною, тобто, - законодавцем надається право суду вибору покарання, яке слід призначити обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що пробаційний нагляд та обмеження волі в даному випадку, - є занадто суворими покараннями.
Свою позицію щодо непризначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду чи обмеження волі суд обгрунтовує також і нормами Європейського права, зокрема:
- Призначаючи покарання, суд врахував принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований, виходячи із засад, визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
- так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
- у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Окім того, при призначенні покарання суд застосовує принцип справедливості.
Так, справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без пробаційного нагляду чи без обмеження волі, - можливе та не становить небезпеки для суспільства, а тому обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу, та таке покарання буде належним, справедливим та достатнім покаранням.
Тобто, покарання у виді штрафу, на думку суду, - є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, - відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.
Що стосується розміру призначеного покарання, то в даному випадку слід застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК країни при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це фошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до наступних висновків в частині призначення покарання:
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, - слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді штрафу розміром 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., - так як суд вважає, що таке остаточне покарання буде відповідати обставинам вчинених кримінальних правопорушень, та, особливо, - особі обвинуваченого ОСОБА_3 .
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 судом в судовому засіданні не виявлено.
Окрім того, з превентивною метою (недопущення невиконання рішення суду) роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 положення ч. 1 ст. 26, ч. 3 ст. 26 КВК України, ч. 5 ст. 53 КК України, які передбачають кримінально - правові наслідки несплати штрафу засудженими, які засуджені до такого виду основного покарання.
Цивільний позов:
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено (відсутній).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення Закону, якими керувався суд:
- Рішення щодо речових доказів і документів і спеціальної конфіскації:
Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:
- згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Враховуючи вищевикладену норму КПК України, (що стосується речових доказів), суд приходить до висновку щодо наступного:
- речовий доказ, а саме:
- посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТСЦ 8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету №1527369, та яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, -
- залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, - протягом усього часу його зберігання, на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати:
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Враховуючи вищевикладене, (в частині, що стосується судових витрат), суд приходить до висновку:
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Ємільченського району Житомирської області, громадянина України, паспорт громадянина НОМЕР_4 , який видано 02.03.2021 року органом 8037, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави кошти в сумі 1912 (одна тисяча дев'ятьсот дванадцять) грн. 00 коп. - процесуальних витрат, - витрат на залучення експерта.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Так, згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з майна.
Враховуючи вищевикладене (в частині арешту майна), суд приходить до наступного висновку:
- арешт з майна, а саме з:
- посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТСЦ 8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету №1527369, та яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, -
- який накладено на підставі ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду від від 20.06.2023 року, (справа № 368/770/23, провадження № 1 - кс/368/227/23),
- скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, - для вирішення питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження:
- В рамках даного кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування - не обирався, підстав для обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, - немає.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, - не обирати.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 11, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ст. 13, ст. 18, ст.ст. 23, 24, ст.ст. 44, 49, ст. ст. 50, п. 1 ч. 1 ст. 51, ст. 53, 65, 66, ч. 1 ст. 75, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року), п. 7 ч. 9 ст. 100, ч. 10 ст. 100, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
Обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, як за умисні, протиправні дії, які виразилися у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права з метою використання його іншою особою, -
- та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 4 ст. 358 КК України, як за умисні, протиправні дії, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, -
- та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 510 (п'ятьсот десять) грн. 00 коп.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, - шляхом поглинення меньш суворого покарання більш суворим, - призначити остаточне покарання ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Цивільний позов:
- цивільний позов по даному кримінальному провадженні відсутній.
Речові докази:
- речовий доказ, а саме:
- посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТСЦ 8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету №1527369, та яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, -
- залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, - протягом усього часу його зберігання, на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати:
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Ємільченського району Житомирської області, громадянина України, паспорт громадянина НОМЕР_4 , який видано 02.03.2021 року органом 8037, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави кошти в сумі 1912 (одна тисяча дев'ятьсот дванадцять) грн. 00 коп. - процесуальних витрат, - витрат на залучення експерта.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
- арешт з майна, а саме з:
- посвідчення водія серії НОМЕР_2 видане ТСЦ 8042 від 07.06.2022 року на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету №1527369, та яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження, -
- який накладено на підставі ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду від від 20.06.2023 року, (справа № 368/770/23, провадження № 1 - кс/368/227/23),
- скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, - для вирішення питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження:
- запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, - не обирати.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення:
- ч. 5 ст. 53 КК України, згідно з яким:
- у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
- ч. 1 ст. 26 КВК України, згідно з яким:
- засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
- ч. 3 ст. 26 КВК України, згідно з яким:
- у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально- виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
На підставі ч. 4 ст. 382 КПК України, - копію вироку суду не пізніше дня. наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 КПК України, - не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя: ОСОБА_1