Справа № 367/3083/20
Провадження №2/367/587/2024
Іменем України
29 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Огнєвої Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено, що 01 липня 2016 року ОСОБА_1 подала до ТОВ " Фінансова компанія «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяву № 3341209488 від 01 липня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем, як позичальником, а також, що отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ "ФК "ЦФР". 30.07.2018 між ТОВ "ФК "ЦФР" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і Боржникам (Портфель Заборгованості). Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ "ФК "ЦФР" - Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20180730 від 30.07.2018, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 28073,99 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2845,12 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7675,87 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 5851,00 грн. - сума заборгованості за пенею. На виконання п. 6.6. договору відступлення прав вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення УКРПОШТИ від імені ТОВ "ФК "ЦФР" направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ"ФК"ЄАПБ". Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 30.07.2018 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за кредитним договором № 3341209488 від 01 липня 2016р. в сумі 28073,99 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2845,12 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7675,87 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 5851,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014 суму заборгованості за кредитним договором № 3341209488 від 01 липня 2016 року в розмірі 28073,99 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2845,12 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7675,87 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом; 5851,00 грн. - сума заборгованості за пенею та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги та заперечує проти них з наступних підстав. 19 жовтня 2015 року нею було подано заяву № 200359992 (надалі кредитний договір) до ПАТ «Банк Михайлівський» про отримання кредиту на споживчі потреби на суму 19 954, 00 грн. строком на 548 днів, а саме по 19 квітня 2017 року, з процентною ставкою за кредитом 0,0001 %, щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості 2,5 %, починаючи з 7 місяця дії договору. На виконання зазначеного договору вона здійснювала щомісячні регулярні платежі протягом листопада 2015р. - травня 2016р, всього на загальну суму 10 727,00 грн. У травні 2016р. їй стало відомо про відступлення прав вимоги за кредитним договором від ПАТ «Банк Михайлівський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» згідно з договором факторінгу № 1905 від 19.05.2020р. ТОВ «ФК «Плеяда» в свою чергу 20.05.2016р. за договором № 1 відступило права вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Разом з тим, на підставі рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 23.05.2016р. № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - ФГВФО, Фонд) прийнято рішення від 23.05.2016р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р. включно (у подальшому цей строк неодноразово продовжувався), призначено Уповноважену особу, якій делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені статтями 37-39 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зважаючи на дану ситуацію, з метою погашення кредиту, вона погодилась на умови так званого «перекредитування», яке було їй запропоновано Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (надалі - ТОВ «ФК ФР»). Так, 01 липня 2016р. вона подала заяву №3341209488 на отримання кредиту у розмірі 11 702,00 грн. (надалі - спірний кредитний договір). Згідно з п. 3 даної заяви вона доручила ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувати за рахунок отриманого нею кредиту суму в розмірі 10 700,00 грн. для погашення кредитного договору, що було виконано і підтверджується платіжним дорученням № 185636920 від 01.07.2016р. Таким чином, вона вважала, що кредитний договір закінчив свою дію у зв'язку з його повним виконанням. Після укладення спірного кредитного договору, їй стало відомо, що Фонд на своєму офіційному веб-сайті розмістив інформацію від 25.05.2016р., відповідно до якої ПАТ «Банк Михайлівський» залишається єдиним дійсним кредитодавцем за укладеними раніше договорами, і де зазначено, що 19.05.2016р. відбулося переуступлення прав вимоги за кредитами від первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський» іншим фінансовим компаніям, проте таке відступлення відбулося за значно нижчою ціною, що дає усі підстави відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI вважати ці правочини нікчемними. Окрім того, у прес-релізі, розміщеному на своєму офіційному веб-сайті. Фонд зазначив, що 19.05.2016р., всупереч прямої заборони Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за нікчемним правочином, який не породжує та не може породжувати будь-які правові наслідки, відбулося переуступлення прав вимоги за кредитами від первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський» іншим фінансовим компаніям. При сплаті коштів на користь ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор» чи будь яких інших товариств погашення кредитної заборгованості не відбувається. Їй також стало відомо, що після розміщення Фондом зазначеної інформації ТОВ «ФК «Плеяда» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом (справа №826/8273/16), у якому просило, зокрема визнати протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П. (далі - Уповноважена особа) щодо: встановлення нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський з ТОВ «ФК «Плеяда»; поновлення відображення обліку у балансі ПАТ «Банк Михайлівський» кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені Банком на користь ТОВ «ФК «Плеяда» на підставі договору факторингу. Таким чином, оскільки Фонд не визнавав та ставив під сумнів договір факторингу від 19.05.2016р. № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський з ТОВ «ФК «Плеяда», відповідно до якого було передано і право вимоги за спірним кредитним договором, вона звернулась до ТОВ «ФК «ЦФР» 11.07.2016р. із заявою про відмову від спірного кредитного договору. Проте, у відповіді вих. № 687 від 20.07.2016р. ТОВ «ФК «ЦФР» зазначило про відсутність підстав для припинення спірного кредитного договору через те, що сума в розмірі 10700,00, яка була перерахована останнім на рахунок ТОВ «ФК «Фагор», не поверталась до ТОВ «ФК «ЦФР». Її звернення від 07.09.2016р. до ТОВ «ФК «Фагор» з вимогою повернення отриманих від ТОВ «ФК «ЦФР» грошових коштів в сумі 10700,00 грн. залишились без відповіді. У серпні 2016р. вона звернулась з письмовою заявою до уповноваженої особи Фонду про роз'яснення ситуації, що склалася та визначення суб'єкта отримання коштів за кредитним договором. Відповіді отримано не було. Вважає, що позов заявлений після спливу встановленого законодавством строку позовної давності, з огляду на наступне. Позивач просить стягнути заборгованість за спірним кредитним договором у розмірі 28 073,99 грн., посилаючись на розрахунок, складений станом на 30.07.2018 р., згідно з яким:11702,00 грн. основна сума боргу, 2 845,12 грн. сума заборгованості за відсотками, 7675,87 грн. сума заборгованості за щомісячними процентами (плата за управління кредитом), 5851,00 грн. сума заборгованості за пенею. Позивач також зазначив, що відповідно до п.7.2. Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» до умов, що виникають з кредитного договору або у зв'язку з ним, застосовується позовна давність у десять років. 01 липня 2016р. вона до ТОВ «ФК «ЦФР» подала заяву № 3341209488 на отримання кредиту в розмірі 11702,00 грн. (спірний кредитний договір) строком на 12 місяців, а саме по 20 червня 2017 року, з річними процентами 11,99 %, щомісячним процентами 2,69%, щоденною пенею 0,3%, без надання пільгового періоду. Метою даного кредиту було так зване «перекредитування». Платіжним дорученням №185636920 від 01.07.2016р. ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувало 10700,00грн. на рахунок ТОВ «ФК «Фагор». Згідно зі спірним кредитним договором погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів отримувачу - ТОВ май Сефеті, призначення платежу - «оплата за пакет послуги «Охоронець Кредит Маркет 24» за рахунок спірного кредиту. Згідно графіку платежів погашення спірного кредитного договору - до 20 числа поточного місяця рівними частинами, починаючи з липня 2017р. Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті). Оскільки, у Графіку платежів встановлені окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача щодо внесення щомісячних платежів - до 20 числа місяця, наступного за звітним та передбачає самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення строку спірного кредитного договору, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового щомісячного платежу. Згідно наданого позивачем розрахунку, перша прострочена заборгованість відбулась 21 липня 2016р., тобто, у кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР» виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Однак, ТОВ «ФК «ЦФР» не зверталось ані в позасудовому, ані в судовому порядку про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором. Відтак, вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором слід обраховувати з дати виникнення першої простроченої заборгованості - 21 липня 2016р. Дата спливу строку позовної давності за спірним кредитним договором - 21 липня 2019р. Позивач звернувся до суду лише у червні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив також стягнути 7 675,87 грн. - суму заборгованості за платою за управління кредитом; 5 851,00 грн. - суму заборгованості за пенею. При цьому, в заяві позичальника № 3341209488 від 01.07.2016р і "Умовах отримання кредитів від 30.03.2015 року, а також в графіку платежів відсутні положення про плату-за управління кредитом. Дані умови не підписані та не визнаються нею як позичальником, а положення щодо плати за управління кредитом не передбачені в заяві позичальника на отримання кредиту, яка безпосередньо підписана нею, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов, тому і вимагання плати суперечить умовам заяви на отримання кредиту №3341209488 від 01.07.2016р., Закону "України «Про захист прав споживачів». Вважає, що обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування плати за управління кредитом, позивач безпідставно посилається на Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 року, що розміщені на сайті www.kreditmarket.ua та надані до позову. Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30.03.2015 року, вона не визнає та вони не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 01.07.2016 року шляхом підписання заяви про приєднання. Враховуючи наведені обставини, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі плати управління кредитом, а також збільшення строку позовної давності до десяти років. Також вважає, що вимога позивача про стягнення плати за управління кредитом є нікчемною, оскільки обслуговування кредиту не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі і вимагати будь-які збори, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою (позиція палати в цивільних справах ВСУ від 06.09.2017 року у справі № 6-2071 цс 16). В заяві позичальника №3341209488 від 01.07.2016р, визначено, що за прострочення повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю щоденну пеню в розмірі 0,3 % від загальної суми прострочення. Позивачем не зазначено період, за який розрахована пеня. Згідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені, встановлений річний строк позовної давності.Просить суд застосувати позовну давність у справі № 367/3083/20 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволені позовних вимог у справі 367/3083/20 повністю.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву в якій позов підтримує, просив його задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення та розглядати справу в його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 01 липня 2016 року ОСОБА_1 подала до ТОВ " Фінансова компанія «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяву № 3341209488 від 01 липня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем, як позичальником, а також, що отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ "ФК "ЦФР". Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 11702,00грн. строком на 12 місяців. В договорі також зазначено: щомісячні проценти 2,69% від суми кредиту, річні проценти - 11,99% від суми боргу за договором та щоденна пеня - 0,3% від загальної суми прострочення. Також до заяви № 3341209488 від 01 липня 2016 року було додано графік платежів, який теж доведений до відома ОСОБА_1 , оскільки містить підпис особи, згідно умов якого: термін користування кредитом 354 дні, загальний щомісячний платіж за період з 01.07.2016 по 20.06.2017 становить 16 209,84грн., з якого повернення кредиту - 11702,00грн, річні проценти - 730,36 грн., щомісячні проценти - 3777,48грн.
Товариством «ФК «ЦФР» виконано умови договору та сплачено 10700,00грн. ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», як погашення кредиту згідно кредитного договору № 200359992 від 19.10.2015, що підтверджено платіжним дорученням № 185636920 від 01 липня 2016 року.
30.07.2018 між ТОВ "ФК "ЦФР" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і Боржникам (Портфель Заборгованості). Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ "ФК "ЦФР" - Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20180730 від 30.07.2018, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 28073,99 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2845,12 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7675,87 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 5851,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, та договір відступлення прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права ТОВ «ФК «ЦФР»» в обсязі і на умовах визначених кредитним договором № 3341209488 від 01.07.2016 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте відповідач умови договору своєчасно і в повному обсязі не виконував, кредит не сплачував, будь-яких доказів того, що у повному обсязі повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.
Відповідач не заперечила факту, що 01 липня 2016р. до ТОВ «ФК «ЦФР» нею була подана заява № 3341209488 на отримання кредиту в розмірі 11702,00 грн. (спірний кредитний договір) строком на 12 місяців, а саме по 20 червня 2017 року, з річними процентами 11,99 %, щомісячним процентами 2,69%, щоденною пенею 0,3%, без надання пільгового періоду. Метою даного кредиту було так зване «перекредитування», а саме, згідно з п. 3 даної заяви вона доручила ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувати за рахунок отриманого нею кредиту суму в розмірі 10700,00 грн. для погашення кредитного договору. Платіжним дорученням №185636920 від 01.07.2016р. ТОВ «ФК «ЦФР» перерахувало зазначену суму на рахунок ТОВ «ФК «Фагор».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При визначенні розміру заборгованості позивач посилається на умови отримання кредитів та інших послуг від ТОФ «ФК «ЦФР» в редакції від 30 березня 2015 року.
Однак суд вважає, що вказані умови, що розміщені на відповідному сайті товариства та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.07.2016 року шляхом підписання заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг та заяви № 3341209488 від 01 липня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", та графіку платежів.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд не бере до уваги подану довідку ТОВ «ФК «ЦФР» від 31.10.2018 року № 2692064-SG що містить дані заборгованості станом на 30.07.2018р. сума несплаченого боргу: 22222,99грн., пеня та неустойка: 5851,00грн., всього - 28073,99грн., оскільки, відсутні умови нарахування боргу на суму 22222,99грн., пені та неустойки в розмірі 5851,00грн., згідно умов укладеного договору № 3341209488 01.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР».
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» .
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору». Таку правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р по справі № 342/180/17, провадження №14-131цс19.
Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості станом на 30.07.2018 року в розмірі: 2845,12грн. - сума заборгованості за відсотками; 7675,87грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 5851,00грн. - сума заборгованості за пенею, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплати позивачу у заяві про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від 01 липня 2016 року , заяві № 3341209488 від 01 липня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", та графіку платежів, у яких чітко визначені суми сплати коштів згідно укладеного договору, а саме: повернення кредиту - 11720,00грн., річні проценти - 730,36грн., щомісячні проценти - 3777,48 за граничний термін від 01.07.2016 року по 20.06.2017 року. Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції від 30 березня 2015 року, що розміщені на сайті: https://www.kreditmarket.ua, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.
Суд не бере до уваги вимогу відповідача ОСОБА_1 щодо застосування строку позовної давності, оскільки, спірний кредитний договір укладено 01.07.2016 року, строком на 12 місяців, тобто дія договору до 01.07.2018 року. До суду позивач звернувся з позовом 19.05.2020 року, тобто в межах строку загальної позовної заданості - три роки, згідно вимог ст. 257 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3341209488 від 01 липня 2016 року в розмірі 16 209,94 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 730,36грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 3777,48грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, суд, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1219грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 611, 627, 1049, 1054 ЦК України, ст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № 3341209488 від 01 липня 2016 року в розмірі 16 209,94 грн., з яких: 11702,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 730,36грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 3777,48грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014 судовий збір у сумі 1 219грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання даного повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Н.Ф. Карабаза