Справа № 370/2532/16-к
Провадження №1-кп/367/621/2024
Іменем України
про закриття провадження
08 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області розглянувши обвинувальний акт у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР за № 12016110210001068 від 05.10.2016 р. та 12019110210000124 від 06.03.2019 р.
за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ст. 185 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
20.12.2018 року близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 прийшли додому до ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запропонувавши останньому розпити у нього вдома плашку горілки, на що той погодився.
В ході застілля потерпілий ОСОБА_10 вийшов з будинку, щоб перевірити господарство, а ОСОБА_8 з ОСОБА_7 залишились у будинку. В цей час ОСОБА_8 побачив, що за ліжком під стіною стоїть металева варочна плитка та звернув на неї увагу ОСОБА_7 , запропонувавши її викрасти з метою подальшого продажу, на що ОСОБА_7 погодився. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вступили у злочинну змову з метою викрадення металевої варочної плитки.
Відразу, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викраденн чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, умисно, з метою збагачення за рахунок чужого майна ОСОБА_7 взяв до рук металеву варочну плитку, вартість якої становить 423, 33 гри., та вони разом з ОСОБА_8 залишили місце вчинення злочину, звідки пішли до місцевого жителя, якому ОСОБА_8 продав вищезазначену металеву варочну плитку, тобто ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розпорядились викраденим майном на власний розсуд, отримавши з продажу металевої варочної плитки грошові кошти в сумі 40 гривень. Половину цих коштів ОСОБА_8 віддав ОСОБА_7 .
Своїми умисними, злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заподіяли матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_10 на суму 423,33 грн.
ОСОБА_8 обвинувачується в таємному викраденні чужого майна [крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
ОСОБА_7 обвинувачується в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою, осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», що набув чинності 09 серпня 2024 року.
Обвинуваченим судом було роз'яснено суть обвинувачення, підставу для закриття кримінального провадження відносно них право заперечувати проти закриття кримінального провадження, а також наслідки закриття провадження у справі.
У судовому засіданні обвинувачені не заперечував проти закриття кримінального провадження відносно них в частині обвинувачення за ч.2 ст. 185 КК України. Вказали, що розуміють свої права, усвідомлюють, що закриття провадження з вказаних підстави не є реабілітуючими, зрозумілі наслідки закриття провадження.
Прокурор та захисники у судовому засіданні проти закриття провадження за ч.4 ст. 185 КК України не заперечували.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Частиною 6 ст. 3 КК України, встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП. З огляду на внесені зміни дрібним викраденням чужого майна вважається викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 1762 грн.
Таким чином, відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З викладеного вбачається, що втратила чинність норма закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме розмір крадіжки 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто - 302,80 грн, яка діяла до 09 серпня 2024 року.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Зважаючи на те, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього в частині обвинувачення за ч.2 ст. 185 КК України, розуміє наслідки його закриття, то кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Судові витрати в даному кримінальному провадженню відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284, 369, 371, 372, 395, 479-2 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження внесені до ЄРДР № 12019110210000124 від 06.03.2019 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити у зв'язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Продовжити судові засідання відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1