про відстрочення виконання рішення
16 грудня 2024 року Справа № 915/1889/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 15288/24 від 04.12.2024) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про відстрочення виконання рішення суду по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 40121452)
електронна пошта: info@gas.ua
представник Бернацька Олена Володимирівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26299835)
електронна пошта: inbox@mk.court.gov.ua
про стягнення коштів в сумі 102 659, 03 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області грошові кошти у загальній сумі 102 659, 03 грн., з яких: 68 454, 12 грн. - суми основного боргу; 8 289, 97 грн. - пені; 3 932, 62 грн. - 3 % річних; 21 982, 32 грн. - інфляційних втрат.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147, 20 грн.
1. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України":
- 68 454, 12 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 12 коп.) - основного боргу;
- 8 289, 97 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 97 коп.) - пені;
- 3 932, 62 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять дві грн. 62 коп.) - 3 % річних;
- 21 982, 32 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 32 коп.) - інфляційних втрат;
- 2 147, 20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп) - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 10.12.2024.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 судом видано наказ від 16.12.2024.
2. Заява про відстрочення виконання рішення суду.
04.12.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява (вх. № 15288/24 від 04.12.2024) про відстрочення виконання рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 року по справі № 915/1889/23 до 31 грудня 2024 року.
Заява мотивована тим, що Територіальне управління ДСА України в Миколаївській області є державним органом, який фінансується з Державного бюджету, та станом на 04.12.2024 року відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 102 659, 03 грн.
Заявник зазначає, що зупинка операцій по рахункам територіального управління в ДКСУ України призведе до зупинки оплати важливих платежів за відповідними укладеними договорами для потреб місцевих загальних судів Миколаївської області. При надходженні додаткових коштів за відповідним кодом економічної класифікації з боку територіального управління будуть вжити всі необхідні заходи для виконання рішення суду.
Заява обґрунтована приписами ст. 19 Конституції України, ст. 331 ГПК України, ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
В період з 04.12.2024 по 07.12.2024 включно суддя Олейняш Е. М. перебувала у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2024 призначено розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 16.12.2024.
Позивач (стягувач) у судове засідання 16.12.2024 повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином у порядку ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України.
В заяві (вх. № 15288/24 від 04.12.2024) відповідачем (боржником) заявлено клопотання про розгляд заяви без участі представника заявника. Клопотання судом розглянуто та задоволено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви без участі представників учасників справи.
В судовому засіданні 16.12.2024 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
3. Обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України":
- 68 454, 12 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 12 коп.) - основного боргу;
- 8 289, 97 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 97 коп.) - пені;
- 3 932, 62 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять дві грн. 62 коп.) - 3 % річних;
- 21 982, 32 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 32 коп.) - інфляційних втрат;
- 2 147, 20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 10.12.2024.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 судом видано наказ від 16.12.2024.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, про наступні обставини.
Територіальне управління ДСА України в Миколаївській області є державним органом, який фінансується з Державного бюджету.
ТУ ДСА України в Миколаївській області згідно своїх повноважень, передбачених наказом ДСА України № 229 від 10.05.2023 року (п. 4 Положення про територіальні управління ДСА України) здійснює матеріальне технічне забезпечення місцевих загальних судів Миколаївської області і здійснює функції розпорядників коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності судів.
Заявник наголошує, що зупинка операцій по рахункам територіального управління в ДКСУ України Миколаївській призведе до зупинки оплати важливих платежів за відповідними укладеними договорами для потреб місцевих загальних судів Миколаївської області
Крім того, заявник зазначає, що при надходженні додаткових коштів за відповідним кодом економічної класифікації з боку територіального управління будуть вжити всі необхідні заходи для виконання рішення суду.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником подано довідку, відповідно до якої у боржника станом на 04.12.2024 року відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 102 659, 03 грн. на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 по господарській справі № 915/1889/23. Довідка підписана начальником відділу ПФД, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Миколаївській області та начальником ТУ ДСА України в Миколаївській області.
На час розгляду заяви від стягувача не надходило письмових заяв, заперечень чи пояснень по заяві.
Доказів виконання судового рішення на час розгляду заяви суду не подано.
4. Оцінка аргументів учасників справи та джерела права, які застосував суд. Висновки суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях у справі "Антонюк проти України", no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі "Мкртчян проти України", no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення у даній справі складено 19.11.2024, відтак період його розстрочення не може перевищувати більше 1 року та тривати більше, ніж до 19.11.2025.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.20 у справі № 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді даної заяви про відстрочення виконання судового рішення дійшов наступного висновку.
Відповідно до інформації з ЄДРЮОФОПГФ Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, а, отже, фінансується за рахунок державного бюджету.
Відповідно до п. 3 Положення про територіальні управління ДСА України, затвердженого наказом ДСА України № 229 від 10.05.2023, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.
Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства, архіву суду тощо.
Відповідно до п.п. 1, 3 п. 3 Положення Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує належні умови діяльності судів у межах повноважень, визначених законом; здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.
Станом на дату розгляду даної заяви сторонами у справі не подано доказів виконання судового рішення по даній справі № 915/1889/23.
Боржником підтверджено, що станом на 04.12.2024 в нього відсутні кошторисні призначення та відкриті асигнування по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 102 659, 03 грн. на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 по господарській справі № 915/1889/23.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, обов'язковість виконання якого не заперечується останнім, оскільки боржник є органом державної влади, який фінансується за рахунок державного бюджету, а одним із основних завдань територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів. Зупинення операцій по рахункам територіального управління в ДКСУ України Миколаївській може мати наслідком зупинення оплат платежів за відповідними укладеними договорами для потреб місцевих загальних судів Миколаївської області. Враховуючи відсутність асигнувань для здійснення оплат на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024, враховуючи, що строк, на який боржник просить відстрочити виконання рішення суду, є незначним (до 31.12.2024) та відповідає вимогам ГПК України, врахувавши збалансованість інтересів сторін у справі, відсутність заперечень стягувача, суд дійшов висновку про задоволення заяви.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вх. № 15288/24 від 04.12.2024) про відстрочення виконання рішення суду задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 по справі № 915/1889/23 до 31.12.2024.
На вебсторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строку, передбачені ст. 254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.12.2024
Суддя Е.М. Олейняш