ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2024Справа № 910/9976/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9976/24
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
про визнання протиправними дій, визнання права, визнання укладеним договору, зобов'язання вчинити дії
За участю представників учасників справи:
від позивача Рудницька Ю.О.
від відповідача Ковтонюк Ю.А.
від третьої особи не з'яився
До Господарського суду міста Києва звернулось Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - відповідач, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") про:
- визнання протиправними дій відповідача по виключенню позивача з реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024;
- визнання за позивачем права на споживання природного газу в обсягах Обсяг І (фіксований) 9 167,01734 тис. куб. м. та Обсяг ІІІ (фіксований) 319,67700 тис. куб. м. у період квітень-серпень 2024 року газу, а також починаючи з 01.09.2024 від постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на умовах, визначених Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам;
- визнання укладеним між позивачем та відповідачем з 01.04.2024 договору постачання природного газу в редакції позивача, що направлений відповідачу листом від 26.07.2024;
- зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" шляхом включення позивача як споживача з 01.04.2024 до реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Ухвалою суду від 14.08.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.09.2024, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
30.08.2024 відповідачем подано відзив на позов. 06.09.2024 відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання. 11.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив.
12.09.2024 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", яке мотивовано тим, що саме такою особою у спірний період постачався природний газ позивачу у даній справі як "постачальником останньої надії".
Ухвалою суду від 12.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 23.09.2024.
18.09.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.09.2024 відкладено підготовче засідання на 07.10.2024, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
24.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення. 01.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Крім того, 01.10.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а також заява про збільшення розміру позовних вимог.
04.10.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову або відзиву.
07.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, а також заперечення на письмові пояснення позивача.
Ухвалою суду від 07.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 14.10.2024.
11.10.2024 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
11.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
Підготовче засідання, призначене на 14.10.2024, не відбулось у зв'язку з повідомленням про замінування будівлі Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 15.10.2024 призначено проведення підготовчого засідання на 24.10.2024.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2024 відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 24.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.
Ухвалою суду від 07.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 11.11.2024
У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі. Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 11.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.03.2024 між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено договір постачання природного газу № 6705-ТКЕ(23)-24, за умовами якого Відповідач зобов'язується поставити Позивачеві природний газ, а Позивач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору Відповідач передає Позивачу на умовах цього Договору замовлений Позивачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 березня по 31 березня 2024 року в кількості 24 684, 38600 тис. куб. метрів.
Як визначено п. 2.3. Договору, підписанням цього Договору Позивач дає згоду Відповідачу на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 3.2. Договору постачання природного газу здійснюється Відповідачем виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п. 3.3. Договору реєстрація постачальником Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше 01.03.2024 року та діє до 31.03.2024, крім споживачів, яких включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання та водовідведення». Реєстрація постачальником Споживача, якого включено до вищезгаданого реєстру здійснюється найближчою датою та діє до 15.04.2024.
У пункті 6.3. договору від 29.03.2024 № 6705-ТКЕ(23)-24 встановлене право постачальника виключити Споживача з реєстру споживачів Постачальника на інформаційній платформі ГТС та припинити постачання природного газу Споживачу у випадках, передбачених даним договором. Це правило діє у випадку настання обставин, встановлених пунктом 8.1. вказаного договору, а саме якщо Споживач порушив умови пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та/або пункту 5.2 (не уклав договору або ДУ до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання).
Відповідно до п. 13.1 Договору визначено, що Договір діяв до 31.03.2024 (включно). Продовження або припинення дії Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди.
Таким чином, як вказує позивач в обґрунтування позовних вимог, протягом перших трьох місяців 2024 року ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» визнавало обов'язок по постачанню природного газу на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на умовах Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам.
Проте, як зазначає позивач, не дивлячись на той факт, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» перебувало в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» (лист Міністерства розвитку громад та територій України від 02.02.2022 № 8/10.1/512-22, повідомлення про включення до Реєстру), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» не було забезпечено реєстрацію постачальником Споживача до 15.04.2024, як це визначено договором від 29.03.2024 № 6705-ТКЕ(23)-24.
08.04.2024 на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшов лист ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», в якому вказано, що оскільки питання передачі частини обладнання цілісного майнового комплексу «Кременчуцька ТЕЦ» для подальшого газопостачання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» залишається неврегульованим, у Товариства відсутня можливість постачати природний газ Споживачу на умовах постанови КМУ від 19.07.2022 № 812.
Листом від 15.04.2024 № 29-17/2297 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повідомило ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про намір придбавати природний газ (в міжопалювальний період) з 01.04.2024 до 31.08.2024 для потреб споживачів категорії «населення», «бюджетні організації», «інші споживачі» в умовах покладення на відповідача спеціальних обов'язків та відповідно до Постанови № 812, а також надано перелік документів, які, за твердженням позивача, були необхідні для укладення нового договору на постачання.
13 червня 2024 року на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшов черговий лист № 125 /2/2/1-5271 від 12.06.2024 від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», в якому останнє зазначило про необхідність погашення заборгованості ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ за отримані енергоносії.
Крім того, сторонами не заперечується, що станом на момент розгляду даної справи листи від відповідача продовжують надходити на адресу позивача, а саме лист від 02.08.2024 № 125/2/2/1-6857.
Таким чином, як зазначає позивач, відповідач поставив обов'язок укладення договору постачання природного газу з позивачем у залежність від погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" за отримані останньою енергоносії.
Як стверджує позивачем, 26.07.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вимушене було через програмне забезпечення «M.E.Doc» направити до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» підписаний зі своєї сторони договір постачання природного газу на період квітень-серпень 2024 року.
ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» листом від 02.08.2024 відмовлено в укладенні даного договору.
Поряд з цим, як вказує позивач, відсутність укладеного договору не звільняє ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від обов'язків постачати природний газ споживачам - виробникам теплової енергії, у зв'язку з чим у позові сторона просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача по виключенню позивача з реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024;
- визнати за позивачем право на споживання природного газу в обсягах Обсяг І (фіксований) 9 167,01734 тис. куб. м. та Обсяг ІІІ (фіксований) 319,67700 тис. куб. м. у період квітень-серпень 2024 року газу, а також починаючи з 01.09.2024 від постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на умовах, визначених Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам;
- визнати укладеним між позивачем та відповідачем з 01.04.2024 договір постачання природного газу в редакції позивача, що направлений відповідачу листом від 26.07.2024;
- зобов'язати відповідача внести зміни до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" шляхом включення позивача як споживача з 01.04.2024 до реєстру постачальників ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на відсутність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення договору. Крім того, відповідачем вказується на неможливості визнання договору укладеним та включення Позивача до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», оскільки у вказаний період у позивача був наявний інший постачальник (третя особа у даній справі), «постачальник останньої надії». Позивач звернувся до відповідача з офертою значно пізніше 01.04.2024, внаслідок чого вимога позивача щодо визнання укладеним договору постачання природного газу з 01.04.2024 суперечить процедурі укладення договору, визначеній Цивільним та Господарськими кодексами України та, як наслідок, приписам ст. 641 ЦК України та ст.ст. 180-181 ГК України, що, у свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог. Для визнання права Позивача на споживання природного газу в період квітень-серпень 2024 року між Позивачем та Відповідачем повинен бути укладений Договір постачання природного газу, а тому Відповідач не може включити Позивача до Реєстру споживачів на минуле, а постачання природнього газу без укладення відповідного договору та включення до Реєстру є неможливим. Заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Третя особа у письмових пояснення вказала на те, що протягом 2024 року ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» (ЕІС-код 56XQ0000XAK0U00A) вже неодноразово було включено до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії», а саме: з 01.04.2024 до 30.05.2024; з 01.06.2024 до 30.07.2024; з 01.08.2024 до 29.09.2024.
Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, оцінивши надані сторонами докази, оцінивши заявлені позивачем вимоги, а також заперечення на такі вимоги, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Згідно з ч.ч. 1 ст. ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до ч. 6 вищевказаної норми у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ч. 1 ст. 649 ЦК України).
Як визначено ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Крім того, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України (ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Так, при зверненні до суду з даним позовом Позивач вказує, що його права порушено Відповідачем, оскільки останній був зобов'язаний укласти з ним Договір як постачальник зі спеціальними обов'язками, а тому Позивач вимагає визнати укладеним договір постачання з 01.04.2024, який він направив Відповідачу 26.07.2024, визнати протиправними дії Відповідача по виключенню Позивача з Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024, визнати за Позивачем право на споживання природного газу з 01.04.2024 в обсягах Обсяг І (фіксований) 9 167,01734 тис.куб.м та Обсяг ІІІ (фіксований) 319,67700 тис.куб.м в період квітень-серпень 2024 року газу, а також, починаючи з 01 вересня 2024 року від постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на умовах, визначених Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, та зобов'язати Відповідача внести зміни до Реєстру споживачів відповідача з 01.04.2024.
Зокрема, позивач посилається на те, що в силу п. 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022, на ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" покладені спеціальні обов'язки щодо забезпечення постачання природного газу на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення, за договорами з виробниками теплової енергії, а саме виробниками теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, отримують послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), а відтак, відповідач зобов'язаний був укласти з позивачем договір з 01.04.2024.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що звернення позивача щодо укладення договору було здійснено набагато пізніше 01.04.2024, а саме 26.07.2024, та відповідачем не погоджена пропозиція про укладення договору, крім того, в разі задоволення позову правовідносини сторін будуть змінені після набрання рішенням суду у даній справі законної сили, а не з 01.04.2024, оскільки сторонами не досягнута згода на те, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Крім того, відповідач вказує на неможливості внесення до інформаційної платформи інформації про постачання природного газу з 01.04.2024, оскільки з вказаного періоду постачальником позивача було ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а не відповідач, та вказане буде суперечити вимогам Правил постачання природного газу, оскільки по одній точці комерційного обліку природного газу протягом розрахункового періоду у споживача природного газу може бути лише один діючий постачальник природного газу, який зобов'язаний на підставі укладеного договору постачання забезпечити його усім необхідним обсягом природного газу.
Також відповідач вказує, що позивач просить укласти договір на період, який вже минув - з 01.04.2024 по 31.08.2024, механізм примусового виконання таких вимог відсутній, а отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого порушеного права, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, суд зазначає, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Отже, суд вправі задовольнити позов про зобов'язання укласти договір лише у разі, якщо встановить наявність правовідносин, зважаючи на які сторони зобов'язані укласти договір, але одна зі сторін ухилилася від цього. При цьому має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він:
- заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом;
- існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Спеціальним законом, що визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу є Закон України «Про ринок природного газу».
Статтею 3 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Отже, постачання природного газу здійснюється за договором, який не ґрунтується на державному замовленні.
Згідно з п. 24 ЗУ «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладанні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
З наведеного вбачається, що нормами ЗУ «Про ринок природного газу» у взаємозв'язку зі ст. 633 ЦК України встановлена пряма вказівка щодо обов'язковості укладання договору на постачання природного газу лише для постачальника «останньої надії», який визначається Кабінетом Міністрів України.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не визначено «постачальником останньої надії» у порядку, встановленому ЗУ «Про ринок природного газу».
Таким постачальником є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.20203 № 793-р).
Отже, обов'язковість укладення договору постачання природного газу для Відповідача прямою вказівкою закону не визначена.
Суд наголошує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, на яку посилається Позивач, є підзаконним нормативним актом, а отже, договір між позивачем не може бути обов'язковим для укладання в судовому порядку. Наявність вказаної постанови не позбавляє виробників теплової енергії, яким є зокрема, й позивач, права обирати іншого постачальника природного газу.
Під час розгляду даної справи позивачем не доведено, що ним до 01.04.2024 у порядку ст. 641 ЦК України та ст.ст. 180-181 ГК України надсилалась відповідачу пропозиція, яка була прийнята останнім.
Також суд зауважує, що відповідно до п. 3 розд. І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.
Згідно з абз. 1 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Отже, положення Кодексу ГТС передбачають включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді, яким є період у майбутньому, та не передбачають порядку здійснення коригувань та внесення даних після завершення звітного періоду.
Однак, включення споживача до Реєстру можливо лише у майбутньому періоді.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у даній справі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.12.2024.
Суддя О.Г. Удалова