ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.12.2024Справа № 915/1051/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська Теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" про стягнення 107 531,84 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївській області з позовом до відповідача про стягнення 107 531,84 грн. заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 по березень 2024 року на підставі 509, 510, 525, 526, 549, 598, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївській області від 09.09.2024 року матеріали справи № 915/1051/24 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 року, справу № 915/1051/24 передано на розгляд судді - Чебикіній С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном у 5 днів з моменту отримання ухвали.
23.10.2024 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
13.11.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити та виклав клопотання про зупинення провадження у справі № 915/1051/24 до набрання законної сили рішення у справах № 490/1511/21, № 490/2561/21 та № 490/963/24.
15.11.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити та заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження, в якому позивач просив у задоволенні вищезазначеного клопотання про зупинення провадження у справі 915/1051/24 відмовити.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте, відповідачем у вищевказаному клопотанні не доведено об'єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішення у справах № 490/1511/21, № 490/2561/21 та № 490/963/24, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 915/1051/24 судом відмовлено.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За твердженням позивача, 01.11.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Миколаївська Теплоелектроцентраль" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (відповідач, споживач) укладено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 3624 (Договір), який є публічним договором приєднання. В підтвердження надання послуг за вказаним Договором в період з листопада 2022 по березень 2024 року позивач посилається на наряди на підключення від 06.11.2021 року, від 17.11.2022 року, від 22.11.2023 року, акт наданих послуг № 3624 на суму 107 531,84 грн. та рахунок № 3624 на суму 107 531,84 грн. за надані послуги за спірний період.
Судом встановлено, що 15.02.2024 року позивачем на адресу відповідача направлено лист за вих. № 140-ю щодо укладання індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії за № 3624 нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 646,50 м2.
18.03.2024 року відповідачем на адресу позивача направлено лист-відповідь, в якому відповідач зазначив, що він є власником лише частини нежитлового приміщення на праві спільної часткової власності, що складає 830/1000 частини майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, крім того іншими власники нежитлових приміщень є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які з метою фізичного недопуску відповідача до даних приміщень за вищезазначеною адресою на підставі ухвал Центрального районного суду міста Миколаєва у справі № 490/1511/21 та справі № 490/2561/21, на підставі яких судом накладено арешт на вищезазначені нежитлові приміщення, а отже відповідач не користувався та не міг користуватися спожитою тепловою енергією за вищевказаною адресою.
Відповідно до вищезазначених ухвал суду, які набрали законної сили, накладено арешт на нежитлові приміщення які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
24.04.2024 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 336-ю на суму 107 531,84 грн. з вимогою погасити заборгованість за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 3624 від 01.11.2021 року.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що не вчиняв жодних дій які б підтверджували факт укладення Договору № 3624 від 01.11.2021 року, а саме не надавав позивачу підписаної заяви-приєднання, не сплачував рахунки за послуги по Договору, та не отримував послуги за Договором № 3624 від 01.11.2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження надання послуг відповідачеві за Договором № 3624 від 01.11.2021 року у період з листопада 2022 по березень 2024 року надано наряди на підключення від 06.11.2021 року, від 17.11.2022 року, від 22.11.2023 року. При цьому, вказані наряди не містять посилання на підключення/відключення до системи опалення саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг". У вказаних нарядах міститься посилання на підключення/відключення ТОВ "Центральний 1", тому не є належними та допустимими доказами підключення до системи опалення Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг".
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечуючи проти позову вказує, що не вчиняв жодних дій які б підтверджували факт укладення Договору № 3624 від 01.11.2021 року, а саме не надавав позивачу підписаної заяви-приєднання, не здійснював жодної оплати по рахункам за послуги по Договору, та не отримував послуги.
Статтями 11, 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
У відповідності до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України, публічний договір визначено як договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з абзацом 5 пункту 13 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів та підтвердження факту вчинення відповідачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, а саме не надано доказів надання відповідачем підписаної заяви-приєднання, сплати рахунків за надані послуги за Договором № 3624 від 01.11.2021 року, а також факту споживання та отримання послуги за вищезазначений період.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська Теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" про стягнення 107 531,84 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна