вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4290/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1 код ЄДРПОУ 33874388
до Фізичної особи-підприємця Солонцова Ігора Олександровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення безпідставно збережених коштів
Криворізька міська рада звернулась з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Солонцова Ігора Олександровича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047, за період з 01.01.2022р. по 12.12.2023р. в розмірі 22 370,47грн та судового збору у розмірі 3 028,00грн .
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу, як власника земель міста, що зумовлено несплатою відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності в період з з 01.01.2022р. по 12.12.2023р., що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів.
Ухвалою суду від 07.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
31.10.2024р. через "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку до 15.11.2024р. для подання відзиву на позовну заяву в зв'язку з тим, що планує укласти договір про надання правової допомоги, для чого потрібен додатковий час, бо наразі відповідач позбавлений такої можливості, так як не має нормального зв'язку та інтернету, оскільки знаходиться за межами міста і повернеться не раніше 06.11.2025р.
До суду через "Електронний суд" 15.11.2024р. від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, так як на думку останнього даний спір не належить до господарської юрисдикції, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Заява обґрунтована тим, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (що є додатком до позовної заяви, який підтверджує право власності за Відповідачем), Солонцов Ігор Олександрович, як фізична особа на підставі договорів купівлі - продажу придбав нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці. Докази використання Відповідачем земельної ділянки у господарській діяльності у матеріалах справи - відсутні, а тому спірні правовідносини з Позивачем стосовно фактичного використання Відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.
Відповідач також зазначив, що наявність в нього статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.
15.11.2024р. до суду надійшов через "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить в задоволенні позову відмовити повному обсязі, з огляду на наступне:
- факт відсутності проекту на момент присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ЦК України та Земельного кодексу України набувається лише за проектом землеустрою;
- при вирішенні спору щодо визначення розміру спричинених Позивачу збитків, Позивачем не були застосовані норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, так як є лише витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а не довідки, листи тощо, надані відповідним органом, а також не було надано витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за період з січня 2022 року по листопад 2023 року Позивачем до суду не було надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлялось;
- наявні помилки в періоді відповідно розрахунку нібито виниклої заборгованості.
20.11.2024р. через "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що не сплачуючи плату за фактичне користування земельної ділянкою, Відповідач неправомірно збільшив свої доходи, у той час, як Позивач фактично їх втратив (недоотримав), чим порушується справедливий баланс та майнові права Позивача. Крім того, Позивач стверджував, що Відповідач намагається спрямувати розгляд справи у неправильну сторону, підміняючи визначений Криворізькою міською радою предмет позову зі стягнення коштів за користування земельною ділянкою на стягнення збитків, що, в дійсності, є різними за своєю правовою природою способами захисту порушених прав.
28.11.2024р. від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, так як за інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Солонцов Ігор Олександрович зареєстрований з 01.02.2018 як фізична особа-підприємець, та як то підтверджує долучений до позовної заяви витяг не перебуває у стані припинення. Крім того, під час вирішення даної заяви про закриття провадження у справі дослідженню підлягає укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди земельної ділянки від 22.11.2023 №2023692, за яким орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047 є - Фізична особа-підприємець Солонцов Ігор Олександрович, а земельна ділянка надана останньому для розміщення нежитлової будівлі крамниці. А відтак, Відповідач у правовідносинах з Позивачем щодо даної земельної ділянки виступає саме фізичною особою-підприємцем.
10.12.2024р. від представника позивача через "Електронний суд" надійшли письмові пояснення, в яких зазначалось, що земля є сформованою та є об'єктом цивільних прав за яку Відповідачем не було сплачено кошти у відповідному розмірі, що суперечить статті 206 ЗК України де визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суддя Панна С.П. в період з 09.12.2024р. по 20.12.2024р. перебувала на лікарняному.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вулиці Залізничників, 146, розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, загальною площею 174,4 кв.м., власником якого з 15.04.2021 є Відповідач (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 817807412110).
У зв'язку з користуванням Відповідачем нерухомим майном, розташованим за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Залізничників, 146, презюмується користуванням усією спірною земельною ділянкою.
Як зазначає позивач, ФОП Солонцов Ігор Олександрович є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці - з квітня 2021 року, та відповідно повинен був належним чином оформити таке право користування протягом всього строку її користування.
Проте, використання земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення у спірний період позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Рішенням Криворізької міської ради від 25.10.2023 №2299 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду» Відповідачу була надана в орендне користування земельна ділянка площею 0,0196 та, з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047, строком на 5 років.
22.11.2023р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №2023692, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку, на якій розташована належна останньому на праві власності об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, згідно запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.04.2021 №41522544, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 817807412110.
13.12.2023р. право оренди спірної земельної ділянки було зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав за №53012653.
Позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Солонцова Ігора Олександровича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047, за період з 01.01.2022р. по 12.12.2023р. в розмірі 22 370,47грн.
Отже, предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з з 01.01.2022 по 12.12.2022 в розмірі 27 370,47грн.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.08.2022 у справі №922/20, до предмету доказування у справах про стягнення заборгованості за кондикційними (бездоговірними) зобов'язаннями відноситься встановлення обставин:
фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
площу земельної ділянки;
суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки);
період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді орендну плату.
Суд погоджується з позовними вимогами, так як Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047, мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 до 12.12.2023, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 27 340,47 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 20 Закону України "Про оцінку земель").
У відповідності до статті 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.
За пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 - 1,051.
Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047:
- у 2022 році становить 1 090 665,01 грн. ( 1 254 264,76 грн. за витягом від 06.11.2023р.: 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік);
- у 2023 році - 1 254 264,76 грн. за витягом від 06.11.2023.
Крім того, до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1. 288.5.2пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (додається), земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047 має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що за Класифікацією видів цільового призначення земель віднесено до коду 03.07, для якого розмір ставки орендної плати встановлено - 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста .
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної тати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної тати визначається шляхом ділення річної орендної тати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
За таких обставин, за період з 01.01.2022 до 12.12.2023 відповідач мав сплатити позивачу орендну плату у розмірі 27 370,47 грн. (13 087,98 грн. + 14 282,49грн).
Суд відхиляє доводи відповідача, що даний спір не підлягає вирішенню в рамках господарського судочинства. У даній справі предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів за користування земельними ділянками, у зв'язку з відсутністю у відповідача правовстановлюючих документів. Спірні земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади міста, яку представляє Криворізька міська рада. Відповідач, як власник об'єктів нерухомого майна не оформив права оренди на земельні ділянки та не вносить плату за їх використання. Як зазначено у постанові Верховного Суду № 922/2060/20 від 05.08.2022, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
За частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
З огляду на що, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Так, за інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Солонцов Ігор Олександрович зареєстрований з 01.02.2018 як фізична особа-підприємець, та як то наявний в матеріалах справи витяг не перебуває у стані припинення.
За положеннями частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі-ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
При цьому, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГК України).
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
З викладеного виходить, що у період з 01.02.2018 Відповідач є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює відповідну господарську діяльність.
Як встановлено статтею 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь - якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
А отже, чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи -підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець може використовувати в своїй підприємницькій діяльності своє майно (яке належить на праві власності підприємцю як фізичній особі).
З огляду на що, факт реєстрації нежитлової будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці за Відповідачем, як за фізичною особою не вказує на віднесення даного судового спору до цивільної юрисдикції.
Відносно характеру спірних правовідносин, який також впливає на визначення підсудності даного спору, слід вказати, що предметом спору у рамках даної судової справи є стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої за Витягом з Державного земельного кадастру є - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Таким чином, як земельна ділянка так і розміщена на ній нежитлове приміщення передбачає їх використання виключно для здійснення певної господарської діяльності, а аж ніяк не задоволення особистих потреб Відповідача, протилежного не доведено.
Крім того, під час вирішення даної заяви про закриття провадження у справі дослідженню підлягає укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди земельної ділянки від 22.11.2023 №2023692 (наявний в матеріалах справи), за яким орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:183:0047 є - Фізична особа-підприємець Солонцов Ігор Олександрович, а земельна ділянка надана останньому для розміщення нежитлової будівлі крамниці.
А відтак, Відповідач у правовідносинах з Позивачем щодо даної земельної ділянки виступає саме фізичною особою-підприємцем.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Солонцова Ігора Олександровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1 код ЄДРПОУ 33874388 безпідставно збережені кошти в розмірі 27 370,47грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.12.2024
Суддя С.П. Панна