пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 грудня 2024 року Справа № 903/909/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/909/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК»
про стягнення 85 747, 67 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» про стягнення 85 747, 67 грн. заборгованості в т.ч. 77 815, 72 грн. - основного боргу, 652, 37 грн. - 3% річних, 1641, 13 грн. - інфляційних збільшень та 5638, 45 грн. - пені в розмірі подвійної ставки НБУ України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно договору поставки №03/SI від 21.09.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 30.10.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 01.11.2024.
Ухвала суду від 30.10.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 01.11.2024.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
21.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» (Покупець) укладено договір поставки №03/SI, згідно з умовами якого, в терміни визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця одноразові електронні сигарети, рідини для них, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.
Поставка товару покупцю здійснюється за його замовленням. Поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідним додатком (специфікацією) на партію товару. Покупець зобов'язаний оплачувати вартість поставленого товару в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.2-1.4 договору).
Постачальник поставляє товар Покупцю у місце поставки протягом 3 (трьох) робочих днів з дня узгодження Замовлення, якщо інший строк поставки не передбачений відповідним додатком (специфікацією). Постачальник здійснює передачу Товару Покупцю разом із відповідними документами (видатковою накладною, рахунком).
Відповідно до п.п. 4.2.-4.6. договору передача Товару Покупцю здійснюється у визначене додатком (специфікацією) місці поставки. Належним чином уповноважена особа покупця здійснює прийняття товару по кількості згідно із видатковою накладною на підставі довіреності. Після прийняття Товару та у разі відповідності переданого товару асортименту, кількості та якості, то узгоджені Сторонами у відповідному Замовленні, уповноважена особа Покупця підписує відповідну видаткову накладну у 2 (двох) примірниках. Відповідальна особа Покупця повертає представнику Постачальника 1 (один) примірник видаткової накладної з підписом та печаткою.
У разі відмови Покупця прийняти товар через наявність у ньому недоліків/дефектів, Покупець зобов'язаний під час прийняття-передачі товару пред'явити Постачальнику в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття товару з обов'язковим зазначенням виявлених недоліків/дефектів.
За результатами прийняття-передачі товару та отримання товару покупцем, сторони підписують відповідну видаткову накладну, що є підтвердженням виконання постачальником своїх обов'язків за цим договором. Дата отримання товару зазначена у видатковій накладній є датою поставки.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 2.5. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 21.09.2021), визначено умови оплати Покупцем за товар, а саме перерахування на поточний рахунок Постачальника з відтермінуванням платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту поставки, якщо інший порядок оплати не передбачений відповідним додатком (специфікацією).
Відповідно до положень пункту 2.7. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 21.09.2021р.) Покупець має право повернути нереалізований Товар на склад Продавця при погіршенні продажу товару, але тільки за умови, що упаковка, маркування та товарний вигляд Товару не порушені та Товар зберігався в належних умовах. Допускається виключно з залишковим терміном придатності не меншим, ніж 1/3 загального терміну придатності товару.
На виконання умов договору позивачем з вересня місяця 2021 по липень місяць 2024 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК», прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 126 865 514,32 грн.
За період з 14.01.2023 по 12.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» поставив відповідачу товар на суму 7 444 317,60 грн. що підтверджується первинними документами на поставку, зокрема, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними долученими до матеріалів справи (Том 1 - а.с. 32-157).
Повернуто товару за період з вересня 2021 по липень 2024 включно на суму 14 713 702 згідно накладних на повернення товару відповідачем. В тому числі в період січень 2023 - червень 2024 відповідачем здійснено повернення залишків товар постачальнику, па підставі накладних на повернення на загальну суму 1 536 408,02 грн. долучених до матеріалів справи (Том 1 - а.с. 161-231).
Відповідачем загалом сплачено за товар за період з вересня 2021 по липень 2024 - 112 073 996,02 грн. В тому числі, відповідно до платіжних документів долучених до матеріалів справи (Том 1 - а.с. 235-250, Том-2- а.с. 1-60) за період з січня 2023 по липень 2024 - 18 481 000,00 грн.
Таким чином, у відповідача існує зобов'язання по сплаті за товар у розмірі 77 815, 73 грн., з розрахунку 126 865 514,32 грн. - 14 713 702,58 грн. - 112 073 996,02 грн. = 77 815,72 грн.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.
Суд встановив, що видаткові накладні долучені до матеріалів справи на поставку ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» товарно-матеріальних цінностей ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору поставки №03/SI від 21.09.2021 господарських операцій.
Проте, ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» взяті на себе згідно договору поставки №03/SI від 21.09.2021 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв'язку з чим заборгувало постачальнику 77 815,72 грн.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» своїх зобов'язань за договором поставки №03/SI від 21.09.2021, позивачем 04.07.2024 на адресу ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» було направлено претензію за №1074 від 02.07.2024 з вимогою сплати заборгованість в розмірі 77 815,72 грн. Доказами направлення зазначеної вимоги відповідачу виступають долучені до матеріалів справи (Том 2, а.с. 88-89 ) накладна від 04.07.2024, опис вкладення у цінний лист від 04.07.2024. Зазначену вимогу було отримано відповідачем 09.07.2024 та залишено без відповіді та належного реагування.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 77 815,72 грн. При цьому до розміру пред'явлених позовних вимог позивачем було включено вимоги стосовно стягнення на його користь з відповідача 5638, 45 грн. - пені, 652,37 грн. - 3% річних та 1641, 13 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №03/SI від 21.09.2021. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд встановив, що відповідно до умов договору строк оплати поставленого товару є 45 календарних днів з моменту поставки. Остання поставка відбулася 12 липня 2023 року, отже, строк для оплати по останній поставці минув 28 серпня 2023 року.
Враховуючи встановлені обставини, укладення між сторонами договору поставки №03/SI від 21.09.2021, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 77 815,72 грн.
Сума заборгованості 77 815,72 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, відображається у акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2024, підписаним з позивачем, а відтак є підставною та підлягає до задоволення.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.3. договору визначено, що у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику, за його вимогою, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ України, яка діє на території України на момент її нарахування від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 5638,45 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 09.07.2024 по 18.10.2024.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5638,45 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем за період з 09.07.2024 по 18.10.2024 є підставна та підлягає до задоволення в сумі 5638,45 грн.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1641,13 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 09.07.2024 по 30.09.2024 та 652,37 грн. трьох відсотків річних за період з 09.07.2024 по 18.10.2024
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» (місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 21736857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС» (Полтавська область, Лубенський район, село Дейманівка, вулиця Наглого Марка, 46, код ЄДРПОУ 36313601) 85 747, 67 грн. заборгованості в т.ч. 77 815, 72 грн. - основного боргу, 5638, 45 грн. - пені, 652,37 грн. - 3% річних, 1641, 13 грн. - інфляційних втрат та 3028 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як