вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2024 р. Cправа №902/1039/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:
представника позивача: Циганюка Р.О. (ордер серії АЕ №1320859 від 27.09.2024),
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Горчинського Володимира Петровича, м.Вінниця
до Фізичної особи-підприємця Олійника Тараса Володимировича, м.Бершадь Вінницької області
про стягнення 468660,50 грн заборгованості за договором поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
Фізична особа-підприємець Горчинський Володимир Петрович звернувся до Фізичної особи-підприємця Олійника Тараса Володимировича з позовом про стягнення 468660,50 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №29-01/24-1 від 29.01.2024 щодо оплати за отриманий товар, а саме: 347616,80 грн - основного боргу; 34761,68 грн - штрафу; 63951,97 грн - пені; 6799,96 грн - 3% річних та 15530,09 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження в справі №902/1039/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14.11.2024.
За наслідками розгляду справи, 14.11.2024, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1039/24 до судового розгляду по суті на 17.12.2024.
На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про надіслання примірника ухвали від 14.11.2024 на адресу місцезнаходження останнього, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35). Натомість поштове повідомлення (лист з ухвалою суду від 14.11.2024) було повернуто оператором поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (вх. канц. суду №1759/24 від 18.12.2024).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Враховуючи наведене, неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні, 17.12.2024, представник позивача позов підтримав та просив суд також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Також, беручи до уваги те, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, 18.12.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
29.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем Горчинським Володимиром Петровичем (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Олійником Тарасом Володимировичем (далі - Покупець) був укладений договір поставки №29-01/24-1 (далі - Договір) (а.с.6-7).
Відповідно до умов п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені Договором, поставити Покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених Договором.
Кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення Покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.2.7 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Поставка товару здійснюється умовах DDP/EXW, місце доставки: вул.Першотравнева, буд.2, м.Бершадь, Вінницька обл. (склад Покупця/склад Постачальника), (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010") (п.2.8 Договору).
Загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього Договору (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.3.4 Договору Покупець здійснює оплату за товар протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
За правилами п.4.4 Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до "31" грудня 2026 (п.6.1 Договору).
На виконання умов Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товару на суму 347616,80 грн, що підтверджується складеною видатковою накладною №5 від 29.01.2024 (а.с.8).
Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 347616,80 грн - основної заборгованості за Договором, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки №29-01/24-1 від 29.01.2024, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Наявною у справі видатковою накладною №5 від 29.01.2024 (а.с.8) стверджується поставка товару відповідачу на суму 347616,80 грн. Натомість докази оплати товару відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.3.4 Договору Покупець здійснює оплату за товар протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Суд зауважує, що в п.3.4 Договору сторонами застосовується термін "банківський день" при визначенні порядку розрахунків.
Банківський день, відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003, визначено як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Водночас відповідно до постанови правління НБУ №180 від 15.08.2022 система електронних платежів Національного банку України з 01.04.2023 функціонує в цілодобовому режимі.
За наведених обставин відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором з 02.02.2024.
Враховуючи викладене вимоги позивача про стягнення 347616,80 грн - основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими.
Відносно вимоги позивача про стягнення 34761,68 грн - штрафу, суд зазначає наступне.
За правилами ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань з оплати поставки товару більш як на 10 календарних днів, а отже вимоги позивача про стягнення 34761,68 грн - штрафу є правомірними і обґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 63951,97 грн за період з 24.01.2024 по 27.09.2024, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За правилами п.4.4 Договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.
Як відзначалось судом: відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з 02.02.2024.
Також суд зауважує, що частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.
У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов'язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. 251, 252 ЦК України.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Належним чином дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що положення п.4.4 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати тощо.
Відтак, умову, передбачену п.4.4 Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в частині стягнення 47707,08 грн пені, а тому в задоволенні позову щодо стягнення 16244,89 грн пені слід відмовити.
Щодо стягнення 6799,96 грн - 3% річних за період з 02.02.2024 по 27.09.2024, суд зазначає таке.
За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши обрахунок 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення 6799,96 грн - 3% річних є правомірними та обґрунтованими.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 15530,09 грн інфляційних втрат за період з лютого 2024 по серпень 2024, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 15530,09 грн інфляційних втрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі 6786,24 грн.
В зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення 16244,89 грн - пені витрати зі сплати судового збору в сумі 243,67 грн слід залишити за позивачем.
В позовній заяві б/н від 27.09.2024 (а.с.1-3) позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).
Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 25.09.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Смарт юрист" (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правничої допомоги №325, відповідно до п.1.1 якого позивач доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги №325 від 25.09.2024 визначено, що надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених додатком до цього договору.
Приймання-передача наданих послуг щомісячно оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Позивач протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його і направити Адвокатському об'єднанню або надати в цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акту приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним позивачем і підлягає оплаті без заперечень (п.4.2 договору про надання правничої допомоги №325 від 25.09.2024).
Зазначений договір укладено на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1 договору про надання правничої допомоги №325 від 25.09.2024).
25.09.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням укладено додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №325 від 25.09.2024 (а.с.39), за умовами якого вартість професійної правничої допомоги становить 40000,00 грн.
15.11.2024 між сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 (а.с.39), відповідно до якого Адвокатським об'єднанням надано, а позивачем прийнято послуги з професійної правничої допомоги на суму 40000,00 грн.
В матеріалах справи також наявний звіт про надану правничу допомогу від 15.11.2024 (а.с.40), відповідно до якого Адвокатським об'єднанням були надані таки послуги позивачу:
- аналіз отриманих від позивача документів - 1 год. затраченого часу;
- надання правової кваліфікації обставинам справи - 30 хв. затраченого часу;
- визначення нормативно-правової підстави вимог - 30 хв. затраченого часу;
- моніторинг судових рішень - 40 хв. затраченого часу;
- визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 20 хв. затраченого часу;
- підготовка позовної заяви - 5 год. затраченого часу;
- подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви;
- участь в судовому засіданні 14.11.2024 - 20 хв. затраченого часу.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17 викладені висновки стосовно застосування ст.126 ГПК України, згідно яких: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, на підставі долучених позивачем до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір коштів, які сплачено в рахунок наданих адвокатом послуг в зв'язку з розглядом цієї справи, становить 40000,00 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов у справі №902/1039/24 задоволено частково (відмовлено в стягненні 16244,89 грн - пені), розподілу між сторонами підлягають судові витрати позивача в сумі 38613,51 грн.
Ухвалюючи дане рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас суд відзначає, що в звіті про надану правничу допомогу від 15.11.2024 (а.с.40) Адвокатським об'єднанням поряд з послугою з підготовки позовної заяви (5 год. затраченого часу) виокремлено також такі послуги: аналіз отриманих від позивача документів - 1 год. затраченого часу; надання правової кваліфікації обставинам справи - 30 хв. затраченого часу; визначення нормативно-правової підстави вимог - 30 хв. затраченого часу; моніторинг судових рішень - 40 хв. затраченого часу; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 20 хв. затраченого часу.
Згідно з п. 4,5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Отже виокремлення адвокатом послуг щодо ознайомлення з матеріалами позову та опрацювання законодавчої бази, судової практики як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки охоплюється діями адвоката з написання та подачі позовної заяви (схожі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, від 28.09.2022 у справі №534/14/20).
З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені в ч.5 ст.129 ГПК України, суд доходить висновку, що в цій частині заявлених до відшкодування витрат на суму 13900,86 грн за 3 год. витраченого часу слід відмовити; а розумним, обґрунтованим та пропорційними до предмету спору буде розмір судових витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 12356,33 грн (24712,65 грн х 50%).
Керуючись ст.7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/1039/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійника Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Горчинського Володимира Петровича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 347616,80 грн - основного боргу; 34761,68 грн - штрафу; 47707,08 грн - пені; 6799,96 грн - 3% річних; 15530,09 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 6786,24 грн - витрат зі сплати судового збору; 12356,33 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в задоволені позову в частині стягнення 16244,89 грн - пені.
5. Витрати зі сплати судового збору в сумі 243,67 грн залишити за позивачем
6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).
8. Повне рішення складено 30 грудня 2024 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2 - ФОП Горчинському В.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
3, 4 - представнику ФОП Горчинського В.П. адвокату Циганюку Р.О. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
5 - ФОП Олійнику Т.В. ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення