Справа № 510/2665/24
Провадження № 1-кп/510/357/24
24.12.24 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рені Одеської області, клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України, -
03.12.2024 до Ренійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023160000001375 від 19.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
-ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства;
-ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
За сукупністю скоєного ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України.
Враховуючи те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 06.01.2025 р, а також є ризики того, що після спливу терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 почне переховуватись від суду, оскільки він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком до 60 діб.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України та ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду».
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, прокурор обґрунтовує тим, що свідки, потерпілі та інші обвинувачені не допитані в судовому засіданні відповідно до ст. 225 КПК України, а зв'язку з тим, що ОСОБА_4 знайомий з більшістю свідків та обвинуваченими, йому відомі їх персональні відомості, він, перебуваючи на свободі, матиме можливість здійснювати вплив з метою зміни ними показань.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурор обґрунтовує тим, що станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх ухиленню від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у іншому провадженні, що вказує на те що останній схильний до скоєння кримінальних протиправних дій.
Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор просить не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти продовження запобіжного заходу, зазначивши, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а запобіжний захід підлягає зміні, просила обвинуваченому обрати запобіжний захід у вигляді домашнього (цілодобового) арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків. Підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Стороною обвинувачення не доводиться реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого, не надається фактичних даних, котрі із певною вірогідністю давали підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Щодо ризику переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), захисник зазначила, що це лише припущення прокурора, а його обґрунтування тяжкістю та суворістю покарання суперечить практиці ЄСПЛ із цього питання. Практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв'язки, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Сторона захисту зазначила, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем за відкритими КВЕД 47.23, 47.29 (роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування). Тобто, підозрюваний працевлаштований та веде законну господарську діяльність та має дохід, отриманий у законний спосіб. ОСОБА_4 має постійне місце проживання та місце реєстрації у м. Рені, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 . ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною та дітьми. Зазначене свідчить про сталі та міцні соціальні зв'язки особи. Він є батьком чотирьох неповнолітніх дітей : доньки - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доньки - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , доньки - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Мати обвинуваченого є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням. У зв'язку із обранням відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогоднішній день він обмежений у можливості надавати догляд за хворою матір'ю. Крім цього, обвинувачений хворіє на гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу серця. За період перебування під вартою стан здоров'я обвинуваченого погіршився, у зв'язку з чим останній був змушений неодноразово звертатися до медичної установи слідчого ізолятора для отримання медичної допомоги. Проте, отримати відповідну належну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятора майже не можливо. Під час перебування в слідчому ізоляторі, ОСОБА_4 скаржився на біль у шлунку, у зв'язку з чим останнього було вивезено до медичного дому ОДРЕКС, для проведення відповідних досліджень. Відповідно до проведеного дослідження езофагогастродуоденоскопії від 02.07.2024 у ОСОБА_4 було встановлено аксиальну килу стравохідного отвору діафрагми 1-2 типу, що передбачає постійний нагляд лікаря та термінове хірургічне втручання у разі раптового погіршення стану. В умовах слідчого ізолятору запобігти ризикам неможливості термінового хірургічного втручання не видається можливим. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) захисник зазначила, що будь - яких обґрунтувань такого ризику прокурор не наводить, жодних заяв, доказів, посилань про незаконний влив з боку обвинуваченого на свідків або потерпілих прокурором до суду не надано. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), на думку захисника прокурором взагалі не наведено будь-якого логічного обґрунтування. Обґрунтування прокурором ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кількох кримінальних правопорушень, що вказує на його схильність до скоєння кримінально протиправних дій є припущенням прокурора, оскільки само по собі висунуте обвинувачення, не може беззаперечно свідчити про наявність схильності до вчинення злочинів, це не вирок суду. Обвинувачений раніше не судимий, веде законослухняний спосіб життя, що в свою чергу спростовує припущення прокурора. Доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються. Також у прокурора відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з'явилися нові ризики. Однак, на думку захисника, навіть гіпотетичним ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого може запобігти запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в тому числі цілодобового, з покладення обов'язків передбачених п. 1-5,8,9 ч. 5 ст. 194, 195 КПК України.
В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які представлені стороною захисту.
-відповідь Т.в.о. начальника філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях на адвокатський запит;
-медична довідка Ізмаїльської міської медичної частини № 22 від 12.12.2024 р. № 60/24;
-податкова декларація платника єдиного податку - ФОП;
-ухвала Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2022 р. про закриття кримінального провадження;
-витяг № 2238 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 ;
-характеристика депутатів Ренійської міської ради на ОСОБА_4 ;
-характеристика від «Свято Георгіївського Храму» м. Рені» на ОСОБА_4 ;
-подяка роти вогневої підтримки ОСОБА_4 ;
-довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_14 від 21.09.2009 р., інвалід ІІІ групи безстроково;
-свідоцтво про народження ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_15 , мати - ОСОБА_14 , серія ІV-ЖД № 341709;
-свідоцтво про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_17 », серія НОМЕР_1 від 26.04.2022 р.;
-свідоцтво про народження ОСОБА_11 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_18 , серія НОМЕР_2 від 05.03.2024 р.;
-свідоцтво про народження ОСОБА_11 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_16 , серія НОМЕР_3 від 05.08.2022 р.;
-свідоцтво про народження ОСОБА_13 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_19 , серія НОМЕР_4 від 29.03.2011 р.;
-- свідоцтво про народження ОСОБА_12 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_20 , серія НОМЕР_5 від 12.04.2022 р.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, долучених до клопотання матеріалів, суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У ст. 177 КПК України зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та захисту запобігання ризикам передбаченим п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи з приписів КПК України, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р.(із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 в справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
Також у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
ЄСПЛ вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88,26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v. Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austrsa» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Подальше утримання особи під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).
Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з'явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.
В ході розгляду клопотання не підтвердились ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 після спливу строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, почне переховуватись від суду та може вчинити дії, направлені на незаконний вплив на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженню з метою схилити їх змінити їх свої покази у суді, або вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити злочинну діяльність, оскільки вони засновані на припущеннях прокурора, а саме прокурор у судовому засіданні надав суду пояснення, що в нього не має жодних встановлених фактів щодо спроб ОСОБА_4 приховуватись від органів досудового слідства та суду та впливати на свідків по даному кримінальному провадженню, однак це ризики, які можуть настати у майбутньому.
У судовому засіданні прокурором не наведено жодного доказу про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У рішенні ЄСПЛ «Тодоров проти України» зазначено, що для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми для тримання особи під вартою протягом тривалого часу.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п. 62, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що прокурором у судовому засіданні не було представлено ніяких фактичних доказів неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не було представлено ніяких фактичних доказів підтвердження ризиків, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а стороною захисту були надані обґрунтовані докази того, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання в м. Рені Одеської області, сталі родинні зв'язки, є батьком чотирьох дітей, які перебувають на його утриманні, є фізичною особою - підприємцем, характеризується виключно з позитивного боку, його стан здоров'я передбачає постійний нагляд лікаря та термінове хірургічне втручання у разі раптового погіршення стану, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Однак, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суспільству. На підставі цього, суд вважає за можливим висловити припущення щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У даному кримінальному провадженні доведено, що з підстав тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому доводи сторони захисту про відсутність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, в урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням електронних засобів контролю, а також покласти на обвинуваченого ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.176-178, 181, 184, 186-187, 193-194, 195, 196-197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 296 КК України - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає у забороні залишати житло, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням електронних засобів контролю, строком до 21.02.2025 р.
На обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
1) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
2) Прибувати до місця здійснення кримінального провадження за першою вимогою суду, якщо в цьому виникне необхідність, пов'язана із здійсненням кримінального провадження.
3) Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) Утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні.
5) Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Апеляційна скарга на ухвали судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1