Справа № 505/4273/24
Провадження № 3/505/2870/2024
18 грудня 2024 року місто Подільськ
Суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Дзюбинський А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
06.11.2024 на розгляд до Котовського міськрайонного суду Одеської області з Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, матеріали судової справи № 505/4273/24 передано для розгляду судді Дзюбинському А.О.
Відповідно до протоколу серії ВАД №170997 від 25.10.2024, зазначено наступне: «…25.10.2024 біля 09 години 30 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого мешкання Одеська область, Подільський район, с. Затишшя, ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, щодо виховання та навчання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наслідок чого останній з 03.10.2024 по теперішній час пропускає заняття без поважних причин. Згідно постанови КМ України від 13.09.2017 № 684 затверджений порядок обліку дітей шкільного віку та учнів. ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП..». ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що дійсно її син навчається в Подільському професійному ліцеї. Вона, як його матір, з свого боку зробила все можливе для того аби її син навчався в даному навчальному закладі, а саме: оплатила його навчання, зняла та оплати йому житло у м. Подільськ (кімнату вартість якої 2500 гривень), давала йому кошти на навчання та прожиття, забезпечувала всім необхідним для навчання. Оскільки її син, який хотів вступити в даний ліцей та навчатись на тракториста, однак вийшло вступити на електрика, тому як виявилось не відвідував навчальний заклад бо не хоче навчатись на електрика. Тому вона не вважає себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до протоколу долучено та до суду направлено такі докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №170997 від 25.10.2024;
- заява директора ДНЗ « Подільський професійний ліцей» ОСОБА_3 до Подільського РУП ГУНП в Одеській області за № 158 від.18.10.2024 про те, що учень 1 курсу ОСОБА_2 не відвідує навчальний заклад без поважних;
- письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.10.2024
Вислухавши, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з ч.1 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Проте у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано зміст правопорушення, оскільки не зрозуміло, які саме обов'язки відносно свого сина ОСОБА_1 не виконує, що стали підставою для притягнення її до відповідальності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До матеріалів справи не долучено характеризуючих даних на ОСОБА_1 , висновків органу опіки і піклування, медичних висновків чи будь-що інше, щоб давало суду можливість встановити які саме батьківські обов'язків не виконує або ухиляється від їх виконання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до сталої судової практики з питань розгляду справ по ухиленню батьків від виховання своїх дітей, наслідком чого може бути і позбавлення їх батьківських прав (зокрема відповідно до п.16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу: не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У справі «Малофєєв проти Росії» (пункти 111-120 рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зважаючи на викладене, суд зобов'язаний розглядати справу лише в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення та не в праві встановлювати обставини, які виходять за межі таких тверджень та звинувачують особу у вчиненні дій, які конкретно не викладені в ньому.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, тому провадження у справі слід закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ч.1 ст.184, 247 п.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її ухвалення до Одеського апеляційного суду.
Суддя
Котовського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ