Справа № 502/908/19
30 грудня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
подання Ізмаїльського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області
про звільнення від покарання у зв'язку з декриміналізацією
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, працює за наймом, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 та ст. 186 ч. 1 КК України і призначено йому покарання: - за ст. 185 ч. 3 КК України - три роки позбавлення волі; - за ст. 186 ч. 1 КК України - два роки позбавлення волі. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та до відбуття визначено три роки позбавлення волі. У відповідності до вимог ст. ст. 75-76, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Іспитовий строк ОСОБА_4 вирішено обчислювати з дня проголошення вироку - з 04.04.2024 року.
23.10.2024 року представник Ізмаїльського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області звернувся з поданням про приведення вироку Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ у частині звільнення від покарання.
В обґрунтування вказаного подання зазначено, що у зв'язку з усуненням караності за діяння, за яке ОСОБА_4 , був засуджений судом за ст. 185 ч. 3 та ст. 186 ч. 1 КК України, оскільки 09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX (далі Закон від 18.07.2024 року), яким внесені зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), відповідно до яких викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість не момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 210, 20 гривень.
У зв'язку з чим,представник органу пробації просить суд розглянути питання про приведення вироку у відповідність до закону на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, з вищезазначених підстав.
Представник Ізмаїльського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області в судовому засіданні просила звільнити засудженого від покарання з передбачених вище підстав.
Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури в судовому засіданні не заперечував проти звільнення засудженого у зв'язку з декриміналізацією.
Засуджений ОСОБА_4 , надав заяву згідно якої підтримав подання та просив звільнити його за ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 та ст. 186 ч. 1 КК України і призначено йому покарання: - за ст. 185 ч. 3 КК України - три роки позбавлення волі; - за ст. 186 ч. 1 КК України - два роки позбавлення волі. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та до відбуття визначено три роки позбавлення волі. У відповідності до вимог ст. ст. 75-76, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Іспитовий строк ОСОБА_4 вирішено обчислювати з дня проголошення вироку - з 04.04.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 засуджено за фактом того, що 19 лютого 2019 року приблизно о 19.30 годині, шляхом ривка без застосування фізичного насилля, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_5 жіночу сумку «В.OALENG» вартістю 100 гривень, в якій знаходились: жіночій гаманець «TAILIAN» вартістю 50 гривень; грошові кошти у сумі 2000 гривень; банківські картки, які не складають матеріальної цінності, в кількості двох одиниць; мобільний телефон «Lenovo S660» сірого кольору, IMEІ865627026303457, НОМЕР_1 вартістю 812,50 гривень; стетоскоп «Little Doctor» вартістю 133,33 гривень, та не реагуючи на вимогу зупинитися і повернути викрадене майно, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 3095,83 гривень.
Окрім того, 16 грудня 2020 року приблизно о 07:00 годині, ОСОБА_4 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, через паркан, проникли на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 . Після чого вказані особи через незачинені двері проникли у нежитлове приміщення з якого таємно викрали дві чавунні плити для печі опалення, загальною вартістю 460 гривень, після чого з місця скоєння злочину зникли, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ (надалі Закон № 3886ІХ)
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.п. 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Отже, після набрання чинності Закону України № 3886-ІХ, дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Частиною 3 ст. 185 КК України, кримінальне відповідальність настає за крадіжку, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому та карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Отже, судом встановлено, що станом на час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а саме станом на 01.01.2020 року два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становило 2102 грн. В той час як вартість викраденого чужого майна, що належить ОСОБА_7 , за епізодом, яким мав місце 16.12.2020 року склала - 460, 00 гривень, що виключає кримінальну відповідальність за ці діяння.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вирок Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19 слід привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року.
Зокрема, ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19 за ч. 1 ст.186 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі. У відповідності до вимог ст. ст. 75-76, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з дня проголошення вироку - з 04.04.2024 року.
Керуючись ст. 51 КУпАП, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК, ст. ст. 537, 539, 370 372 КПК, суд
Подання задовольнити.
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19 привести у відповідність до Кримінального кодексу України та вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого за наймом, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженим за ч. 1 ст.186 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Кілійського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року по справі № 502/908/19, в частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України.
У відповідності до вимог ст. ст. 75-76, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з дня проголошення вироку - з 04.04.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1