Справа № 501/5022/24
Номер провадження 3/501/1624/24
27 грудня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Яковця Є.О.,
розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Талди-Курган, Республіка Казахстан, громадянки України, яка не працює,має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №614076 від 26 листопада 2024 року, ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків з виховання щодо своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : діти проживають в умовах антисанітарії, в кімнаті безлад, стійкий запах смороду.
Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання не прибула, поважної причини своєї неявки суду не повідомила, про відкладення судового засідання не клопотала, письмових заперечень проти протоколу не подала.
З цього приводу суд зазначає, що ОСОБА_1 обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. Вона також викликалася в судове засідання, сповіщення про виклик отримувала шляхом смс-повідомлень.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 268 КУпАП, у цій справі присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Тож, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлена належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності на підставі наданих суду доказів.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частина 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання певних обов'язків. Тому для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повинно бути доведено, які саме обов'язки не були нею виконані і яким законодавством передбачене їх виконання.
Тобто, ухиленням від виконання батьківських обов'язків є не будь-яка дія, а лише така, яка спрямована на невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов виховання дітей.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно з ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б не викликали сумнівів у суду.
З огляду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено від виконання яких саме обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання неповнолітніх дітей ухилилася ОСОБА_1 , та яким нормативно-правовим актом такі обов'язки передбачені, суд не може вважати протокол про адміністративне правопорушення достатнім доказом винуватості особи.
Особа, яка склала протокол, додала до нього такі докази: свій рапорт про виявлення правопорушення; пояснення ОСОБА_1 , в яких вона повідомила про обставини своєї відсутності вдома, а не про обставини, які вказані у протоколі; фотозображення кімнати, в якій знаходиться багато одягу, пакети з речами та декілька дітей; свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в яких матір'ю дітей вказана ОСОБА_6 ; відомості з бази даних «Армор» щодо ОСОБА_1 .
З наданих доказів, які були досліджені судом, не вбачається, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення.
Так, рапорт працівника поліції суд не бере до уваги як доказ, оскільки цей документ складений особою, на яку згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП покладено обов'язок щодо збирання доказів. Крім того, він містить посилання на пояснення особи, від якої пояснення не відбиралися. Пояснення ОСОБА_1 є неналежним доказом, оскільки не стосуються обставин, які вказані у протоколі. З фотозображень вбачається безлад, однак, вони не підтверджують інші обставини вказані у протоколі. Крім того, не зрозуміло чи зафіксовано на них житло саме ОСОБА_1 та коли саме зроблені фотозображення.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про дату вчинення діяння, яке в ньому зазначене, і яке ставиться в провину ОСОБА_1 . Протокол також не містить відомостей про накладення на неї адміністративного стягнення за такі ж дії протягом року.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.
Суд, самостійно не може встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення, та розглядає справу в межах обставин, які зазначені в протоколі.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Постанова набрала законної сили «__»___________2024 р.