Справа № 946/8422/23
Провадження № 2/946/1252/24
14 листопада 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кріпаковій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Короткий зміст позовних вимог
27.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягувати з відповідача аліменти на своє утримання на навчання щомісячно в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позову до суду до закінчення навчання чи досягнення ним 23 років, мотивуючи тим, що навчається в Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Дунайський центр професійної освіти» на бюджетній формі навчання за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» денної форми навчання, знаходиться на утриманні матері, відповідач має можливість надавати допомогу матеріально, проте домовленості про його утримання між ними не досягнуто.
Аргументи учасників справи
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно заяви від 08.04.2024 позовні вимоги підтримує, просить справу розглянути у його відсутність.
Згідно відповіді на відзив від 05.02.2024 з дитинства бореться з хворобою епілепсії. Висновком крайньої електроенцефалограми встановлено «помірні дифузні порушення коркового електрогенезу головного мозку без ознаків регіонального уповільнення, виявлено ознаки дисфункції серединних структур головному мозку». Весь час проходить підтримуючу терапію. Навчається на денній формі навчання, тому позбавлений можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід. Мешкає разом з матір'ю, її доходу не вистачає на утримання сина, оскільки вона повинна сплачувати комунальні послуги, купувати одяг, взуття, продукти харчування, крім того, вона несе всі витрати, пов'язані з його підтримуючою терапією. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню дитини, в добровільному порядку матеріальну допомогу не надавав та не надає. Тому свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно заяви представника від 14.11.2024 просить справу розглядати у відсутність відповідача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно відзиву на позов від 06.02.2024, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що на відміну від аліментних правовідносин щодо неповнолітніх дітей для покладання обов'язку на батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, має обов'язково мати місце наявність умови у вигляді матеріальної можливості надання такої допомоги з боку батьків. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 надав довідку № 286 від 15.09.2023 про навчання на денній бюджетній, формі навчання в Ізмаїльському Закладі ( професійно-технічної) освіти «Дунайський центр професійної освіти». Відповідно до наданої довідки, позивач навчається з 01 вересня 2022 року по 26 червня 2025 року. На аркуші 2 своєї позовної заяви вказує період навчання до 26 червня 2023 року. Однак потім просить суд «стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ... тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 », що є безпідставним. Надана позивачем довідка № 286 з місця його навчання підтверджує факт навчання ОСОБА_3 за бюджетною формою навчання, що передбачає отримання стипендії студентами навчального закладу та пільг на проїзд, передбачений законом для студентів. Відповідач просить суд прийняти до уваги такі обставини: стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів, відсутність у відповідача об'єктивної змоги надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Оскільки така спроможність за приписом ст. 199 СК України є обов'язковою умовою для покладення на батька обов'язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, а відсутність такої можливості зумовлює необхідність відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, за безпідставністю позовних вимог. Надавання допомоги повнолітнім дітям можливо за умови, якщо батьки дитини можуть надавати таку допомогу. Відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду по цивільній справі № 2-1153/11 з відповідача стягуються аліменти на утримання його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 31 серпня 2010 року і до 11 червня 2028 року у розмірі 1/4 частини від усіх доходів. На сьогодні відповідач є пенсіонером ОВС України, не працює. За станом здоров'я працювати не має можливості. Перебуває на постійному амбулаторному лікуванні з діагностованими спеціалістами захворюваннями: хронічний гастродуоденіт, хронічний дифузний артроз, хронічний бронхіт, хронічний тонзиліт, хронічний фарингіт, хронічний гіпертрофічний реніт, двосторонній тубоотит. Протягом останніх чотирьох років постійно проходить курси лікування. Стан його здоров'я погіршується та потребує постійного лікування та потребує особливого раціону та санаторно-курортного лікування. В середньому щомісяця відповідач витрачає на лікування близько двох тисяч гривень. Жодних пільг на лікування чи оплату житлово-комунальних послуг не має. При необхідності наразі пройти обстеження та оперативного лікування, проблем із зором, слухом та отоларингологічними захворюваннями та захворюваннями ШКТ, відповідач відкладає лікування через відсутність коштів на обстеження та хірургічне лікування. Його оплата за комунальні послуги складає близько 3000 гривень щомісяця в зимовий період та близько 2000 гривень у літній період. Відтак можливості надавати фінансову допомогу на навчання позивача можливості не має. Позивачем не обґрунтовано розмір аліментів, не враховано матеріальне становище відповідача та наявність на його утриманні інших осіб, стосовно яких існують аліментні зобов'язання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 16.05.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою № 132 від 29022024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у Закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Дунайський центр професійної освіти» з 01.09.2022 року, форма навчання - денна, бюджет, термін навчання - 26.06.2025. Отримує стипендію в розмірі 1250 грн на місяць.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 25.11.2008, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером за вислугою років.
Відповідно до листа Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області від 12.12.2023 № 41624-35761/В-02/8-1500/23, стягнення аліментів по постанові від 02.12.2008 № В-4/982 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було здійснено в повному обсязі по 10.09.2023. Оскільки загальний розмір відрахувань зменшився, у листопаді 2023 року були стягнуті аліменти по постанові від 18.05.2011 № В-5/1415 на утримання доньки ОСОБА_5 та додатково утримались поштові витрати в розмірі 2394,40 грн, які накопичувались у заборгованість по 31.03.2021.
Згідно із довідкою Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області від 12.12.2023, з пенсії ОСОБА_2 здійснюється відрахування аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за листопад 2023 року розмір пенсії становить 12058,33 грн, розмір утриманих аліментів - 3014,58, поштові витрати - 2394,40, розмір фактично отриманої пенсії - 6649,35 грн.
ОСОБА_2 має неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 23.06.2010 Виконкомом Новонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, актовий запис № 10 від 23.10.2010.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.01.2011 № 2-1153/11 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти щомісяця на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 31.08.2010 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до квитанцій від 22.09.2024, 08.10.2024, 06.11.2024 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 аліменти в загальній сумі 3000 грн.
Згідно довідки Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Дунайський центр професійної освіти» № 132 від 29.02.2024, ОСОБА_1 отримує стипендію в розмірі 1250 грн на місяць.
Позиція суду
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.
Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права та пропорційність.
Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на працездатних осіб з 01.01.2024 становить 2920 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_1 продовжує навчання, має потребу у матеріальній допомозі, відповідач є пенсіонером, пенсія є його єдиним доходом, з якої щомісячно відраховуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 від всіх його доходів, з огляду на стан здоров'я відповідача, отримання стипендії позивачем, суд вважає, що є підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на навчання останнього в розмірі 1/10 частини його заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до закінчення строку навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 429,44 (1073,60х40/100) грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 12,13, 77-81, 141, 258, 263-268, 273 ЦПК України, ст. 182, 191,199, 200 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання- задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), аліменти на його навчання щомісячно в розмірі 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 27 жовтня 2023 року до закінчення строку навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) в дохід держави судові витрати (судовий збір) в сумі 429,44 грн, зарахувавши до спеціального фонду Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Г.І.Смокіна