Справа № 946/5298/24
Провадження № 2/946/2795/24
03 грудня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Вітенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 вирішив придбати у ОСОБА_2 по договору купівлі-продажу житловий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . 14.06.2024 року сторони уклали договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни житлового будинку і земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав аванс ОСОБА_2 в розмірі 500,00 доларів США. 22.06.2024 року ОСОБА_1 запросив спеціаліста по будівельним роботам з метою проведення ремонтних робіт, який пояснив покупцю, що житловий будинок має скриті дефекти, аварійний і не підлягає поновленню. 26.06.2024 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що покупати аварійний житловий будинок не має намір і пропонував повернути 500,00 доларів США. Але отримав відмову від продавця повернути аванс. Позивач вказує, що відповідачка зобов'язана повернути йому отриманий аванс у розмірі 500,00 доларів США. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідачки аванс у розмірі 500,00 доларів США та суму судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином. 03.12.2024 року від представника позивача - адвоката Петрова В.С. надійшла заява, в якій він вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи, просить суд розглянути справу у його відсутність.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду сповіщена належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.
Згідно з п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.20).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст.13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що 14.06.2024 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни житлового будинку і земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав аванс ОСОБА_2 в розмірі 500,00 доларів США (а.с.5).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута домовленість щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - житлового домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак попередній договір купівлі - продажу між сторонами відповідно до норм чинного законодавства укладений не був.
Оскільки попередній договір мав би укладатися з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу будинку, то за правилами статті 635 ЦК України цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Нотаріально попередній договір від 14.06.2024 року відповідно до вимог законодавства не укладався.
У разі недотримання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України.
Оскільки договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачем відповідачці грошова сума в розмірі 500,00 доларів США, є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17), а підстав для відступу від нього відсутні.
В договорі від 14.06.024 року сторони погодили, що поверненню підлягають грошові кошти у сумі 500,00 доларів США.
Однак, згідно частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року по справі №500/5194/16-ц (Номер судового провадження: 14-81цс24) щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14).
Водночас, при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 500,00 доларів США підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі, еквівалентній 500,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.
За таких обставин, оскільки відповідачка на день подання позову до суду зобов'язання не виконала, грошові кошти позивачу не повернула, суд приходить до висновку щодо задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми, еквівалентної 500,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в сумі 605,60 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції від 25.06.2024 року (а.с.10) та в дохід держави в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.4,5, 10, 12, 13, 60, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 220, 509, 525, 526, 533, 546, 570, 611, 629, 635, 657 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , зареєстрованою або знятою з реєстраційного обліку місця проживання не значиться, про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським відділом ГУДМС в Одеській області 25 квітня 2024 року, грошові кошти у сумі, еквівалентній 500,00 (п'ятсот доларів США) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським відділом ГУДМС в Одеській області 25 квітня 2024 року, судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко