Справа № 473/3730/20
Номер провадження1-кп/473/21/2024
іменем України
"30" грудня 2024 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарі судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
учасники процесу:
прокурори ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачений ОСОБА_14 ,
його захисник адвокат ОСОБА_15 ,
потерпілий ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12019150190001933 за обвинуваченням
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м.Вознесенська, Миколаївської області, із повною загальною середньою освітою, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий:
29.12.2014 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
09.07.2015 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі, 12.04.2016 року звільнений з Прилукської ВК Чернігівської області умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 5 місяців 1 день;
11.01.2020 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., - 11.02.2022 р. закінчився строк давності виконання обвинувального вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.01.2020 р., ця обставина встановлена згідно із вироком Миколаївського апеляційного суду від 20.09.2023 р. (а.к.п.27-36 том 3),
вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2023 р. справа №473/3412/23 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, цим вироком запобіжний захід ОСОБА_14 залишено без зміни - тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», обчислюючи строк відбування покарання з 13.07.2023 року, тобто з моменту винесення вироку, зарахувавши в строк відбування основного покарання тримання його під вартою з 05.07.2023 року (затримання), за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046 - VIII від 18 травня 2017 року, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день;
вироком Миколаївського апеляційного суду від 20.09.2023 р. справа №473/3434/22 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі (а.к.п.27-36 том 3),
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
11 грудня 2019 року близько 23 год. 40 хв. (більш точний час не встановлено) ОСОБА_14 спільно з особою, матеріали відносно якої з цього провадження виділено в окреме провадження, знаходились неподалік АТ «Державний ощадний банк України» по вул.Шевченка в м.Вознесенськ, де помітили ОСОБА_16 .
В цей час у ОСОБА_14 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, виник спільний умисел на заволодіння чужим майном.
Діючи з корисливих мотивів на виконання злочинного умислу, ОСОБА_14 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи на вище зазначеному місці, у той же день та час, усвідомлюючи, що посягають на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи її настання, скоїли напад на ОСОБА_16 із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виражалося у нанесенні останньому не менше 10 ударів руками та ногами в область голови та грудної клітини, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-9 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознакам довготривалого розладу здоров'я та відсутності небезпеки для життя, та суцільний крововилив на повіках правого ока з крововиливом в склеру, крововилив в поперековій ділянці зліва, садно на межі потиличної та тім'яної ділянки по центру, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В ході заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з бокової кишені рукава куртки ОСОБА_16 відкрито викрав пластикову платіжну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
В цей час ОСОБА_14 відкрито викрав з задньої кишені штанів потерпілого грошові кошти в сумі 210 грн. та з внутрішньої кишені куртки мобільний телефон «Meizy M6» вартістю 2999 гривень.
З викраденим майном ОСОБА_14 спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, побігли в бік парку ім.Шевченко та розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_14 спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, спричинили потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 3209 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_14 пред'явлене обвинувачення не визнав (а.к.п.37-38 том 3 журнал за 23.10.23 р.) Вказав, що віддав поліції свій телефон, який знайшов, а не телефон потерпілого. Пояснив, що на слідчому експерименті давав неправдиві покази після тиску з боку слідчого, той казав, що йому за це в суді нічого не буде. Вказав, що дані телефону не співпадають з даними телефону потерпілого. Зазначив, що потерпілий його під час судового розгляду не впізнав, а вилучений телефон не співпадає із телефоном потерпілого. Вказав, що при затриманні йому був проведений поверхневий огляд та він видав свій телефон, вказав, що на ньому не було жодних ушкоджень, які він би мав отримати, якщо б наносив ушкодження потерпілому. В дебатах обвинувачений ОСОБА_14 вказав, що відсутні докази про його причетність до вчинення злочину.
Інший обвинувачений в цьому ж провадженні ОСОБА_17 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження ухвалою суду від 24.12.2024 року та зупинено через мобілізацію обвинуваченого, до моменту виділення стосовно нього провадження обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України - не визнав та пояснив, що спочатку був свідком у справі. А потім слідчі вирішили, що він діяв спільно із іншим обвинуваченим. Пояснив, що потерпілого ОСОБА_16 бачив того дня в гральних автоматах, той був не зовсім адекватним. ОСОБА_17 зазначив, що його затримали та майже відразу відпустили.
В судовому засіданні 02.04.2024 року (а.к.п.122 том 3) обвинувачений ОСОБА_17 пояснив, що не визнає епізод стосовно потерпілого ОСОБА_16 . Вказав, що в нього була червона куртка, проте це не є причиною його причетності до вчинення правопорушення стосовно ОСОБА_16 . Вказав, що потерпілого ОСОБА_16 він бачив того дня в ігрових автоматах. Зазначив, що він особисто там перебував із свідком ОСОБА_18 , яка працювала там адміністратором, сидів із нею за столом. Весь час був з нею, з залу не виходив та вона може це підтвердити. ОСОБА_14 теж був в автоматах, ходив по залу. ОСОБА_16 вийшов з автоматів о 7-8 год. вечора. ОСОБА_14 виходив, проте він не знає чи пішов він за ОСОБА_16 . Вказав, що під час слідства ОСОБА_19 просила підписати його те, що він є свідком. Вказав, що потім до гральних автоматів приїхала поліція. Двоє поліцейських провели його поверхневий огляд, нічого не виявили та запросили у відділок поліції. Там його не затримували, ОСОБА_14 там давав покази, а його відпустили. Протокол затримання на нього особисто не складали, адвоката йому не викликали. Покази підписав, не читаючи, та знову пішов в гральні автомати. Також ОСОБА_17 зазначив, що при ньому поліцейські проводили поверхневий огляд ОСОБА_14 та виявили картку та мобільний телефон.
Потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні 18.12.2020 року (том 1 а.п.к.63-64) пояснив, що 11 числа (місяць він не пам'ятає) минулого року його побили двоє невідомих, відібрали телефон, картку і гроші. Того дня він йшов додому по вул.Шевченко з гральних автоматів, які розташовані напроти магазину «АТБ». Подія сталася напроти відділення Ощадбанку. Це було близько 12 години ночі. Він був у капюшоні, погано чує і не міг нічого чути. Відчув удар в голову, упав і його продовжували бити. Не бачив хто саме наносив удари. Ударів було багато, більше 10. Від першого удару він впав обличчям до землі і нічого вже не бачив. Прикривав руками голову, проте відчував, що бив не один чоловік. Зазначив, що ОСОБА_20 наносив удари, оскільки коли той забирав картку і вимагав повідомити пінкод, то він побачив його обличчя. Картка була в кишені на лівому рукаві, а гроші були у джинсах. Після того, як його побили, почали обшукувати, так як він сказав, що грошей немає. ОСОБА_20 картку забрав з кишені і вимагав пінкод. Осадчий витяг гроші і телефон із внутрішньої кишені. Після нанесення побоїв втратив свідомість, коли прийшов до тями, то ОСОБА_21 тримав телефон, а у ОСОБА_20 була картка. Грошей у нього було пару сотень. Він крикнув, його почали знову бити, він знову втратив свідомість, а коли прийшов до тями - нападники вже відходили. Були погрози. Зазначив, що ОСОБА_20 впізнає. А Осадчий нижчий зростом. Хто бив - не бачив. ОСОБА_20 впізнає, оскільки він був там та наносив йому удари. Коли вимагав пінкод - бив в голову кулаком. Пінкод він не дав. Картку і телефон обвинувачені забрали. Це тривало не більше 10 хвилин. Поруч ніхто не проходив. Бачив ОСОБА_20 і ще одного, в руках якого був телефон. ОСОБА_22 його він не бачив. ОСОБА_23 лицем донизу, лише коли голову підняв - побачив ОСОБА_20 , а іншого з боку бачив руку і телефон в руці. ОСОБА_20 перед тим не раз бачив в гральних автоматах, ніяких конфліктів з ним не було. Осадчого - не знав. Обличчя - не бачив і не міг бачити. Йому не відомо хто був із ОСОБА_20 в момент нападу, проте саме той і забрав гроші.
12 грудня 2023 року було проведено повторний допит потерпілого ОСОБА_16 за клопотанням сторони захисту (а.к.п.64-65 том 3), який пояснив, що наглядно знає обох обвинувачених, бачив їх в гральних автоматах в тому числі й напередодні події, що сталася. Вказав, що ОСОБА_20 був в червоній куртці. Вказав, що при нападі з метою заволодіння його майном бачив обвинувачених. ОСОБА_20 бачив попереду, впізнав по обличчю та червоній куртці. Інший був позаду. Вказав, що саме обвинувачені одночасно були у відділку поліції, коли він був там - ті були затримані. Зазначив, що у нього викрали із задньої кишені гроші, з внутрішньої кишені - телефон, а з кишені на куртці картку. Подія сталася неподалік поліклініки, освітлення там було у вигляді ліхтаря. Пояснив, що по його відчуттям його били двоє. Він проходив медичне освідування після того, що сталося. Поліція повернула його телефон, який вилучили у обвинуваченого. Картку і гроші - не повернули. Проте наступного дня йому приходили смс-повідомлення, що хтось намагався знімати гроші. Не знає чи брали відео і фото з камер банку.
Свідок ОСОБА_24 в присутності свого адвоката ОСОБА_25 в судовому засіданні 02 березня 2023 року (а.к.п.185 том 2) пояснила, що точну дату вона не пам'ятає, коли вона з вікна своєї квартири, що знаходиться АДРЕСА_2 десь о 2 годині ночі бачила двох чоловіків, один з яких спричиняв тілесні ушкодження третьому. Потерпілий лежав на землі. Один з нападників бив його ногами, а інший перебував поруч. Облич вона не бачила, лише чула звуки. Не може стверджувати, що то були саме присутні в залі суду обвинувачені. Вона по телефону викликала поліцію. В цей час ті двоє побігли в напрямку гімназії, а чоловік, якого вони били, вийшов з поля її зору. Бачила, що один з нападників був в червоній куртці. Поліція приїхала за викликом та затримала нападників. Про це вона дізналася через 2 чи 3 дні, коли її опитували поліцейські. Стверджувала, що ушкодження потерпілому спричиняв лише один із двох чоловіків, а інший був поруч. Розмов під час нападу вона не чула. Зріст та облич нападників вона не пам'ятає. Один стояв, не розбороняв, а інший бив. Той, що бив, був в червоній куртці.
Інших свідків щодо події, яка кваліфіковано стороною обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України, - судом допитано не було з причин, що від суду не залежать, після вжиття всіх заходів, що передбачені чинним КПК, для виклику свідків.
Так суд неодноразово виклика свідка ОСОБА_26 , про яку заявляла клопотання сторона захисту, проте свідок ОСОБА_26 не прибувала до суду з причин, що від суду не залежать, про що свідчать відповідні матеріали провадження.
Судом були вичерпані всі процесуальні можливості для забезпечення прибуття вказаного свідка в судове засідання.
Так ухвалу суду від 25 грудня 2023 р. (а.к.п.77 том 3) про привід свідка ОСОБА_27 в судове засідання, призначене на 25 січня 2024 року, - виконано поліцією не було, не було надано і рапортів про причини невиконання судового рішення.
На а.к.п.100 том 3 є рапорт поліції про неможливість доставки свідка ОСОБА_26 , оскільки вона тривалий час не проживає за адресою, що вказана стороною обвинувачення.
Згідно із а.к.п.120, 129, 140, 150 том 3 свідку ОСОБА_26 смс-повідомлення про виклик до суду не доставлено з технічних причин абонента зв'язку.
Згідно із повідомленням Прибузька сільська рада 02.04.2024 р. за №207 повідомила, що ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_3 з 25.04.22 р. як внутрішньо переміщена особа по час надання інформації (а.к.п.131 том 3).
Згідно з поштовим повідомленням від 09.05.24 р. свідок ОСОБА_26 не отримала рекомендований лист за вказаною адресою і лист повернуто до суду за закінченням терміну зберігання (а.к.п.161-162 том 3).
На підставі наданих прокурором матеріалів провадження судом встановлено, що згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.12.2019 року (а.к.п.107 том 2) потерпілий ОСОБА_16 повідомив поліцію, що 11.12.2019 р. близько 21-40 год. в м.Вознесенську по вул.Шевченко біля відділення Ощадбанку невідома особа з кишені куртки викрала мобільний телефон Мейзу М6, чим спричинила матеріальні збитки.
Відповідно до заяви ОСОБА_14 від 12.12.2019 року (а.к.п.109 том 2) він добровільно видав співробітникам Вознесенського ВП мобільний телефон Мейзу М6 867342030293540, НОМЕР_2 , який він відібрав у незнайомого йому чоловіка 12.12.2019 року опівночі в м.Вознесенськ, вул.Шевченко.
Згідно з протоколом огляду предмету від 12.12.19 р. (а.к.п.110 том 2) та фототаблицею до нього (а.к.п.111-112 том 2) слідчим було оглянуто виданий ОСОБА_14 мобільний телефон Мейзу М6 чорного кольору із зазначенням імей, де на фототаблиці №3 зображено імей телефону НОМЕР_3 , НОМЕР_2 .
Як вбачається із зберігальної розписки від 13.12.2019 року (а.к.п.113 том 2) потерпілий ОСОБА_16 отримав від співробітників поліції свій мобільний телефон «Мейзу М6» чорного кольору імей 1 НОМЕР_3 , імей 2 НОМЕР_2 у справному стані з сімкартою оператора «Водафон» НОМЕР_4 , флешнакопичувач на 1 Гб та силіконовий чохол чорного кольору.
На підставі заяви потерпілого ОСОБА_16 від 18.12.2019 року (а.к.п.114 том 2) встановлено, що він просив працівників поліції притягнути до відповідальності двох невідомих йому осіб, які в ніч на 12.12.2019 року в АДРЕСА_4 нанесли йому тілесні ушкодження та відкрито заволоділи його майном, а саме мобільним телефоном «Мейзу М6», карткою Приватбанку, грошовими коштами. До цієї заяви долучено фототаблиці коробки від мобільного телефону та чек (а.к.п.115-117 том 2).
На аркуші 115 том 2 на фото над штрихкодами вказані імей телефону імей 1 НОМЕР_3 , імей 2 НОМЕР_2 .
На підставі постанови слідчого від 18.12.2019 року (а.к.п.118 том 2) було призначено судово-медичну експертизу та згідно з висновком експерта №479 від 21.12.2019 року (а.к.п.119-121 том 2) встановлено, що у потерпілого ОСОБА_16 виявлено: суцільний крововилив на повіках правого ока з крововиливом в склеру, крововилив в поперековій ділянці зліва. Садно на межі потиличної та тім'яної ділянки по центру. Переломи 8-9 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів) як з обмеженою контактуючою поверхнею. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень в час, вказаний постраждалим (11.12.19 р. біля 23-40 год.). Згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року пункт 2.2.1 ОСОБА_28 переломи 8-9 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознакам довготривалого розладу здоров'я та відсутності небезпеки для життя. Згідно пункту 2.3.5. суцільний крововилив на повіках правого ока з крововиливом в склеру, крововилив в поперековій ділянці зліва, садно на межі потиличної та тім'яної ділянки по центру відносяться до легких тілесних ушкоджень. На тілесних ушкодженнях не відобразилась поверхня травмуючого (травмуючих) предмета (предметів). Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень від удару (ударів) руками та ногами. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень внаслідок падіння з положення стоячи та ударів об тверду поверхню.
На підставі протоколу проведення слідчого експерименту від 30.09.2020 року з додатком у вигляді флешнакопичувача з відеозаписом слідчої дії, який був оглянутий в судовому засіданні згідно із ст.359 КПК України (а.к.п.122-124 том 2), встановлено, що на той момент підозрюваний ОСОБА_14 за участю свого захисника адвоката ОСОБА_15 по вул.Шевченко в м.Вознесенську в районі відділення Ощадбанку вказав як наніс ушкодження в область правої сторони потерпілого, після чого останній впав. Вказав на статисті, що він правою ногою наніс близько 3-4 ударів в область грудної клітини потерпілого, ребер зліва. Підозрюваний вказав, що з кишені куртки потерпілого він дістав мобільний телефон та після чого попрямував в бік АТБ та був затриманий співробітниками поліції до Вознесенського РУП.
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.09.2020 року (а.к.п.125 том 2) потерпілий ОСОБА_16 впізнав особу під номером 3. Згідно довідки до протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 28.09.2020 року під №3 зображений ОСОБА_17 (а.к.п.126 том 2).
Суд враховує те, що під час судового розгляду провадження обвинувачений ОСОБА_14 не визнав пред'явлене йому обвинувачення.
Разом із тим ОСОБА_14 під час слідчого експерименту 30.09.2020 року з відеозаписом слідчої дії (а.к.п.122-124 том 2) за участю свого захисника адвоката ОСОБА_15 , обвинувачений, який тоді мав статус підозрюваного, по вул.Шевченко в м.Вознесенську в районі відділення Ощадбанку вказав, як наніс ушкодження в область правої сторони потерпілого, після чого останній впав. Вказав на статисті, що він правою ногою наніс близько 3-4 ударів в область грудної клітини потерпілого, ребер зліва та вказав, що з кишені куртки потерпілого він дістав мобільний телефон, після чого попрямував в бік АТБ та був затриманий співробітниками поліції до Вознесенського РУП.
Так результати проведеного під час слідства з підозрюваним ОСОБА_14 слідчого експерименту є самостійним джерелом доказів.
Як зазначено в Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справа №740/3597/17 провадження №51-6070кмо19: «Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту).
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо».
Так слідчий експеримент із підозрюваним ОСОБА_14 30.09.2020 року здійснювався із застосуванням відеозапису слідчої дії (а.к.п.122-124 том 2) за участю захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_15 . Під час цієї слідчої дії підозрюваний діяв добровільно та скарг про тиск із боку слідства не повідомляв. результати слідчої дії не були оскаржені ні під час слідства, ні під час підготовчого судового засідання в даному провадженні.
Те, що обвинувачений ОСОБА_14 почав заперечувати результати цієї слідчої дії за його участю на стадії судового провадження не означає того, що дані слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки згідно із Постановою Верховного суду від 20 вересня 2022 року справа № 543/191/20 провадження №51-2954 км21 зазначено, що: «той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_1 змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів».
Приймаючи рішення в даній справі, суд враховує, що згідно ч.3 ст.370 КПК України суд ухвалює рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
Оцінюючи сукупність досліджених доказів, суд враховує, що ч.1 ст.94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У даній справі сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом свідчить про те, що обвинувачені ОСОБА_14 дійсно вчинив правопорушення, за яким йому пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України.
Так про це свідчать покази потерпілого ОСОБА_16 , який розповів про обставини нападу стосовно нього з боку двох чоловіків, один із яких заволодів його мобільним телефоном.
Окрім того свідок ОСОБА_24 хоч і не впізнала обвинувачених, проте пояснила, що була очевидцем нападу двох чоловіків на третього в дату та час, які вказані в обвинувальному акті, та покази якої в цілому відповідають показам про подію, які надав в цьому провадженні потерпілий ОСОБА_16 . Окрім цього як вказала свідок та обоє обвинувачених вони відразу були затримані поліцією неподалік місця події, після того як саме ця свідок викликала поліцію.
Окрім того сам обвинувачений ОСОБА_14 видав поліції мобільний телефон, імей якого зафіксовано в його заяві та протоколі огляду вказаного мобільного телефону та які співпадають із імей, що зображені на коробці, яку надавав поліції потерпілий ОСОБА_16 .
Так згідно заяви ОСОБА_14 від 12.12.2019 року (а.к.п.109 том 2) він добровільно видав мобільний телефон Мейзу М6 867342030293540, НОМЕР_2 , який він відібрав у незнайомого йому чоловіка 12.12.2019 року опівночі в м.Вознесенськ, вул.Шевченко.
Згідно з протоколом огляду предмету від 12.12.19 р. (а.к.п.110 том 2) та фототаблицею до нього (а.к.п.111-112 том 2) слідчим було оглянуто мобільний телефон Мейзу М6 чорного кольору із зазначенням імей, де на зображенні фото №3 зображення імей телефону НОМЕР_3 , НОМЕР_2 .
Як вбачається із зберігальної розписки від 13.12.2019 року (а.к.п.113 том 2) потерпілий ОСОБА_16 отримав від співробітників поліції свій мобільний телефон «Мейзу М6» чорного кольору імей 1 НОМЕР_3 , імей 2 НОМЕР_2 у справному стані з сімкартою оператора «Водафон» НОМЕР_4 , флешнакопичувач на 1 Гб та силіконовий чохол чорного кольору.
На підставі заяви потерпілого ОСОБА_16 від 18.12.2019 року (а.к.п.114 том 2) долучено фототаблиці коробки від мобільного телефону та чеку (а.к.п.115-117 том 2) та на аркуші 115 том 2 на фото над штрихкодами вказані імей телефону імей 1 НОМЕР_3 , імей 2 НОМЕР_2 .
Тому не спроможною є версія обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що він під тиском видав поліції свій мобільний телефон, оскільки дані про телефон, фото коробки та чеку натомість видав потерпілий, та імей з цих документів співпадають з імей телефону, який добровільно видав поліції ОСОБА_14 , що вказує на те, що він заволодів телефоном, ідентифікаційні ознаки якого співпадають з ознаками телефону потерпілого.
Окрім того, інший обвинувачений у цій справі, стосовно якого провадження виділено в окреме провадження, вказав на те, що при затриманні ОСОБА_14 у того поліцією було вилучено мобільний телефон.
Таким чином сукупність як прямих, так і непрямих доказів вказує на причетність ОСОБА_14 до вчинення злочину.
Суд враховує те, що можливість встановлення винуватості особи на підставі непрямих доказів узгоджується з позицією, наведеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року (справа №728/578/19, провадження № 51-3411км20), відповідно до якої: «чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Навпаки, ст.94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою».
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_14 обвинувачення у судовому засіданні доведено та кваліфікує дії ОСОБА_14 за ч.2 ст.187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Як зазначено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»: «9. Небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення".
Тоді як згідно із висновком судово-медичного експерта №479 від 21.12.2019 року (а.к.п.119-121 том 2) у потерпілого ОСОБА_16 виявлено переломи 8-9 ребер зліва по середньо-пахвинній лінії, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознакам довготривалого розладу здоров'я та відсутності небезпеки для життя.
Те, що ОСОБА_14 вчинив розбій за попередньою змовою групою осіб свідчать покази потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_24 .
Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 відповідно до ст.66 та ст.67 КК України встановлено не було.
Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_14 , який вину у вчиненому не визнав, на момент вчинення злочину був судимий та в процесі тривалого розгляду провадження судом притягувався до кримінальної відповідальності за нові правопорушення (а.к.п.127-129 том 2, а.к.п.21-24 том 3, а.к.п.27-36 том 3), характеризується посередньо (а.к.п.131 том 2), в довідці квартального комітету від 15.01.2020 року зазначено, що ОСОБА_14 проживає з бабусею ОСОБА_29 в АДРЕСА_1 (а.к.п.132 том 2); на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває (а.к.п.136 том 2); його вік та наявні соціальні зв'язки, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин, а також те, що злочин, який вчинив ОСОБА_14 належить до тяжких злочинів проти власності, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе у разі призначення йому покарання у межах санкції ч.2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі.
Досудова доповідь на обвинуваченого не складалася, оскільки йому пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України, мінімальна санкція якої перевищує покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
За даним провадженням ОСОБА_14 вчинив злочин 11 грудня 2019 року, тобто до постановлення вироків Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.07.2023 р. та Миколаївського апеляційного суду від 20.09.2023 р., тому покарання ОСОБА_14 має бути призначено за сукупністю злочинів з огляду на положення ч.4 ст.70 КК України, яка передбачає, що покарання призначається за правилами передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_14 суд вважає за необхідне застосувати принцип часткового складання покарань з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення аналогічних правопорушень. Так згідно із п.21 Постанови Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що: «При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо».
Потерпілому ОСОБА_16 завдано матеріальну шкоду на суму 3209 грн., яку відшкодовано частково. Не відшкодована сума становить 210 грн.
Цивільний позов, судові витрати в провадженні - відсутні.
Долю речових доказів вирішити згідно із вимогами ст.100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_14 не застосовувати, оскільки він відбуває покарання на підставі іншого вироку, що набрав законної сили.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією всього його майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначених обвинуваченому на підставі вироків Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2023 р. та Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 р., призначити ОСОБА_14 остаточно покарання у вигляді 7 (семи) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього його майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_14 за цим вироком обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_14 в строк покарання за цим вироком строк покарання, яке він відбув на підставі вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2023 р., згідно із яким запобіжний захід ОСОБА_14 залишено без зміни - тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», обчислюючи строк відбування покарання з 13.07.2023 року, тобто з моменту винесення вироку, зарахувавши в строк відбування основного покарання тримання його під вартою з 05.07.2023 року (затримання), за правилами ч.5 ст.72 КК України, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_14 до набрання цим вироком законної сили - не застосовувати, оскільки він відбуває покарання на підставі вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 липня 2023 р., що набрав законної сили.
Речові докази, а саме: мобільний телефон «Мейзу М6» чорного кольору з сімкартою оператора «Водафон» НОМЕР_4 , флешнакопичувач на 1 Гб та силіконовий чохол чорного кольору, які повернуто згідно зберігальної розписки потерпілому ОСОБА_16 , - залишити останньому як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1