Справа №: 127/28551/19
Провадження №: 1-кп/127/360/22
30 грудня 2024 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020020000829 від 07.04.2019 та за № 12020020020001647 від 13.11.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, українця, громадянина України,
раніше судимого:
?03.06.1997 Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 141 України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі;
?03.02.1998 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
?05.06.1998 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 42, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 10.01.2002 по відбуттю строку покарання;
?27.12.2002 Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі;
?16.02.2005 Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 9 місяців позбавлення волі. Звільнений 29.03.2006 на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 22.03.2006 умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 17 днів;
?09.04.2009 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт;
?28.07.2009 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 317, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
?19.09.2012 Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 198, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 08.04.2014 на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2024 умовно-достроково з невідбутим строком покарання 11 місяців 12 днів;
?31.05.2016 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
?26.04.2017 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 304, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі;
?03.09.2019 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі. Звільнений 27.05.2020 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 05.04.2019 близько 21:00 год. перебуваючи в будинку по АДРЕСА_2 помітив телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J7 Neo Duos (SM - J701)», що належить ОСОБА_5 , та у цей час у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто його не зможе викрити, підбурюваний жагою до легкої наживи, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, повторно, з корисливим мотивом, шляхом вільного доступу взяв мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J7 Neo Duos (SM - J701)» в корпусі золотистого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який знаходився на столі, що стояв на кухні квартири. ОСОБА_3 поклав даний телефон собі у кишеню та безперешкодно залишив приміщення квартири, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Згідно висновку експерта № 3449/19-21 від 16.05.2019 вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy J7 Neo Duos (SM - J701)» становила 2 612,87 грн.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2 612,87 грн.
Крім того, ОСОБА_3 , 13.11.2020 приблизно о 16:05 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, біля свого домоволодіння, а саме неподалік будинку № 77 по вул. Некрасова у м. Вінниці, виражаючи свою неповагу до інших, з надуманого приводу вчинив словесну сварку з водієм бригади № НОМЕР_3 екстреної медичної допомоги ОСОБА_6 , який обслуговував виклик на спецлінію «103» до громадянки ОСОБА_9 , яка втратила свідомість за адресою: АДРЕСА_3 на пішохідній зоні, при цьому ОСОБА_3 ображав ОСОБА_6 нецензурними словами.
Після цього, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, виражаючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, прагнучи самоутвердитися за рахунок приниження іншої особи, ОСОБА_3 дістав з-за пояса штанів предмет, схожий на пістолет, та знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_6 на відстані близько півметра, направив вказаний пістолет в сторону ОСОБА_6 та неодноразово висловив погрози фізичною розправою. Після цього ОСОБА_6 попередив, що викликає поліцію, через що ОСОБА_3 почав утікати до свого домоволодіння та залишив місце події.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 13.11.2020 близько 03:00 год. біля будинку за адресою: м. Вінниця, вул. Довженка, 73А помітив легковий автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_4 , та у цей час в ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з указаного автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою власного незаконного збагачення, бажаючи заволодіти чужим майном, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_4 та в невстановлений спосіб відчинив дверцята, після чого проник в салон автомобіля, звідки забрав належні ОСОБА_7 речі, а саме: ковдру-плед в клітинку сіро-чорного кольору, вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 7951-7955/20-21 від 10.12.2020 становить 517, 94 грн., пістолет «Флобер» марки «EKOLVIPER 4.5» сіро-блискучого кольору, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 7951/7955/20-21 від 10.12.2020 становить 1 579,18 грн., автомагнітолу марки «Айпа», вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 7951-7955/20-21 від 10.12.2020 становить 3 750,63 грн., павер-банк «Номі» червоного кольору, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 7951-7955/20-21 від 10.12.2020 визначити не вдалось, туалетну воду «OpportuneSport», вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 7951-7955/20-21 від 10.12.2020 становить 445,42 грн., ключі від автомобіля. Після цього ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 6 293,17 грн.
Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 , вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 296 КК України категорично заперечував та суду надав наступні показання.
Так, 05.04.2019 ОСОБА_3 перебував у квартирі свого знайомого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно розпивали алкогольні напої. Тоді обвинувачений помітив мобільний телефон марки «Самсунг» та скориставшись тим, що потерпілий вийшов у іншу кімнату, взяв вказаний телефон зі стола на кухні та поклав собі у кишеню, залишивши приміщення квартири.
За інкримінованим епізодом ч. 3 ст. 185 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що жодної крадіжки не вчиняв, 13.11.2020 вночі перебував вдома та спав, що може підтвердити його матір.
Щодо інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_3 суду повідомив, що 13.11.2020 близько 16:00 год. у дворі будинку по АДРЕСА_3 він помітив, що на землі лежить його знайома ОСОБА_9 без свідомості, поруч із нею перебували лікарі швидкої допомоги. Обвинуваченому не сподобались дії лікарів, тоді він підійшов до останніх та зробив їм зауваження, однак раніше не знайомий йому лікар ОСОБА_6 на зауваження не відреагував, а продовжив гратись в телефоні.
Після чого, ОСОБА_3 пішов до своєї квартири, взяв іграшковий пістолет сіро-блискучого кольору, підійшов до лікаря, останній почав кричати та одразу викликав працівників поліції.
Обвинувачений зазначив, що на його думку, ОСОБА_6 розумів та усвідомлював те, що пістолет іграшковий.
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_5 , суду надав наступні показання.
Так, у квітні 2019 року ОСОБА_5 разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої у квартирі потерпілого за адресою: АДРЕСА_2 . Ввечері потерпілий пішов спати, а коли вранці прокинувся помітив відсутність свого мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy J7», обвинуваченого у квартирі також не було, тому ОСОБА_5 викликав працівників поліції.
У ході судового провадження потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що претензій до обвинуваченого він не має, щодо призначення міри покарання поклався на розсуд суду.
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_7 , суду надав наступні показання.
Так, 12.11.2020 ОСОБА_7 ввечері припаркував належний йому автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_4 у дворі будинку за адресою: м. Вінниця, вул. Довженка, 73А, зачинив авто та пішов додому. Наступного дня, вранці, потерпілий підійшов до свого автомобіля та помітив, що у нього були привідкриті водійські дверцята, тоді ОСОБА_7 злегка відкрив дверцята та зрозумів, що із авто викрали належні йому речі, а саме: автомагнітолу, павербанк, парфуми, ковдру та пістолет «Флобер». Після чого, потерпілий викликав працівників поліції.
Наступного дня, працівники поліції показали потерпілому відеозапис на якому було помітно, як особа пересувається із викраденими речами, а також повідомили, що речі викрав ОСОБА_3 , який викраденим пістолетом погрожував лікарю швидкої медичної допомоги, а викрадену ковдру потерпілого працівники поліції знайшли в квартирі обвинуваченого.
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_6 , суду надав наступні показання.
Так, у 2020 році ОСОБА_6 працював водієм швидкої медичної допомоги. У листопаді 2020 року, потерпілий виконуючи свої службові обов'язки, отримав виклик на лінію «103», що непритомна особа знаходиться без свідомості на вулиці Некрасова у м. Вінниці. Прибувши на місце виклику, там знаходилась жінка, яка лежала на землі без свідомості, лікарі одразу почали надавати їй медичну допомогу, тоді прибіг раніше незнайомий йому ОСОБА_3 , який почав агресивно поводитись та виражатись нецензурною лайкою в бік лікарів та потерпілого, потім почав своїми діями заважати медичним працівникам надавати першу допомогу жінці, тоді потерпілий попросив обвинуваченого припинити свої протиправні дії та надати можливість лікарями виконувати свою роботу.
В подальшому, ОСОБА_10 дістав предмет схожий на пістолет, ОСОБА_6 знову ж таки зробив обвинуваченому зауваження, однак останній почав себе поводити ще більш агресивно, направив пістолет в сторону потерпілого та продовжував погрожувати фізичною розправою. Тоді ОСОБА_6 дістав мобільний телефон та почав викликати працівників поліції, а обвинувачений втік. Пострілів потерпілий не пам'ятає.
Крім того, потерпілий зазначив, що близько 12 років працював в правоохоронних органах та чітко вміє розбиратись в зброї, а тому може із впевненістю сказати, що предмет, який обвинувачений направляв в його сторону був пістолетом. Вказані погрози ОСОБА_6 сприймав реально, як загрозу своєму життю і здоров'ю, боявся їх, внаслідок чого і викликав працівників поліції.
У ході судового провадження потерпілий ОСОБА_6 щодо призначення міри покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.
Допитаний у ході судового провадження свідок ОСОБА_11 , суду надав наступні показання, що в 2019 році він працював лікарем швидкої медичної допомоги.
Орієнтовно у листопаді 2020 року ОСОБА_11 разом із ще одним лікарем та водієм швидкої медичної допомоги ОСОБА_6 приїхали на виклик для надання медичної допомоги особі жіночої статі, яка перебувала без свідомості неподалік Центрального ринку у м. Вінниці. Виконуючи свої обов'язки, свідок бачив, що поруч було дуже багато людей, один чоловік постійно намагався перешкоджати ОСОБА_11 надавати медичну допомогу жінці, однак свідок та водій ОСОБА_6 попросили чоловіка заспокоїтись та не заважати надавати медичну допомогу.
ОСОБА_11 також відомо, що вказаний чоловік бігав та розмахувався пістолетом в сторону водія автомобіля та інших людей.
Впізнати вказаного чоловіка, ОСОБА_11 не може у зв'язку із значним плином часу.
Допитана у ході судового провадження свідок ОСОБА_9 , суду надала наступні показання, що ОСОБА_3 є її другом.
Зі слів обвинуваченого, свідку відомо, що 13.11.2020 на вулиці їй стало погано, втратила свідомість, внаслідок чого була викликана швидка медична допомога. У ході надання ОСОБА_9 медичної допомоги, між ОСОБА_3 та лікарями стався конфлікт, однак вона не чула та не усвідомлювала що саме відбувається.
Також судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, а саме:
?витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2019 за № 12019020020000829, відповідно до якого внесено відомості за ч. 2 ст. 185 КК України;
?заява ОСОБА_3 від 08.04.2019, відповідно до якої ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «самсунг», який викрав по вул. Шмідта, 23;
?витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2019 за № 12019020020000829, відповідно до якого внесено відомості за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України;
?протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_7 просить прийняти міри до невідомої особи, яка в період часу з 21:50 год. 12.11.2020 по 05:30 год. 13.11.2020 шляхом віджиму дверей автомобіля марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_4 , здійснила крадіжку речей з автомобіля;
?протокол огляду місця події від 13.11.2020, відповідно до якого у присутності двох понятих, за участю потерпілого ОСОБА_7 було оглянуто автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_5 , із ілюстративною таблицею до протоколу, яку було оглянуто та досліджено у ході судового провадження;
?протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_6 просить прийняти міри до невідомої особи, яка 13.11.2020 орієнтовно о 16:05 год. за адресою: м. Вінниця, вул. Некрасова, 79, погрожував йому вбивством та розправою предметом ззовні схожим на пістолет, направляючи йог в область грудей на відстані приблизно 50 см.;
?протокол огляду місця події від 13.11.2020, відповідно до якого в присутності двох понятих було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 . У ході проведення слідчої дії було виявлено та вилучено: ковдру клітчасту сіро-чорного кольору;
?протокол пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 14.11.2019, відповідно до якого у присутності двох понятих потерпілий ОСОБА_7 вказав на фотокартку із зображенням клітчатої ковдри сіро-чорного кольору у квадрат, яку він купив близько 1 року тому та зберігав в автомобілі ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
?протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.11.2020, відповідно до якого у присутності двох понятих потерпілий ОСОБА_6 вказав на фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка 13.11.2020 о 16:00 год. перебувала за адресою: АДРЕСА_1 . Впізнання здійснив за зовнішнім виглядом, рисами обличчя;
?протокол пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 14.11.2020, відповідно до якого у присутності двох понятих, потерпілий ОСОБА_6 вказав на фотокартку із зображенням пістолета, який ОСОБА_3 направляв у сторону потерпілого та погрожував йому;
?протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.11.2020, відповідно до якого у присутності двох понятих, свідок ОСОБА_12 вказала на фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка 13.11.2020 близько 16:00 год. направила пістолет на медичного працівника. Впізнання здійснила за зовнішнім виглядом, рисами обличчя;
?протокол обшуку від 13.11.2020, відповідно до якого, за участю двох понятих було проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 із відеозаписом до протоколу, який було оглянуто та досліджено у ході судового провадження. У ході проведення обшуку було виявлено та вилучено: клітчасту ковдру сірого, білого та чорного кольорів. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2020 надано дозвіл на обшук, який був проведений 13.11.2020 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
?протокол тимчасового доступу та речей і документів від 03.12.2020, відповідно до якого на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2020 отримано доступ до записів із камер зовнішнього спостереження магазину «Техно-склад», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Шмідта, 26 у період з 00:00 год. 12.11.2020 по 00:00 год. 14.11.2020, вказаний відеозапис було вилучено;
?протокол огляду диску від 11.12.2020, відповідно до якого слідчий Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_13 оглянув відеозапис із камер спостереження магазину «Техно-склад», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Шмідта, 26, із відеозаписом до протоколу, який було оглянуто та досліджено у ході судового провадження;
?висновок експерта № 7951-7955/20-21 від 10.12.2020, відповідно до якого загальна ринкова вартість досліджуваних об'єктів станом на 13.11.2020 становила 6 293,17 грн.;
?протокол отримання зразків для експертизи від 03.12.2020, відповідно до якого у присутності двох понятих та захисника, у ОСОБА_3 було відібрано одорологічні зразки для проведення ряду судових експертиз;
?висновок експерта № СЕ-19/102-20/16910-Б від 24.12.2020, відповідно до якого на ковдрі-пледі в клітинку сіро-чорного кольору - наявний запаховий слід, який непридатний для ідентифікації особи. Зразок запаху відібраний у ОСОБА_3 наявний та приданий для порівняльної ідентифікації, встановити чи має він спільне джерело походження із зразками запаху на ковдрі-пледі в клітинку сіро-чорного кольору - не представляється можливим у зв'язку із непридатністю вказаного зразка запаху.
Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.
Висновки суду за ч. 2 ст. 185 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 у ході судового провадження вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі а зазначив, що 05.04.2019 дійсно перебував у квартирі свого знайомого ОСОБА_5 та скориставшись тим, що останній вийшов у іншу кімнату, обвинувачений взяв зі столу мобільний телефон належний потерпілому марки «Samsung» моделі «Galaxy J7» та покинув приміщення квартири.
Аналогічні покази суду надав і сам потерпілий ОСОБА_5 , а саме те, що у квітні 2019 року він із ОСОБА_3 розпивали алкогольні напої, а вранці наступного дня він помітив відсутність свого мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy J7», а тому викликав працівників поліції.
Відомості за вказаним фактом були внесені 07.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020020000829 на законних підставах.
А у подальшому, 08.04.2019 ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Самсунг» та у своїй письмовій заяві вказав, що викрав зазначений телефон по АДРЕСА_5 .
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена поза розумним сумнівом і підтверджується, як дослідженими судом доказами, так і не заперечується самим обвинуваченим.
Висновки суду за ч. 1 ст. 296 КК України.
Так, до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Однак, за результатами судового розгляду, сторона обвинувачення прийшла до переконання щодо зміни обвинувачення в цій частині та у судовому засіданні 10.09.2024 прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_3 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та надано час прокурору для вручення зміненого обвинувального акту потерпілим, в тому числі і потерпілому ОСОБА_6 , як те прямо передбачено ч. 2 ст. 338 КПК України.
У судові засідання, призначені на 26.09.2024, 21.11.2024 та 26.11.2024 потерпілий ОСОБА_6 для висловлення своєї позиції щодо підтримання обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України або ж ч. 1 ст. 296 КК України не з'явився.
Прокурором було направлено змінений обвинувальний акт на адресу проживання потерпілого: АДРЕСА_6 , яку він особисто повідомив у судовому засіданні під час його допиту, при цьому тип доставки був визначений до дверей квартири, вказано номер його мобільного телефону. Однак потерпілий ОСОБА_6 рекомендоване повідомлення у якому був змінений обвинувальний акт, не отримав та воно було повернене адресату.
Разом з тим, судом на виконання норм ч. 3 ст. 338 КПК України, на адресу місця проживання потерпілого було направлено письмовий лист із роз'ясненням, що він вправі підтримувати обвинувачення ОСОБА_3 у раніше пред'явленому обсязі за ч. 4 ст. 296 КК України або ж змінене за новим обвинуваченим актом - ч. 1 ст. 296 КК України. У даному листі, судом було висловлене прохання, що б потерпілий повідомив про прийняте ним рішення шляхом надсилання відповідної письмової заяви на адресу суду, або ж безпосередньо у судовому засіданні.
Зазначений лист було направлено також і на електронну адресу потерпілого ОСОБА_14 , яку останній вказував у своїй заяві та за допомогою якої і приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів. Проте, жодних заяв від потерпілого ОСОБА_6 на адресу суду так і не надійшло.
Таким чином, судом було вжито всіх заходів задля повідомлення потерпілого ОСОБА_6 про зміну обвинувачення у даному кримінальному провадженні та задля з'ясування його думки і позиції щодо підтримання обвинувачення ОСОБА_3 у раніше пред'явленому обсязі (за ч. 4 ст. 296 КК України) або за новим обвинувальним актом (за ч. 1 ст. 296 КК України), однак останній до суду не з'явився, не надсилав на адресу суду жодних заяв, на листи прокурора та суду відповіді не надав.
З урахуванням викладеного, суд приймає таку позицію потерпілого ОСОБА_6 , як «мовчазну згоду» з позицією сторони обвинувачення щодо перекваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_3 на менш тяжке кримінальне правопорушення та вважає, що на даний час міститься кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 296 КК України не визнав та зазначив, що 13.11.2020 під час наданням лікарями швидкої медичної допомоги його знайомій ОСОБА_9 , яка раптово втратила свідомість, йому не сподобались дії лікарів та він зробив їм зауваження на яке ніхто не відреагував.
Тоді ОСОБА_3 пішов додому, взяв іграшковий пістолет, підійшов з пістолетом до лікаря ОСОБА_6 , останній злякався та одразу викликав працівників поліції. Пістолетом він не погрожував.
Натомість допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_6 розповів, що дійсно у листопаді 2020 року він працював водієм швидкої медичної допомоги та його бригада приїхала на виклик, де жінка на вулиці втратила свідомість. Під час надання лікарями першої допомоги жінці, до них підійшов раніше не знайомий ОСОБА_3 , який поводився агресивно, виражався нецензурною лайкою на адресу лікарів і потерпілого, почав заважати лікарям виконувати свою роботу. Тоді ОСОБА_6 попросив обвинуваченого припинити свої протиправні дії, однак останній не заспокоївся, а дістав предмет, схожий на пістолет та почав в ще більш агресивно себе поводити, направляв пістолет в сторону потерпілого та неодноразово погрожував фізично розправою, тоді ОСОБА_6 викликав працівників поліції, а обвинувачений втік.
Про протиправні дії обвинуваченого вказують і пояснення свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що працював лікарем швидкої медичної допомоги та в 2019 році під час надання медичної допомоги жінці, яка на вулиці втратила свідомість до них підійшов незнайомий чоловік та постійно намагався перешкоджати лікарям виконувати свої обов'язки. Тоді водій швидкої медичної допомоги ОСОБА_6 просив чоловіка заспокоїтись та не заважати. Пізніше, зазначений чоловік бігав та розмахувався пістолетом в сторону водія автомобіля та інших людей, які перебували поруч.
Так, з урахуванням зазначеного, 13.11.2020 ОСОБА_6 звернувся до працівників поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, де просив прийняти міри до невідомої особи, яка 13.11.2020 орієнтовно о 16:05 за адресою: м. Вінниця, вул. Некрасова, 79 погрожувала йому вбивством та розправою предметом схожим на пістолет, направляючи його в сторону ОСОБА_6 . Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на законних підставах.
В подальшому, потерпілий ОСОБА_6 14.11.2020 в присутності двох понятих вказав на фотокартку із зображенням пістолета, який ОСОБА_3 направляв у сторону потерпілого та погрожував йому. Зазначена слідча дія відображена у протоколі пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 14.11.2020.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував сам по собі конфлікт із ОСОБА_6 , оскільки йому не сподобались дії лікарів стосовно надання медичної допомоги його знайомій, не заперечує обвинувачений і те, що він ходив із пістолетом, однак вказує, що пістолетом нікому не погрожував.
Суд звертає увагу сторони захисту на те, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головної їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначеного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим, такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Отже, для кваліфікація діяння за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової кваліфікації, визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така правова позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого судом за ст. 296 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 справа № 288/1158/16-к.
Таким чином, судом враховано мотиви і мету дій ОСОБА_3 , характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення обвинуваченим громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчинені протиправних дій на вулиці, в присутності людей, лікарів та водія швидкої медичної допомоги, які працювати та виконували свої професійні обов'язки щодо надання невідкладеної медичної допомоги знайомій ОСОБА_3 .
Суд також враховує агресивну поведінку ОСОБА_3 та безпідставність вчинюваних ним дій, слід зазначити, що це свідчить про прагнення обвинуваченого показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб. Про особливу зухвалість в діях ОСОБА_3 свідчить направлення предмету, ззовні схожого на пістолет в сторону ОСОБА_14 та демонстрація предмету схожого на пістолет перед іншими людьми, в тому числі і лікарями, які намагались виконували свої професійні обов'язки, однак внаслідок дії ОСОБА_3 було порушено їх нормальну роботу.
Враховуючи вище викладене, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України повністю знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду, доводиться дослідженими судом доказами, які є належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою, а позицію обвинуваченого ОСОБА_3 суд сприймає як таку, що направлена виключно на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене діяння.
Поряд з тим, суд, дослідивши протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками від 14.11.2020, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_14 вказав на фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка 13.11.2020 о 16:00 год. перебувала за адресою: м. Вінниця, вул. Некрасова, 77 та свідок ОСОБА_12 вказала на фотокартку із зображенням ОСОБА_3 , як на особу, яка 13.11.2020 близько 16:00 год. направила пістолет на медичного працівника, визнає їх недопустимими доказами в розумінні КПК України та до уваги не приймає з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Частиною 3 ст. 228 КПК України передбачено, що особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Натомість, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.11.2020, всупереч ст. 228 КПК України, не містять прикмет, ознак чи їх сукупності, за якими потерпілий та свідок здійснилт впізнання, а тому судом визнаються недопустимими, що узгоджується із постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду № 487/4245/18 від 09.12.2021.
Висновки суду за ч. 3 ст. 185 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України не визнав, зазначив, що крадіжки не вчиняв, а 13.11.2020 вночі перебував вдома та спав.
Допитаний потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що 12.11.2020 припаркував належний йому автомобіль у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_7 , вранці наступного дня, помітив, що двері автомобіля були відчинені, а звідти зникли належні йому речі, а саме: автомагнітола, павербанк, парфуми, ковдра та пістолет «Флобер», тоді він виклика працівників поліції та 13.11.2020 ОСОБА_7 звернувся до працівників поліції із заявою, відповідно до якої просив прийняти міри до невідомої особа, яка в період часу з 21:50 год. 12.11.2020 по 05:30 год. 13.11.2020 шляхом віджиму дверей автомобіля марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_4 , здійснила крадіжку речей з автомобіля.
У ході проведення досудового розслідування, працівниками поліції у день звернення потерпілого ОСОБА_7 із заявою про вчинення злочину, тобто 13.11.2020 з 18:00 год. по 19:00 год. за адресою: АДРЕСА_4 було проведено огляд місця події, який зафіксований протоколом. Із зазначеного протоколу вбачається, що об'єктом огляду являється домоволодіння, що знаходиться за вказаною вище адресою, де у одній із кімнат було знайдено та вилучено ковдру клітчасту сіро-чорного кольору, яку поміщено до спеціального пакету. До вказаного протоколу не було долучено ні фототаблиці, ні відеозапису слідчої дії, хоча у протоколі вказано, що під час огляду було застосовано технічні засоби.
Цього ж дня, 13.11.2020 органом досудового розслідування в період часу з 19:48 год. по 20:10 год. було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де у одній із кімнат домоволодіння було знайдено та вилучено клітчату ковдру сірого, білого та чорного кольорів, яку поміщено до спеціального пакету. Зазначена слідча дія була зафіксована на відеозапис та у подальшому оглянута у ході судового провадження. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2020 було надано дозвіл на обшук, який був проведений 13.11.2020 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Наступного дня, 14.11.2020 в період часу з 09:30 год. по 09:40 год. згідно протоколу пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками потерпілий ОСОБА_7 вказав на фотокартку із зображенням клітчатої сіро-чорної ковдри у квадрат, яка належить йому та яка була викрадена із його автомобіля.
Проте, у зазначеному протоколі не вказано, чи впізнавана потерпілим ковдра є ковдрою вилученою у ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , чи у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому органом досудового розслідування у обвинуваченого ОСОБА_3 було отримано одорологічні зразки для проведення ряду судових експертиз, в тому числі і порівняння запахових слідів наявних на ковдрі.
Знову ж таки, в жодному процесуальному документі органу досудового розслідування не вказано чи експертиза проводилась відносно ковдри вилученої у ході проведення огляду місця події чи у ході проведення обшуку. Зазначені слідчі дії проводились у різних домоволодіннях, у різний проміжок часу, робити висновки самостійно про належність ковдри (яка була направлена на експертизу та впівзнавана потерпілим) мешканцям домоволодіння по АДРЕСА_8 , суд обов'язку не має, оскільки дані розбіжності мали би бути обґрунтовані стороною обвинувачення.
Крім того, згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.12.2020 було отримано відеозапис із камер зовнішнього спостереження магазину «Техно-склад», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Шмідта, 26 у період з 00:00 год. 12.11.2020 по 00:00 год. 14.11.2020, з якого вбачається, що 13.11.2020 о 05:15 год. в об'єктиви відеокамери потрапляють двоє осіб, ймовірно чоловік та жінка, та особа жіночої статі тримає в руках предмет ззовні схожий на ковдру. Розпізнати обличчя осіб на відео, або ж їх статуру не представляється можливим.
Таким чином, проаналізувавши всі докази в сукупності, вислухавши пояснення потерпілого та обвинуваченого, суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і що б до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і та, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Верховний суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 справа № 753/11828/13-к зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатись не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства (ст. 124 Конституції України).
Норми ч. 2 ст. 17 КПК України передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом зобов'язують суд забезпечити всім їх рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку» звернуто увагу на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
З досліджених у ході судового розгляду доказів, а також показів потерпілого ОСОБА_7 встановлено, що будь-яких безпосередніх очевидців самої події злочину немає.
Під час проведення огляду місця події 13.11.2020, об'єктом огляду був автомобіль марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_4 . Згідно протоколу огляду, жодних слідів в автомобілі знайдено не було.
У ході проведення огляду місця події за адресою: м. Вінниця, вул. Некрасова 79/4, речей, які описував потерпілий, як викрадені, знайдено не було, за виключенням клітчастої ковдри сіро-чорного кольору. Однак, протокол не містить відомостей, хто у даному домоволодінні проживає, хто є його власником, або ж хто був присутнім під час проведення даної слідчої дії. При цьому, до даного протоколу не було надано доказу наявності згоди власника або користувача домоволодінням на проведення огляду. Ухвалу суду про надання дозволу на слідчу дію стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження не долучено, що ставить під сумнів її існування.
Аналогічну ковдру сірого, білого та чорного кольорів було вилучено і під час проведення обшуку у домоволодінні, де проживає ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних інших речей, із переліку викраденого із автомобіля майна за адресою проживання обвинуваченого знайдено не було.
Суд не може зробити припущення, що саме ковдру, яка була влучена за адресою проживання ОСОБА_3 впізнав потерпілий, як таку, що належить йому, оскільки ідентичну ковдру було вилучено також і за іншої адресою (мешканці та проживаючої якої не відомі).
За таких обставин, суд вважає безумовно встановленою подію злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у сховище, разом з тим, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено та судом, не встановлено що саме обвинувачений ОСОБА_3 вчинив даний злочин, а тому суд приходить до переконання про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого - воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Положення ст. 17 КПК України вказують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому останній підлягає виправданню за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Разом з тим, стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, а тому його дії слід кваліфікувати:
?за ч. 2 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;
?за ч. 1 ст. 296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_15 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Таким чином, судом враховано те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно. Відповідно до довідки комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» № 20/4698 від 20.09.2019 ОСОБА_3 на обліку у закладі не перебуває. Згідно довідки комунального підприємства Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» № 2728 від 17.09.2019 ОСОБА_3 перебуває на диспансерному наркологічному обліку у закладі з 19.05.2009 з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів». Крім того, судом враховано, що відповідно до довідки комунального підприємства Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» № 1456 від 13.11.2020 ОСОБА_3 13.11.2020 перебував у стані «алкогольного сп'яніння середнього ступеня».
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує часткове визнання вини.
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецедив кримінальних правопорушень.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що останній раніше неодноразово судимий, ставлення до вчиненого, поведінку у ході судового провадження, а тому суд переконаний, що саме остаточне покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначене ОСОБА_3 буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Разом з тим, суд при призначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховує, що останній раніше судимий 03.09.2019 вироком Вінницького міського суду Вінницької області. Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 вчинив до постановлення даного вироку, а тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Отже судом враховано, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2019 ОСОБА_3 було призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. Вказаний вирок суду набрав законної сили та був звернений до виконання. В подальшому, 27.05.2020 ОСОБА_3 було звільнено з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» по відбуттю строку покарання.
Таким чином, враховуючи необхідність застосування норм ч. 4 ст. 70 КК України, суд приймає рішення про зарахування ОСОБА_3 в строк остаточного призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України відбутого повністю покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2019, оскільки норми ч. 4 ст. 70 КК України вказують, що в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами ст. 72 КК України.
При цьому, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення, з моменту затримання - 13.11.2020 по день звільнення з під варти.
Крім того, норми п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України було вчинене ОСОБА_3 13.11.2020 строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив 13.11.2023.
У судовому засіданні, які відбулось 26.12.2024 судом, на виконання вимог закону, було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_3 право та порядок закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, однак останній заперечував щодо закриття кримінального провадження із зазначеної підстави та наполягав на продовженні розгляду провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
З урахуванням викладеного, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначення йому покарання, суд приймає рішення про звільнення його від покарання на підставі ст. 49, ст. 74 КК України, враховуючи позицію Верховного суду у справі від 19.03.2024 № 756/3924/20.
Арешт накладений ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2019 та від 19.11.2020 підлягають скасуванню.
Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
У порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, згідно експертизи № 3449/19-21 від 16.05.2019.
Процесуальні витрати за проведені експертизи № СЕ-19/102-20/16910-Б від 24.12.2020 та № 7951-7955/2021 від 10.12.2020 слід віднести на рахунок Державного бюджету України, у зв'язку із недоведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, ст. 65 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та за ч. 3 ст. 185 КК України - виправдати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарання призначеного даним вироком суду та покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2019 остаточно визначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк остаточного призначеного покарання повністю відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2019.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання, тобто з 13.11.2020 по день проголошення вироку, тобто по 30.12.2024.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Вважати ОСОБА_3 таким, що відбув покарання за цим вироком повністю.
Запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - скасувати та звільнити з під варти в залі суду негайно.
Речові докази, а саме:
?мобільний телефон марки «Samsung Galaxy j Neo», який знаходиться у спеціальному пакеті Експертної служби МВС України № НОМЕР_6 та зберігається в камері зберігання речових доказів Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;
?оптичний диск із відеозаписом з камер спостереження, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;
?ковдру клітчасту чорно-сірого кольору, яку поміщено до спеціального пакету НПУ ГСУ № 7264110, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути власнику.
Процесуальні витрати за проведені експертизи у сумі 2 877,52 грн - віднести на рахунок Державного бюджету України.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведену експертизу на користь держави у сумі 471 грн.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2019 - скасувати.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2020 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору - негайно.
Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: