Справа № 127/40854/24
Провадження 2/127/6070/24
27 грудня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бринцева С.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження, в якому просить суд виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175,177 ЦПК України.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке:
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
До позовної заяви позивачем не додано копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого батьком дитини зазначено - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 ..
В частині 1 статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно положень ч. 2 ст. 136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Положеннями ч.ч. 4-6 ст. 136 СК України встановлено, що оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
В п. 9 вказаної Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Як вбачається зі змісту ст .49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Положеннями ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 року в чинній редакції передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків, або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження. Аналогічні приписи наведені в п. 1, п. 2 глави 1 розділ III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5.
Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України за №96/5 від 12.01.2011, регламентовано порядок внесення змін до актових записів цивільного стану (розділ ІІ Правил, далі за текстом - Правила №96/5 від 12 січня 2011 року).
Відповідно до пп. 2.13.1 п. 2.13 Правил №96/5 від 12 січня 2011, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану.
Згідно з п. 2.16.4 Правил №96/5 від 12 січня 2011 року, на підставі відповідного рішення суду в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Як слідує з п. 2.2.2 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актові записи цивільного стану складаються реєстратором у Реєстрі. Запис у Реєстрі про народження фізичної особи та її походження містить, зокрема, г) відомості про батьків: прізвище, власне ім'я, по батькові; дата народження; громадянство (зазначається словами, що є громадянином(кою) відповідної держави або особою без громадянства); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); місце проживання (держава, область, район, місто/селище(село), вулиця, будинок, квартира); ґ) підстава запису відомостей про батька (зазначається одна з наведених підстав): державна реєстрація шлюбу (місце та дата державної реєстрації, номер актового запису про шлюб у книзі державної реєстрації актів цивільного стану); спільна заява батьків чи заява батька про визнання батьківства (дата подання заяви); рішення суду про визнання батьківства чи про встановлення факту батьківства (материнства) (найменування суду, дата винесення та номер рішення суду); при відсутності вищезазначених документів, а також у разі встановлення режиму окремого проживання за рішенням суду - заява матері дитини (дата подання заяви).
Оскільки предмет спору та характер пред'явлених вимог стосуються оспорювання батьківства, що, в свою чергу, визначає необхідність внесення змін до актового запису про народження дитини в частині зміни відомостей, що стосуються батька із видачею нового свідоцтва про народження в силу ст.134 СК України повноважними в цьому випадку є органи державної реєстрації актів цивільного стану, у зв'язку з чим їх участь у справі даної категорії є обов'язковою, адже ухвалення рішення по справі безпосередньо стосуватиметься прав та інтересів вказаного органу.
Відповідно до п.1.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом МЮУ №96/5 від 12 січня 2011 року, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун, а не дитина, як зазначено у позовній заяві.
Враховуючи наведені норми Закону, позивачу слід надати до позовної заяви копію актового запису про народження дитини, третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану, а також визначитися із колом відповідачів.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 175,177, 185, 258-261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання позивачем даної ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу, що не перешкоджатиме повторному зверненню до суду з позовною заявою.
Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: