"26" грудня 2024 р. с-ще Тиврів 145/1966/24
2-о/145/106/2024
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Крикливій М.С.,
за участі представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до дня відкриття спадщини,
встановив :
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна баба ОСОБА_3 , яка до дня смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , проте фактично проживала по АДРЕСА_2 .
Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить, у тому числі право на земельну частку (пай) розміром 4,83 в умовних кадастрових гектарах в землях, які перебували в колективній власності КСП «Мрія» в с. Краснянка бувшого Тиврівського району Вінницької області, яке спадкодавець в свою чергу набула після смерті її сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_3 належним їй майном не розпорядилася, заповіту не залишила.
Вона є спадкоємицею першої черги спадкування за законом після неї за правом представлення (ст. 1266 ЦК України), так як син спадкодавця та її батько ОСОБА_4 помер раніше за неї.
Встановлення даного факту породжує юридичні наслідки, так як від його встановлення залежить оформлення нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємцем за законом.
Просить встановити факт, що вона, починаючи з березня 2014 року і по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Вінниця Вінницької області, постійно проживала разом із нею однією сім'єю по АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задоволити з підстав, наведених у заяві.
Представник Тиврівської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.
Свідок ОСОБА_5 показав суду, що він товаришував з ОСОБА_6 , часто приїжджав в с.Краснянка та бачив, що з нею проживає бабуся ОСОБА_3 , яка померла в 2017 році. Був там за 3-4 роки до її смерті. Ховала її ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що з ОСОБА_6 знайомий особисто. Дійсно в 2015-2016 роках її баба ОСОБА_9 проживала разом із заявницею у с.Краснянка. Сніжана здійснювала похованн ОСОБА_10 .
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.13), яка до дня смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , проте фактично з березня 2014 року і до дня смерті проживала по АДРЕСА_2 разом із онукою ОСОБА_2 , що стверджується довідкою Тиврівської селищної ради Вінницької області від 27.08.2024 № 03.1-08/1054 (а.с.14).
Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 4,83 в умовних кадастрових гектарах в землях, які перебували в колективній власності КСП «Мрія» в с. Краснянка бувшого Тиврівського району Вінницької області, яке спадкодавець в свою чергу набула після смерті її сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Факт належності йому права на земельну частку (пай) стверджується сертифікатом серії ВН № 052556 від 22.10.1996 (а.с.8).
Факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його матір'ю ОСОБА_3 стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 березня 2006 року (а.с.12).
За життя ОСОБА_3 належним їй майном не розпорядилася, заповіту не залишила.
Заявниця є спадкоємицею першої черги спадкування за законом після неї за правом представлення (ст. 1266 ЦК України), так як син ОСОБА_3 та батько заявниці ОСОБА_4 помер раніше ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2,23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
За ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Судом встановлено, що заявниці ОСОБА_2 необхідно встановити факт постійного спільного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , з метою оформлення права на спадщину, отже встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на момент смерті останньої породжує юридичні наслідки, з якими законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.1216-1218, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.315-316 ЦПК України, суд
Заяву задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , починаючи з березня 2014 року, і по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Вінниця Вінницької області, постійно проживала разом із нею однією сім'єю по АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 30 грудня 2024 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.