Іменем України
Справа № 133/2717/24
провадження № 3/133/1394/24
18.11.24 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 за ст. 173, ст. 185 КУпАП,-
До Козятинського міськрайонного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, які постановою суду від 18.11.2024 були об'єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративну відповідальність серії ВАД №155685 від 24.08.2024, ОСОБА_1 24.08.2024 близько 00 год. 00 хв. по вул. Героїв Майдану в смт. Глухівці, Хмільницького району, перебуваючи в нетверезому стані, виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративну відповідальність серії ВАД №307996 від 24.08.2024, ОСОБА_1 24.08.2024 близько 00 год. 00 хв. по вул. Героїв Майдану в смт. Глухівці, Хмільницького району, перебуваючи в нетверезому стані, хитався, на пропозицію працівників поліції припинити адміністративне правопорушення та присісти в службовий автомобіль відмовився в категоричній формі та почав ображати працівників поліції нецензурною лайкою та шарпати за формений одяг.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що працівники поліції його зупинили і сказали, що він виривав квіти на клумбі в громадському місці, він відмовився , оскільки дані квіти він не виривав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Фабулою ст. 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Статтею 185 КпАП передбачена адміністративна відповідальність, у т.ч. за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків (див. пункт 97 постанови ВП ВС від 03 червня 2021 року в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15 листопада 2018 року в справі № П/9901/482/18).
Тим самим, є дійсним факт, що дана стаття КпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку (див. постанову ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Установлення злісності непокори, законності розпорядження або вимоги працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, є обов'язковими ознаками вищевказаного адміністративного правопорушення (див. постанову ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", постанова ВП ВС від 18 травня 2021 року у справі № 3-3128/2010).
Із таким тлумаченням терміну «злісна непокора» погодився Конституційний Суд України в абз. 2 п. 5 рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011).
Тим самим, слід констатувати, що слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно системний аналіз норм указаного Кодексу дає підстави для висновку, що в ньому встановлена відповідальність лише за злісну непокору законній вимозі працівника міліції (див. Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Таким чином, для того щоб притягнути особу до відповідальності за ст. 185 КпАП необхідно щоб були: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, злісна непокора порушника.
Об'єктивна сторона вчиненого правопорушення має відповідати на питання того в чому саме полягала злісна непокора правопорушників законним вимогам працівників міліції, які саме вимоги вони висували до порушників, які конкретно дії вчинили порушники, без чого неможливо стверджувати про доведеність складу адміністративного правопорушення за статтею 185 КпАП (див. пункт 100 постанови ВП ВС від 03 червня 2021 року в справі № 800/540/16, постанову ВП ВС від 15 листопада 2018 року в справі № П/9901/482/18).
З урахуванням того, що ВСУ в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КпАП)» (надалі - Узагальнення) висловив позицію щодо того, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
В якості доказів вини ОСОБА_1 суду надано: протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД №155685 від 24.08.2024, ВАД №307996 від 24.08.2024; пояснення ОСОБА_2 від 24.08.2024, де немає відомостей, що він був очевидцем порущення ОСОБА_1 громадського порядку або вчинення непокори поліцейському; копія паспорта на ім'я ОСОБА_1 .
На думку суду, за вказаних обставин наявність в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено. Також і в самому протоколі про адміністративне правопорушення, не розкрито наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицією ст. 173 КУпАП, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення.
Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП матеріали справи не містять.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що 24.08.2024 мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян з хуліганських мотивів. А тому суд дійшов висновку про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, про яке йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення.
В протоколі вказано, що ОСОБА_1 вчинивши дрібне хуліганство відмовлявся припиняти адміністративне правопорушення, виражався нецензурною лайкою на зауваження не реагував. Разом з тим в протоколі не зазначено П.І.Б. працівників поліції, який пропонував припинити протиправні дії, як і не вказано про те, що вимога працівника була наполегливою та неодноразово повтореною. Не зазначення конкретного працівника поліції, щодо якого такі дії нібито були вчинені, що призводить до ігнорування прав особи, яка притягається до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер та причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту, враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення ймовірного діяння, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Необхідність з'ясування суті розпорядження конкретного працівника поліції, з метою надання оцінки його законності, випливає, зокрема, з Постанови Верховного Суду України від 03.03.2014 року у справі № 5-49к13, прийнятої внаслідок ухвалення рішення Європейського суду з прав людини в справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року.
У цьому випадку протокол вказаним вимогам не відповідає, оскільки з нього неможливо встановити, який саме поліцейський висунув вимогу, та яку вимогу, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити той факт, чи вимога є законною.
Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту першого статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 185, 283, 274, 284, 285 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 173, ст. 185 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області особою протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
18.11.24