Справа № 132/3497/24
3/132/1971/24
Іменем України
27 грудня 2024 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_2 - 28 жовтня 2024 року о 10год.56хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 279км., керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродня блідість обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівника поліції, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
До Калинівського районного суду Вінницької області особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'являлася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в передбаченому законом порядку.
Так, згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в ній наявна заява ОСОБА_2 про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_2 .
Як вбачається з довідки про доставку повідомлення, судова повістка про виклик до суду в даній справі про адміністративне правопорушення на 27.12.2024 року на 09год.00хв., доставлена ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_2 , - 20.12.2024 року о 11год.34хв.
В судове засідання, призначене судом на 27.12.2024 року на 09год.00хв., особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 не з'явився, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надав.
З матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний 28.10.2024 року про те, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 688902 за ч.1 ст.130 КУпАП і розгляд справи відбудеться у Калинівському районному суді Вінницької області, про що зокрема свідчить його підпис в зазначеному протоколі.
ОСОБА_2 під особистий підпис були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, зокрема право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Отже, ОСОБА_2 будучи обізнаним про право на правову (правничу) допомогу, не позбавлений був можливості цим правом скористатися, починаючи з 28.10.2024 року, однак ним не скористався, про що свідчить відсутність відомостей щодо цього.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України, та ОСОБА_2 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ч.1 ст.130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно із положеннями статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП , орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 688902 від 28.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 - 28 жовтня 2024 року о 10год.56хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 279км., керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродня блідість обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівника поліції.
Згідно з пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Наявність відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 688902 від 28.10.2024 року;
рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Бондара М. від 28.10.2024 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.10.2024 року;
відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 688902 від 28.10.2024 року слідує, що ОСОБА_2 - 28 жовтня 2024 року о 10год.56хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 279км., керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродня блідість обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру працівника поліції.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 підписав даний протокол з викладеними в ньому обставини, без жодних зауважень чи застережень, та не спростував зазначені в ньому обставини.
Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Бондара М. від 28.10.2024 року, згідно якого, 28.10.2024 року об 10год.56хв. на автомобільній дорозі М-21, 279км., був зупинений автомобіль марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння (неприродня блідість обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло), у зв'язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, від чого він в категоричній формі відмовився;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.10.2024 року, згідно якого, водію транспортного засобу, а саме автомобіля марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 » - ОСОБА_2 , за наявності у нього ознак наркотичного сп'яніння (неприродня блідість обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло), було запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я;
відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції, які були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, згідно яких, чітко зафіксований факт зупинки транспортного засобу, а саме автомобіля марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, про що повідомлено останнього та запропоновано йому пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я на факт вживання наркотичних речовин, від чого він в категоричній формі відмовився.
Отже, відповідно до досліджених відеозаписів, які були відтворені та безпосередньо досліджені судом, чітко зафіксований факт зупинення працівниками поліції автомобіля марки (моделі) «Skoda Octavia», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_2 . Також зафіксовано виявлені у ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп'яніння, пропозиція працівників поліції пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я на факт вживання наркотичних речовин, та відмову від проходження такого огляду.
Суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є об'єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 29.06.2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_2 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).
Таким чином, перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться шляхом медичного огляду у закладі охорони здоров'я, а не на місці зупинки транспортного засобу, що і було запропоновано водію ОСОБА_2 .
Пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп'яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надано.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що факт відмови ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_2 , суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Визначена судом міра адміністративного стягнення ОСОБА_2 , буде необхідною і достатньою для попередження його від скоєння нових адміністративних правопорушень.
У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя