Справа № 524/14861/24
Провадження №2-а/524/192/24
30.12.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Сідельнік В.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
У листопаді 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ДПП НП та інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Мацак Анастасії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Мацак Анастасії Андріївни від 23 листопада 2024 року, серія ЕНА № 3534467, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за те, що він, нібито, цього дня, близько 21 год. 46 хв., керував транспортним засобом ИЖ 27175, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Миколи Кучми, 22/8 в місті Кременчук, з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.
Не заперечуючи факт керування транспортним засобом за обставин та часу наведених у постанові, вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною, оскільки вона була ухвалена відповідачем з порушенням норм права, зокрема без встановлення та дослідження в його діях відповідних доказів про вчинення ним проступку, враховуючи, що не міг під час руху контролювати роботу ліхтарів.
Ухвалою судді від 29 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін, зокрема відповідачем ДПП НП, постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, витребувано документи та запропоновано відповідачу подати відзив на позов.
03 та 06 грудня 2024 року від відповідача надійшли витребувані судом документи та відзив на позов, в якому представник відповідача зазначав про незгоду з позовом з посиланням на факт вчинення позивачем проступку.
Розгляд справи, який було призначено на 06 грудня 2024 року, було відкладено внаслідок несвоєчасного надходження до суду відзиву відповідача на позов саме 06 грудня 2024 року з метою надання позивачу можливості ознайомлення з цим відзивом.
Будь-які письмові заяви, доповнення, відповіді, заперечення, клопотання сторін у справі до суду не надходили.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозапис наданий відповідачем, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом достовірно встановлено, що постановою інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Мацак Анастасії Андріївни від 23 листопада 2024 року, серія ЕНА № 3534467, у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за те, що він, як зазначено у постанові, цього дня, близько 21 год. 46 хв., керував транспортним засобом ИЖ 27175, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Миколи Кучми, 22/8 в місті Кременчук, з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.
Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої була вручена позивачеві після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У постанові зазначено про використання технічних пристроїв відеофіксації: Б.К. 476206, Відеореєстратор 2947.
Дана постанова була ухвалена відповідачем з дотриманням вимог ст. 245, 251, 268, 276, 279, 280, 283-285 КУпАП.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 1.1. ПДР , ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.9 «в» ПДР України водію забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
У ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» установлено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП настає в разі керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В адміністративному позові позивач не заперечує, що в час, дату та місці, вказані в оскаржуваній постанові, він керував зазначеним вище транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком та був зупинений працівниками поліції, які повідомили водію про порушення ним Правил дорожнього руху.
Як визначено у ч. 1, ч. 2 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч. 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач, в порушення вимог ч. 4 ст. 161 КАС України, не додає до позовної заяви жодних належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові та на обґрунтування позовних вимог.
Посилання позивача на п. 31.5 ПДР України є помилковим та не спростовує порушення п. 2.9 «в» ПДР України.
Дійсно п. 31.5 ПДР України передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
Проте, розділ 31 ПДР України не містить у своєму переліку такої технічної несправності, як неосвітлений номерний знак на транспортному засобі у темну пору доби, керування яким (п. 2.9 «в» Правил) створює окремий склад правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Суд вважає, що позивач, як водій, в порушення вимог ПДР України не був уважним, не стежив своєчасно за дорожньою обстановкою та технічним станом транспортного засобу, яким керував, враховуючи і ту обставину, що після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, останній з його згоди здійснив перевірку щодо перебування в стані алкогольного сп'яніння, і за результатами дослідження було складено стосовно позивача протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 цього Закону України установлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Судом достовірно встановлено, що не оспорюється сторонами у справі, та обставина, що 23.11.2024 року під час патрулювання по вул. Миколи Кучми, 22/8, в м. Кременчук працівниками поліції був виявлений транспортний засіб ИЖ 27175, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, що є порушенням п. 2.9 «в» ПДР України. Таким чином, вимога про зупинку транспортного засобу була правомірною.
На місці зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП інспектор поліції назвалася, повідомила водія про причину зупинки.
Під час з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи в усних поясненнях водій факту руху та відсутність освітлення номерного знаку на транспортному засобі не заперечував. Усні пояснення та доводи позивача факту вчиненого правопорушення не спростовували, тому інспектором було повідомлено, що за вказане правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Водієві інспектором поліції було повідомлено про розгляд справи, роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується особистим підписом позивача в п. 8 постанови та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора (файл_23.11.2024, Бельченко (Мацак), час 21:59:04).
Письмові пояснення під час розгляду справи позивач не надав, клопотань не заявляв.
Будь-яких доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху позивач на місці розгляду справи не надав.
Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності водія, оголошено зміст постанови, надано копію постанови, що підтверджується особистим підписом позивача в п. 9 Постанови та відеозаписом з портативного відеореєстратора працівника поліції (файл_23.11.2024, Бельченко (Мацак), час 22:38:26).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (зокрема, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КУпАП).
Відповідно до висновків Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Як установлено у ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17 та від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17.
Відповідно до висновків Верховного суду, викладених в постанові від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19: «Доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС поклав обов'язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги».
Посилання позивача на те, що відсутні взагалі докази вчинення проступку, зокрема і доказів руху автомобіля, а лише наявна фіксація його після зупинки, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає помилковим, оскільки з наданого відеозапису чітко видно, що на автомобілі позивача з увімкненими фарами та задніми габаритними вогнями не освітлений задній номерний знак, що позивачем не заперечувалося як під час зупинки та наданні пояснення працівникам поліції, так і у позовній заяві. Отже, необґрунтованим є посилання позивача на те, що факт вчинення останнім адміністративного правопорушення підтверджується лише візуальним спостереженням поліцейського, що вказує також і на нерелевантність висновків постанови Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 до цієї справи.
Отже, відповідачем доведено правомірність дій інспектора щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Одночасно позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд також констатує, що інспектор, а також інші службові особи відповідача - ДПП НП не вчиняли будь-які неправомірні дії стосовно позивача при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а постанову інспектора поліції необхідно залишити без змін.
Позов до суду було подано у 10-тиденний строк оскарження постанови, який встановлено у ст. 289 КУпАП.
Керуючись ст. 287 - 289 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -
Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 до ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Залишити без змін постанову інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП у Полтавській області ДПП НП Мацак Анастасії Андріївни від 23 листопада 2024 року, серія ЕНА № 3534467, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 грудня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя: