Єдиний унікальний номер: 378/965/24
Провадження № 2/378/379/24
"30" грудня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Споживчий центр» з посиланням на те, що 17 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 17.03.2024-100001269, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн. строком на 140 днів, зі сплатою денної процентної ставки в розмірі 0,82 % та комісії пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1800 грн.. За невиконання або неналежне виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 120 грн. за кожен день невиконання або неналежне виконання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 33600 грн., в тому числі: 12000 грн. - по тілу кредиту; 16800 грн. - по відсотках; 1800 грн. - по комісії; 3000 грн. - по неустойці за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 33600 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 20 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а. с. 27).
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві зазначило, що просить справу розглядати без участі представника (а.с. 2-5).
Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останнього, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 34,42).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
17.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 17.03.2024-100001269, відповідно до якого, відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн. строком користування на 140 днів, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-15хх-хххх-4623 (а.с. 8 зв.-15).
Відповідно до п.1 Заявки кредитного договору процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82% (13847,8/12000)/140х100% (п. 6 заявки даного договору).
Згідно п. 7. Заявки Кредитного договору проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту ( включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1800 гривень. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
За невиконання або неналежне виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 120 грн. за кожен день невиконання або неналежне виконання.
Згідно з п. 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-15хх-хххх-4623.
Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Також, відповідно до п. 12 заявки та відповіді за кредитним договором № 17.03.2024-100001269 від 17.03.2024, яка підписана одноразовим ідентифікатором Е755 шляхом введення коду з смс-повідомлення, яке було відправлено на фінансовий телефон: 0994980244, орієнтовна загальна вартість кредиту 25847,80 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом - 6469,13%. З квитанції вбачається, що 17.03.2024 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн., призначення платежу: видача за договором № 17.03.2024-100001269 на рахунок 516915*23 (а.с. 20).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України "Про електронну комерцію".
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини там основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 17.03.2024 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн., призначення платежу: видача за договором № 17.03.2024-100001269 на рахунок 516915*23, що підтверджується копією квитанції (а.с. 20).
Відповідачем не спростовані докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером йому не належить.
Як зазначив в позовній заяві позивач, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви відповідно до копії довідки-розрахунку має заборгованість у розмірі 33600 грн., з яких: 12000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16800 грн. - заборгованість по процентах; 1800 грн. - заборгованість по комісії, та 3000 грн. - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання (а.с. 17).
Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентах та комісії підлягає задоволенню.
Щодо нарахування неустойки, суд зазначає наступне.
Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Відповідно до п. 13 вказаного кредитного договору внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Відповідно до копії довідки-розрахунку (а.с. 17) відповідач має заборгованість у розмірі 3000 грн. по неустойці.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки оскільки вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягає списанню.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Враховуючи вищевикладене та висновки Верховного Суду, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000 грн., по процентах в розмірі 16800 грн. та по комісії у розмірі 1800 грн.; в задоволенні решти вимог слід відмовити.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (91,07%) у розмірі 2206,08 грн..
Керуючись ст. ст. 525, 526, 551, 638, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2024 року № 17.03.2024-100001269 в сумі 30600 (тридцять тисяч шістсот) гривень, з яких 12000 гривень - заборгованість за кредитом, 1800 гривень заборгованість по комісії, 16800 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2206 (дві тисячі двісті шість) гривень 08 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 30 грудня 2024 року.
Суддя Т. Н. Скороход