іменем України
(заочне)
Справа №377/722/24
Провадження №2/377/402/24
30 грудня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
03 вересня 2024 року до суду з позовною заявою звернулася позивач, від імені якої діє представник адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, в якій, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 09 вересня 2024 року, посилаючись на статті 116-117 КЗпП України, просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 124 469 гривень 30 копійок;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2024 по 03.09.2024 в сумі 79 152 гривні 92 копійки;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 гривень;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на її користь судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок( а.с. 42-46).
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач ОСОБА_1 з 3 серпня 2018 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1». 02 квітня 2024 року наказом № Т01/01/04/002 від 01.04.2024 ОСОБА_1 звільнена з роботи за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Однак, всупереч вимогам частини 1 статті 47, статті 116 КЗпП роботодавець розрахунку при звільненні з нею не провів. Заборгованість по заробітній платі згідно з розрахунковим листом за квітень 2024 року на день звільнення складає 124469,39 гривень. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. За правилами статті 117 КЗпП України підлягає стягненню із відповідача ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2024 року по 03 вересня 2024 року в сумі 79 152 гривні 92 копійки. Загальна сума, яка за розрахунками позивача підлягає стягненню з відповідача, становить 203622,31 гривень ( 124469,39 гривень (заборгованість по заробітній платі) + 79152,92 гривень (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні).
Ухвалою судді від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 жовтня 2024 року. Цією ухвалою витребувано за клопотанням позивача, від імені якої дії адвокат Климчук В.В., із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» наступні докази: належним чином завірену копію графіку роботи за час роботи ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні; довідку про середню заробітну плату (оформлену з урахуванням вимог Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної) за останні два календарних місяці, що передували місяцю звільнення ОСОБА_1 , із зазначенням інформації про середньоденну заробітну плату ( а.с. 49-51).
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05 листопада 2024 року на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 198 ЦПК України ( а.с. 60-61).
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року закрито підготовче провадження тапризначено справу до судового розгляду на 18 листопада 2024 року ( а.с. 67-68).
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року відкладено судовий розгляд справи на 02 грудня 2024 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України( а.с. 76-77).
Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року оголошено перерву у судовому засіданні до 26 грудня 2024 року 10 години 30 хвилин на підставі частини другої статті 240 ЦПК України та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» виконати вимоги ухвали судді від 09 вересня 2024 року( а.с. 85-87).
09 рудня 2024 року на виконання ухвали судді від 09 вересня 2024 року від ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» до суду надійшли документи: розрахункові листи ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2023 року, січень-травень 2024 року та довідка про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 № Т010000032 від 05.12.2024, які підлягають долученню до матеріалів справи відповідно до статей 83-84 ЦПК України( а.с. 92-96).
Позивач в призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. В матеріалах справи знаходиться заява представника позивача - адвоката Климчук В.В., в якій вона просила судове засідання проводити без її участі та участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. В поданій до суду заяві представник позивача зазначила, що в день звільнення позивач працювала за графіком п'ятиденного робочого тижня, проте розрахунку в день звільнення відповідач з позивачем не провів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 124469,39 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 79152,92 гривень і понесені судові витрати ( а.с. 82, 100).
Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за відсутності його представника до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 26 грудня 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 03 серпня 2018 року по 02 квітня 2024 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», що підтверджено витягом із трудової книжки, особовою карткою працівника, наказом № Т01/02/08/003 від 02.08.2018 про прийняття на роботу, наказом № Т01/08/04/001 від 08.04.2021 про переведення, наказом № Т01/01/04/002 від 01.04.2024 про припинення трудового договору, копії яких долучені до матеріалів справи (а. с.12-13, 17-21 ).
02 квітня 2024 року наказом № Т01/01/04/002 про припинення трудового договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керуючого магазином Департаменту з роздрібної торгівлі, Філія 1 за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України ( а.с. 21).
Відповідно до розрахункового листа ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» за квітень 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі на кінець місяця складає 124469 гривень 39 копійок (а. с. 22, 95 ).
Згідно з розрахунковим листом ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» за травень 2024 року борг підприємства на початок місяця становить 124469,39 гривень( а.с 95).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За правилом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.
Вказана правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).
Судом з досліджених доказів встановлено, що відповідач ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» у день звільнення позивача не виплатив всі суми, що належали їй від підприємства.
Розрахунковими листами, виданими позивачу підприємством за жовтень-грудень 2023 року, січень-травень 2024 року, підтверджено, що на день звільнення відповідач повинен був виплатити позивачу належну суму 124469,39 гривень. При цьому суд враховує, що ця заборгованість розрахована роботодавцем з утриманням військового збору та ПДФО( а.с. 22-23, 93-95).
Проте, вказана сума заборгованості із заробітної пати не виплачена позивачу у день звільнення, що підтверджено випискою по картковому рахунку позивача за період з 01.03.2023 по 21.07.2024, відкритому у АТ «ОЩАДБАНК», індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ( а.с. 14-16, 24-25).
В матеріалах справи відсутні докази, що заборгованість із заробітної плати позивачу виплачена і на день розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи, що при звільненні позивача з ним не був проведений розрахунок та не виплачено усі належні їй суми, то ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» зобов'язане виплатити позивачу існуючу заборгованість в сумі 124469,39 гривень, та в порядку статті 117 КЗпП України має обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому доказів відсутності своєї вини у такій невиплаті відповідач суду не надав.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діяла представник - адвокат Климчук В.В., у своїй позовній заяві просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2024 року по 03 вересня 2024 року в розмірі 79152,92 гривень.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та
умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.
За змістом пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Згідно з довідкою відповідача розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 246,39 гривень (а.с.96).
Кількість робочих днів за період з 03 квітня 2024 року по 03 вересня 2024 року, виходячи з п'ятиденного робочого тижня, становить 110 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 27102,9 гривень ( 246,39 гривень х 110 робочих днів).
Враховуючи справедливий та розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, період прострочення виплати такої заборгованості, який є тривалим (з жовтня 2023 року і станом на час розгляду справи заборгованість не була виплачена), суд вважає справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належних позивачу виплат в сумі 27102,9 гривень.
За правилом пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що адвокат Климчук В.В. надавала позивачу професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 7-04-24-Ц від 22 квітня 2024 року (а. с. 29-31).
Як вбачається з пункту 1.1. договору, предметом договору є забезпечення реалізації прав та законних інтересів клієнта щодо захисту трудових прав, порушених ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1».
За змістом пункту 1.2. договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Обсяг робіт за договором визначено додатком 2.
Відповідно до пункту 3.1. договору клієнт зобов'язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.
Згідно з пунктом 4.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
За змістом пункту 4.3. договору сторони узгодили, що вартість послуг адвоката становить 8000 гривень.
Пунктами 4.6, 4.7., 4.9. договору передбачено, що факт виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується актом виконаних робіт(наданих послуг), що є додатком 3 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок фактура. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Згідно з Актом наданих послуг від 30 серпня 2024 року, який є додатком 3 до договору № 7-04-24-Ц від 22.04.2024, адвокат на виконання договору № 7-04-24-Ц від 22.04.2024 передав, а клієнт прийняв наступні послуги: зустрічі з клієнтом, надання консультацій щодо предмету звернення; вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів (надіслання адвокатських запитів); складання позовної заяви, оформлення додатків до неї (в т.ч. послуги друку, ксерокопіювання, засвідчення копій документів), подача документів до суду. Загальна вартість послуг адвоката складає 8 000,00 гривень. Підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору № 7-04-24-Ц від 22 квітня 2024 року, а також того, що не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних в цьому Акті (а. с. 34).
Як зазначено у рахунку-фактурі № 7-04-24-Ц від 26 червня 2024 року, аванс за договором про надання правової допомоги № 7-04-24-Ц від 22.04.2024, складає 4 000,00 гривень, який був сплачений позивачем ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 0.0.3731132566.1 від 27 червня 2024 року (а. с. 32-33).
Згідно з рахунком-фактурою № 7-04-24-Ц від 30.08.2024 оплата послуг згідно акту від 30.08.2024 за договором про надання правової допомоги № 7-04-24-Ц від 22.04.2024 становить 4000 гривень, яка сплачена позивачем ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 0.0.3925707720.1 від 06 жовтня 2024 року ( а.с. 101).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи час, затрачений адвокатом Климчук В.В. на надання позивачу консультацій щодо предмету звернення, вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, складання клопотання про витребування доказів, суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 8 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 151572,29 гривень х 100 % : 203622,31 гривень = 74,44 % (відсоток розміру задоволеного позову); 8000 х 74,44 % :100 % = 5955,20 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5955 гривень 20 копійок.
За правилами статті 141 ЦПК України, статей 1-4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, від сплати якого звільнена позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 1211,20 гривень.
З урахуванням часткового задоволення позову стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до задоволеної цієї частини позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 27102,9 гривень х 100 % : 79152,92 гривень = 34,24 % (відсоток розміру задоволеного позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні); 1211,20 гривень ( сума судового збору, сплачена позивачем за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) х 34,24 % :100 % = 414,71 гривень (сума судових витрат по оплаті судового збору, пропорційна відсотку задоволеного позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 124 469 гривень 39 копійок без утримання із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27102 гривні 90 копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 414 гривень 71 копійку та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5955 гривень 20 копійок
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1», код ЄДРПОУ: 32498133, місцезнаходження: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика кільцева, 4.
Повне заочне рішення суду складено 30 грудня 2024 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька