12.12.2024 Справа № 363/3047/24
12 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Нагаєць В.О.,
представника позивача - адвоката Іванченка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю,
20.06.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв'язку та за підписом представника позивача - адвоката Іванченка О.О., надійшла вказана позовна заява, у якій просить визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проживає за адресою АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 46.32 кв.м., (житловою площею 29.7 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 07.03.2006 ОСОБА_2 Росівською сільською радою Вишгородського району Київської області було видано ордер за №3 на житлове приміщення, а саме право на зайняття житлового приміщення, житловою площею 29,7 кв.м., що складається із 3-х кімнат у ізольованому жилому будинку за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, вона була мамою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, у свою чергу, була дружиною ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 вищезазначений житловий будинок набув статус - безхазяйне майно. Обставиною відсутності нового власника вказаного житлового будинку є відсутність відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Починаючи з 2012 року позивач добросовісно користується та відкрито володіє вищезазначеним житловим будинком, сплачує комунальній послуги по утриманню житлового будинку, тобто позивач безперервно володіє будинком вже 12 років, при цьому, не володіє житловим будинком за волею власника, оскільки будинок є безхазяйною річчю, а тому вважає, що відповідно до положень статей 335, 344 ЦК України за ним може бути визнане право власності за набувальною давністю .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024, для розгляду зазначеного позову визначено головуючого суддю Лукач О.П.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу (представнику) строк протягом десяти днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів про сплату судового збору.
04.07.2024 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 27.08.2024 о 12:00. Також, вказаною ухвалою суду витребувано у Вишгородської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.07.2024 до суду, засобами поштового зв'язку, від Вишгородської державної нотаріальної контори надійшов лист-повідомлення, у якому зазначено, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не заводилася.
На стадії підготовчого провадження брав участь представник позивача - адвокат Іванченко О.О. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце судових засідань на стадії підготовчого провадження, до суду не з'явився, поважності причин неявки не повідомив, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення підготовчого провадження до суду не надходило.
У підготовчому судовому засіданні 24.10.2024 було задоволено заяву про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яку було подано одночасно із позовною заявою.
Суд, вирішуючи питання про можливість закриття підготовчого провадження, заслухавши думку представника позивача, який зазначив про відсутність у нього заяв/ клопотань, які підлягають вирішенню у підготовчому провадженні, крім надання суду на стадії дослідження доказів оригіналів квитанції про сплату позивачем комунальних послуг, з урахуванням положень статей 197, 198, 200 ЦПК України, вважав підготовче провадження у справі закінченим та дійшов висновку про необхідність призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.12.2024 об 11:30, у порядку загального позовного провадження, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі, поклавши обов'язок на представника позивача забезпечити явку свідків до суду, про що постановлено ухвалу, яку було внесено до протоколу судового засідання.
27.11.2024 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
У судове засідання, призначене на 12.12.2024, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, суд врахував заяву останнього, відсутність заперечень у представника позивача, який забезпечив явку до суду свідка ОСОБА_5 , та положення статті 223 ЦПК України.
Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, просив про його задоволення.
Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває у сусідських відносинах з позивачем, показав суду, що він народився у с. Федорівка, проте до 2010 року проживав у с. Димер, з батьком. Коли батько помер, він переїхав у с. Федорівка доглядати маму, яка проживала у сусідньому будинку біля ОСОБА_6 . Зазначив, що у будинку, де проживає позивач з 2012 року, раніше проживала ОСОБА_7 , теща позивача ОСОБА_6 , та мати його дружини. Пояснив, що будинок його матері та тещі позивача будувалися у 70-х роках та після смерті ОСОБА_7 і дружини позивача, з дозволу голови сільради ОСОБА_8 почав проживати у будинку та протягом усього часу користується ним, здійснює ремонтні роботи, з метою збереження майна, сплачує комунальні послуги, господарює. Також свідок вказав, що крім ОСОБА_6 , інших осіб, хто б претендував на нього, не знає і не бачив.
Як повідомив представник позивача, свідок ОСОБА_4 не має можливості прибути до суду, у зв'язку з чим не наполягав на його допиті.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, допитавши свідка, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 07.03.2006 Виконавчим комітетом Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 було видано Ордер на жиле приміщення №3 на право зайняття жилого приміщення жилою площею 29,7 кв. м., яка складається з 3-х кімнат у ізольованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вона одноосібно зазначена головою двору, без інших членів сім'ї
(а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Федорівка Вишгородського району Київської області, у віці 70 років, померла ОСОБА_2 , про що Виконкомом Ровівської сільської ради Вишгородського району Київської області видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 , актовий запис №3 (а.с. 15).
Згідно довідки Виконавчого комітету Ровівської сільської ради від 02.03.2009. №137, дійсно, ОСОБА_2 по день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
З долучених до позову копій рахунків для сплати комунальних послуг у 2014, 2023, убачається, що споживачем послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено ОСОБА_9 , а у квитанції за 2024 рік , ОСОБА_9 зазначено споживачем послуг за адресою:
АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).
У відповіді Голови Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області В.Підкурганного від 03.06.2024, наданої на адвокатський запит адвокатові О.Іванченку щодо дійсної адреси житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , повідомлено, що згідно погосподарського обліку, який вівся у селі Федорівка Вишгородського району, Київської області, наявний запис про домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , де головою домогосподарства значилась ОСОБА_2 у період з 2006 по 2010 роки. Підстава: виписка з погосподарської книги №2 за 2006-2010 роки (а.с. 25).
Згідно Акту про встановлення факту проживання від 15.05.2024, складеного старостою Ровівського старостинського округу Шудрик С.Б., у присутності сусіді-свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у житловому будинку АДРЕСА_1 , за відсутності власника, встановлено, що фактично проживає за вказаною адресою ОСОБА_1 , без державної реєстрації місця проживання з 03.03.2012, дотеперішній час (а.с. 21).
Представником позивача, у судовому засіданні надано оригінали рахунків на сплату комунальних послуг та про їх сплату у період з 2011 по 2023 роки за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому ім'я споживача у частині з них зазначено - ОСОБА_9 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а у іншій частині - ОСОБА_1 .
З аналізу досліджених судом рахунків встановлено, що особовий рахунок за послуги електроенергії за адресами АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , споживачем у яких зазначено ОСОБА_9 , з 2011 року по 2024 рік є незмінним, а оскільки усі квитанції знаходились у позивача, у суду відсутні підстави вважати, що рахунки сплачувалися не ним і при цьому, заборгованість за комунальні послуги відсутня.
Як убачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 21.05.2024 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано, а також станом на 13.06.2024 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с. 17, 18).
Також, як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_2 була мамою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.01.1998, серія НОМЕР_3 , актовий запис №5 (а.с. 16), а згідно відповідної відмітки про сімейний стан у паспорті громадянина України ОСОБА_1 , він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 (а.с. 12-13).
Згідно листа-повідомлення Вишгородської державної нотаріальної контори від 17.07.2024, надісланого на виконання вимог ухвали суду, спадкова справа до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася (а.с. 53).
Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною першою стаття 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, враховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК України, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387,391 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною четвертою статті 344 ЦК України передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Також, згідно статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння чужим майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).
Як встановлено судом, після смерті у 2006 році голови двору за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_2 , з 2012 року у будинку проживає позивач - ОСОБА_1 , який добросовісно ним заволодів, відкрито і безперервно користується більше 12 років, оплачує комунальні послуги, при цьому інших власників, спадкоємців та претендентів, крім як ОСОБА_1 , судом не встановлено. Оскільки, в позасудовому порядку відсутні підстави для оформлення права власності на будинок за позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені обставини, на переконання суду, є достатніми підставами для набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на зазначений будинок за набувальною давністю, в силу положень статті 344 ЦК України.
Відповідач, не скориставшись правом на відзив, не спростовував доводів позивача та встановлених судом обставин, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 316, 317, 328, 335, 344, 396, 397 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, загальною площею 46,32 кв.м., (житловою площею 29.7 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 30.12.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ 04359488, юридична адреса: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Соборна, 19.
Суддя О.П. Лукач