"27" грудня 2024 р. Справа № 363/6298/24
27 грудня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Охоти Г.С.;
прокурора - Дзюби Т.Є.;
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонера, не працюючої, раніше обіймала посаду начальника гуманітарного відділу Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшло 4 справи про адміністративне правопорушення (номера справ відповідно 363/6298/24, 363/6299/24, 363/6301/24, 363/6303/24) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Постановою суду від 16 грудня 2024 року вищезазначені справи на підставі положень ч. 2 ст. 36 КУпАП були об'єднанні в єдине провадження з присвоєнням їм єдиного номеру - 363/6298/24.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 3289 від 29.11.2024 року (а.с. 115-124) вбачається, що ОСОБА_1 , будучи начальником гуманітарного відділу Петрівської сільської ради, являючись посадовою особою місцевого самоврядування 7 ранку в межах 6 категорії та суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу ХІІІ ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно 30.05.2024 року, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 3290 від 29.11.2024 року (а.с. 1-10) вбачається, що ОСОБА_1 , будучи начальником гуманітарного відділу Петрівської сільської ради, являючись посадовою особою місцевого самоврядування 7 рангу в межах 6 категорії та суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу ХІІІ ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно 30.05.2024 року, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 3291 від 29.11.2024 року (а.с. 42-52) вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи по 13.06.2023 року посаду начальника гуманітарного відділу Петрівської сільської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 7 рангу, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» та пп. 2 п. 2 Розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року № 449/21, несвоєчасно 30.05.2024 року, без поважних причин, подала декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення № 3292 від 29.11.2024 року (а.с. 81-90) вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи по 13.06.2023 року посаду начальника гуманітарного відділу Петрівської сільської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 7 рангу, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» та п. 2-7 ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно 15.08.2024 року, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023 рік.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не визнала, надала також письмові заперечення проти складених протоколів (а.с. 148-152).
Свої заперечення ОСОБА_1 мотивувала тим, у протоколах некоректно вказано її місце роботи та посада, з яких ОСОБА_1 звільнилася 13.06.2023 року і з того часу не є посадовою особою місцевого самоврядування, у протоколах не зазначено про наявність в ОСОБА_1 статусу пенсіонера. У протоколах вказані не всі пункти пояснень ОСОБА_1 при опитуванні, яке проводив ОСОБА_2 15.08.2024 року.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що на час її звільнення 13.06.2023 року і припинення служби в органах місцевого самоврядування діяв Закон від 04.03.2022 року щодо відтермінування обов'язкової подачі декларацій на період воєнного стану, та були опубліковані відповідні роз'яснення НАЗК. Закон про відновлення подання декларацій набрав чинності 12.10.2024 року, через 4 місяці після її звільнення, а тому не може мати зворотної дії, оскільки погіршує її становище
ОСОБА_1 зазначила, що не мала умислу заподіяти шкоду, а вчинені нею діяння характеризуються наявністю необережністю, є малозначними, не несуть ніякої загрози національній безпеці державі і не підривають авторитет державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування. У свою чергу, складання протоколів є наслідком упередженого ставлення до ОСОБА_1 з боку попереднього роботодавця.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що виявлення вчинених нею правопорушення відбулося до 28.05.2024 року, оскільки саме цим днем датується лист Вишгородської окружної прокуратури за підписом керівника ОСОБА_3 сільському голові ОСОБА_4 , у якому сільського голову зобов'язано забезпечити явку ОСОБА_1 з метою встановлення фактів порушень вимог антикорупційного законодавства. Виявлення правопорушення не може ототожнювати з днем складання протоколу, а тому всі вищезазначені протоколи були складені поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Таким чином, у своїх запереченнях ОСОБА_1 підтвердила факт несвоєчасного та без поважних причин подання відповідних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Разом з тим, ОСОБА_1 вважала, що її дії не створюють суттєвої суспільної шкідливості, є малозначними, обумовлені зміною законодавства, за яким вона не зобов'язана постійно слідкувати.
Прокурор Дзюба Т.Є. у судовому засіданні підтримала пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки поясненнями і доказами підтверджується відсутність поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 зазначених у протоколі декларацій, та надала суду письмовий Висновок з питань, які виникли при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
У ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Примітки ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до п. 2-7 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції» установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384-IX від 20.09.2023 року набрав чинності 12.10.2023 року.
Відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
Відповідно до положень чинного законодавства посадові особи - особи, які обіймають посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та/або організаційно-розпорядчими повноваженнями.
Відповідно до п. 1 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року - організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
ОСОБА_1 під час судового розгляду підтвердила, що вона обіймала посаду начальника гуманітарного відділу Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області з 20.01.2021 року по 13.06.2023 року, тобто підтвердила, що у вказаний період вона була посадовою особою органу місцевого самоврядування. Вказані обставини підтверджуються і наявними у матеріалах справи Розпорядженням Петрівської сільської ради № 17-к від 19.01.2021 року (а.с. 20), особовими картками державного службовця (а.с. 21-27), Розпорядженням Петрівської сільської ради № 124-к від 13.06.2023 року (а.с. 28).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом, на яку поширюються вимоги ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», а відповідно є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
З листа НАЗК № 47-07/67780-24 від 16.09.2024 року (а.с. 12), послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 (а.с. 13-15) судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно 30.05.2024 року подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно 30.05.2024 року несвоєчасно подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік. Також судом встановлено, ОСОБА_1 несвоєчасно 30.05.2024 року подала декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, що не був охоплений раніше поданими деклараціями. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно 15.08.2024 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023 рік.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що свідчить про наявність в її діях порушень вимог фінансового контролю, передбачених ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції».
Вищезазначені обставини несвоєчасного подання декларацій ОСОБА_1 не оспорювала та фактично підтвердила. Будь-яких доказів на підтвердження існування об'єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали подання ОСОБА_1 декларацій у встановлений законом строк, суду не було надано, а ОСОБА_1 про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації не зазначала.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що свідчить про наявність в її діях ознак правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 щодо необізнаності в змінах законодавства та відсутності обов'язку моніторингу закону суперечать положенням ст. 68 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Доводи щодо зворотної дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384-IX від 20.09.2023 року суд не приймає до уваги, оскільки вказаним законом не запроваджено нових обов'язків для ОСОБА_1 , а відновлено дію положень антикорупційного законодавства, яке поширювалося на ОСОБА_1 внаслідок зайняття нею відповідної посади, пов'язаної з виконанням функцій місцевого самоврядування.
Підстав для застосування положень законодавства в частині малозначності вчинених порушень відповідно до ст. 22 КУпАП судом не встановлено. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 22 КУпАП закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав малозначності вчиненого діяння є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою - шостою статті 164-14, статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Днем виявлення правопорушення є момент, коли органом влади (посадовою особою) зібрано фактичні дані, що свідчать про наявність у діях конкретної особи складу конкретного правопорушення. День виявлення правопорушення не завжди збігається з днем складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що днем виявлення вчинених ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є день отримання Управлінням стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції листа НАЗК № 47-07/67780-24 від 16.09.2024 року, а саме - 19.09.2024 року, про що свідчить відмітка реєстрації вхідної кореспонденції.
Саме до цього листа було додано послідовність дій ОСОБА_1 як користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З цього листа органом влади (посадовою особою), уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, було остаточно підтверджено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 відповідних декларацій та факт відсутності поважних причин пропуску встановленого законом строку.
Лист керівника Вишгородської окружної прокуратури від 28.05.2024 року (а.с. 151) про забезпечення явки ОСОБА_1 до органу прокуратури не вказує на остаточне виявлення уповноваженим органом ознак вчинення конкретного правопорушення, а зводиться до прибуття ОСОБА_1 лише для встановлення фактів порушень антикорупційного законодавства. При цьому суд звертає увагу, що Вишгородська окружна прокуратура не є органом влади, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідно не є суб'єктом збирання доказів за фактом вчинення такого правопорушення, а отже виклик ОСОБА_1 до органу прокуратури безумовно не свідчить про те, що це здійснювалося саме за фактом вчинення правопорушень, що розглядаються в межах даної справи.
Таким чином, днем виявлення вчинених правопорушень є 19.09.2024 року, що вказує на відсутність пропуску строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП; провину ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень вважаю доведеною.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за фактом вчинення яких були складені відповідні протоколи, що були описані та досліджені вище, а саме - несвоєчасне подання ОСОБА_1 без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, то на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення слід призначити у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП як такої, що передбачає більш сувору відповідальність з числа вчинених правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 172-6, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (протоколи про адміністративне правопорушення № 3289 від 29.11.2024 року, № 3290 від 29.11.2024 року, № 3291 від 29.11.2024 року, № 3292 від 29.11.2024 року).
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас