Справа № 361/11800/23
Провадження № 2-а/361/66/24
30.12.2024
30 грудня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді Радзівіл А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому просив суд скасувати постанову № 1286 від 23 листопада 2023 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 536,80 гривень.
Свій позов обґрунтовував тим, що 20 листопада 2023 року офіцер мобілізаційного відділення капітан ОСОБА_2 склав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
В протоколі зазначено, що позивач о 14:00 07.08.2023 року, тобто в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний вище строк, зазначений в отриманому ним документі, а саме, повістці, яка була останньому вручена 31.07.2023 року чим порушив частину 3 статті 22 Закону України ?Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію?, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з постановою № 1286 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 статті 210-1 КУпАП від 23 листопада 2023 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
Разом з тим, з вищевказаною постановою позивач категорично не згодний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам, а тому вважає, що вона підлягає безумовному скасуванню.
Так, в матеріалах про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані стосовно факту вручення позивачу 31 липня 2023 року повістки, що при винесенні постанови взагалі не досліджувалось і зазначено в ній як беззаперечний факт, не з'ясовані фактичні обставини неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 07 серпня 2023 року, наявність або відсутність поважних причин стосовно цього. Тобто, постанова містить лише загальні фрази. Таким чином, матеріали про адміністративне правопорушення не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про порушення ним Закону України ?Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію?, а саме, частини 3 статті 22 цього Закону. Окрім того, вказана постанова була винесена поза строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими статтею 38 КУпАП, тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Так, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 14:00 07 серпня 2023 току. Тобто, датою вчинення правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, є 07 серпня 2023 року. В свою чергу, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була прийнята лише 23 листопада 2023 року.
02 січня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
27 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позону заяву у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
В своєму візиві посилався на те, що на виконання вимог законодавства, після з'явлення 20.11.2023 позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 та в ході перевірки інформації стосовно останнього, працівниками вказаного органу військового управління було виявлено, що позивач об 14 год 00 хв. 07.08.2023, тобто в особливий період, під час мобілізації, не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у строки, зазначені в отриманих ним документах, а саме повістці, яка була останньому вручена 31.07.2023 та не надав підтверджуючі документи про поважність причин неприбуття, чим порушив норми мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, а саме ч. 3 статті 22 Закону України ?Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію?. Після цього, у відповідності до положення ст. 254 КУпАП протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення № 1103 від 20.11.2023.
Також повідомляє, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 1103 від 20.11.2023 року позивачу усно було роз'яснено вище зазначене твердження, а саме порушення ним частини 3 статті 22 Закону України ?Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію?, а тому його дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, як порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Таким чином, у відповідності до статей 7, 256 КУпАП, 20.11.2023 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 у присутності позивача складений протокол про адміністративне правопорушення № 1103 від 20.11.2023, роз'яснено його права та обов'язки, які зазначені в ст. 268 КУпАП та у відповідності до ч. 2 ст. 254 КУпАП останньому вручено другий примірник зазначеного протоколу, про що свідчать його особисті підписи в даному протоколі.
Також, у поясненнях позивач зазначив причину неявки до ТЦК та СП, яка відповідно до ?Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори?, затвердженого постановою КМУ № 673 від 28.07.2010, не вважається поважною (не мав часу, жінка порвала повістку, не маю на руках приписного).
Окрім цього, позивач стверджує що ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянув справу та притягнув його до адміністративної відповідальності з порушенням встановлених законом строків.
Звертає увагу, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата з'явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 (тобто 20.11.2023 року, як це зазначалося вище), відносно якого встановлено факт порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період та у відповідності до ст. 254 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення) відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 1103 від 20.11.2023 на підставі ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП протягом двох місяців з дня виявлення даного правопорушення.
Зважаючи на вище викладене, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 278 та 283 КУпАП відносно позивача винесена постанова № 1286 від 23.11.2023.
Отже, твердження позивача, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню - не відповідає дійсності.
Суд, встановив обставини справи, виниклі правовідносини, письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 31 липня 2023 року позивачу була виписана повістка, де зазначено, що ОСОБА_1 повинен з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 07 серпня 2023 року, що підтверджується розпискою.
Як вбачається із розписки наданою відпвоідачем, ОСОБА_1 повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 07 серпня 2023 року на 14 год. 00 хв.
20 листопада 2023 року офіцером мобілізаційного відділення капітан ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
В протоколі зазначено, що позивач о 14:00 07.08.2023 року, тобто в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаний вище строк, зазначений в отриманому ним документі, а саме, повістці, яка була останньому вручена 31.07.2023 року чим порушив частину 3 статті 22 Закону України ?Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію?, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 210-1 КУпАП.
Згідно із постановою № 1286 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 статті 210-1 КУпАП від 23 листопада 2023 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України »Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України »Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 79 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).
Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
23 листопада 2023 винесено спірну постанову № 1286, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, у зв'язку з неявкою 07 серпня 2023 року до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою, чим порушено вимоги ч.3 ст. 22 Закону України »Про мобілізаційну підготовку та мобілізація».
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Оцінюючи викладене суд погоджується з тим, що у відповідача були наявні достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відповідною статтею КУпАП та накласти на нього відповідне адміністративне стягнення.
Однак, аргументи позивача в частині доводів про закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності є вірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП (у редакції чинній станом на момент ) Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Не зважаючи на викладене, ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття »триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 07 серпня 2023 року на 14 год. 00 хв., як вказано у отриманій ним повістці.
Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, є 07.08.2023 року, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити саме 07.08.2023 року.
Постанова №1286 від 23 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП винесена після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
Суд зауважує, що про неявку позивача за викликом по повістці ТЦК стало відомо 07 серпня 2023 року, коли позивач не з'явився по повістці.
За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 1 ст. 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-6, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі, - задовольнити.
Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 1286 від 23 листопада 2023 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 536 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Радзівіл А.Г.