Справа № 359/8792/24
Провадження № 3/359/3978/2024
08 листопада 2024 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області НП України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАПта ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -
10.08.2024 року о 17 год. 40 хв. Золочівська ОТГ, Бориспільського району, СТ. «Вишеньки-2», по вул. Абрикосова, 16, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , не реагував на увімкнені проблискові маячки синього та червоного кольорів, встановлені на службовому автомобілі «Renault Logan» чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України.
Крім того, 10.08.2024 року о 17 год. 40 хв. c. Вишеньки, Бориспільського району, СТ. «Вишеньки-2», по вул. Абрикосова, 16, буд. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В судові засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Особі направлялася судова повістка на адресу місця проживання, яку вказала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складення протоколу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст.6 Конвенції право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої вона є (Аналогічний висновок з цього приводу викладений в Постанові ВС від 25 травня 2018 року у справі № 925/125/14).
Відомості про те, що ОСОБА_1 в розумні інтервали часу вживав заходи, щоб дізнатись про стан відомих йому судових проваджень матеріали справи не містять. Дані про поважність причин його неявок до суду також відсутні. Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченої ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, враховуючи те, що судом використано усі процесуальні можливості щодо повідомлення особи про розгляд справ, однак ОСОБА_1 , будучи обізнаним про судове провадження, в судові засідання неодноразово не з'явився без поважних причин, судом розглянуто справу без його участі.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення, яке полягають у його відмові від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за ст. 130 КУпАП та ст. 122-2 КУпАП підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.08.2024 року, довідкою про відсутність потворності вчинення адміністративного правопорушення, даними розписки ОСОБА_2 від 10.08.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 10.08.2024 року, даними довідки АРМ 102, а також копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі серія ББА № 703058 від 10.08.2024 року.
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується даними відеозапису, який був досліджений в судовому засіданні та який узгоджується з іншими доказами у справі. Окремо суд звертає увагу, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та неодноразово пропонували водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я, але ОСОБА_1 категорично відмовився від огляду. На відеозаписі зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка свідчить про очевидне небажання особи проходити у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, а тому правильно оцінена як відмова від проходження огляду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності полковника поліції Алєксєєв В., ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання про накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує положення ст.. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20).
Суд приходить до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ст. 283-285 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (одержувач: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300; банк: Казначейство України (ЕАП); ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; номер рахунку: UA488999980313030149000010001; код класифікації доходів бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення і підлягає виконанню протягом 3-х місяців з дня набрання нею чинності.
Постанова суду набрала законної сили ___________________
Суддя Д.В. Ткаченко