Справа № 357/16271/23
1-кп/357/132/24
про продовження строку тримання під вартою
26 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвокатів ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12023111030003793, яке внесене до ЄРДР 05 серпня 2023 року, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
прокурором ОСОБА_3 заявлене клопотання, у якому він просив:
(1) продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів;
(2) у разі визначення застави, встановити її у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 211 960 грн. та покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується: у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу та незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Київ, громадянка України, заміжня, непрацююча, з повною загальною середньою освітою, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Вона раніше судима, згідно з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року, за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, до обмеження волі строком на 2 (два) роки, від відбування якого звільнена, із застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Крім того, з 27 вересня 2023 року в суді перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 з обвинуваченням за ч. 2 ст. 309 КК України.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 17 січня 2025 року.
Суд при ухваленні рішення про продовження строку тримання під вартою установив наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд врахував, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна, не працює, раніше судима, підозрюється у вчиненні злочинів вчинених під час іспитового строку та стосовно неї в суді є інший обвинувальний акт за ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор вважав, що особисте зобов'язання, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення не може запобігти існуючому ризику та забезпечити дієвість кримінального провадження. Тоді як, з огляду на високий ступінь ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, домашній арешт не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Отож, з огляду на викладене вважав, що забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків та попередити установлені ризики можна лише шляхом тримання її під вартою.
У ході розгляду клопотання, захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 не заперечували проти його задоволення.
Судом установлено, що згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2024 року, строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжений на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 січня 2025 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заміжня, непрацююча, без місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима: вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року, за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, до обмеження волі строком на 2 (два) роки, від відбування якого звільнена з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
До того ж, ОСОБА_4 засуджена вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року, за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.
Отже, строк тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 28 січня 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців …
Отже, за наявності клопотань учасників судового провадження, суд вирішує питання доцільності продовження запобіжного заходу. За результатами розгляду цього питання, вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для продовження строку тримання під вартою, прокурор має довести, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.
На стадії судового провадження, питання наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, судом не з'ясовується, оскільки досудове розслідування вже завершене.
Суд вважає, що прокурор довів, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачена ОСОБА_4 , без застосування до неї запобіжного заходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як установлено, ОСОБА_4 до затримання не мала місця роботи, інших джерел доходів. З чого суд робить висновок, що вона не має джерел для існування та задоволення побутових потреб.
Вона раніше судима за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, тобто вчиняла кримінальні правопорушення з корисливим мотивом. Тоді як, обвинувачення, за теперішньою справою, їй пред'явлене за ч. 2 ст. 307 КК України та передбачає доведення корисливого мотиву.
Також, 08 квітня 2024 року ОСОБА_4 засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України.
На думку суду, ці обставини свідчать, що вона має репутацію особи схильної до вчинення кримінальних правопорушень, а відсутність грошових коштів для задоволення побутових потреб може спонукати її до вчинення нових кримінальних правопорушень для забезпечення свого існування.
Суду не наведено обставин, що існують фактори, які можуть стримати ОСОБА_4 від вище зазначених дій.
Отже, суд дійшов до висновку, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати, адже обставини на яких він заснований, не втратили своєї актуальності.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: (1) особисте зобов'язання; (2) особиста порука; (3) застава; (4) домашній арешт; (5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, cлідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; (3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; (4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; (7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; (8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; (9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд може застосувати один із запобіжних заходів, перелічених у ч. 1 ст. 176 КПК України. Найсуворішим із них є тримання під вартою. Він застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також, суд має враховувати обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Суд вважає, що з огляду на тяжкість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, її вік та стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, місця роботи, навчання, джерел доходів, репутацію ОСОБА_4 (наявність у неї судимостей), а також іншого обвинувального акту в суді, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України, а саме виконання нею процесуальних обов'язків та попередженню вчинення нею іншого кримінального правопорушення, неможливе за допомогою запобіжних заходів, які не пов'язані з триманням під вартою.
Суд вважає, що інші запобіжні заходи не можуть попередити установлений ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки не передбачають цілодобового контролю над діями та поведінкою ОСОБА_4 .
Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривні.
Суд вважає, що на тяжкість пред'явлених ОСОБА_4 обвинувачень; корисливий характер злочинів, у яких вони обвинувачуються; ступінь ймовірності установлених ризиків, який є високим, зважаючи на встановлені вище дані про обвинувачених, їм необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави - 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд зазначає, що такий розмір застави гарантуватиме виконання ними покладених КПК України та судом обов'язків та не буде завідомо непомірним для них.
Суд не бачить підстав для зменшення розміру застави для ОСОБА_4 з огляду на кількість та ступінь установлених ризиків, корисливий характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується. Суд не вважає, що менший розмір застави здатний забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та попередити установлені ризики.
Суд вважає за необхідне, з огляду на встановлені ризики, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані чи перебувають, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Суд зазначає, що покладення таких обов'язків є необхідним для досягнення мети запобіжного заходу, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, за викладених обставин, суд клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 задовольняє.
Керуючись ст. 314-316, 331, 392-395, 532 КПК України, суд
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 лютого 2025 року, включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_4 - 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Установити строк дії вказаних обов'язків - 2 (два) місяці, з дня внесення застави.
Застава може бути внесена обвинуваченим, так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем). Обвинувачений або заставодавець мають право внести заставу в будь-який момент протягом строку дії ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, прокурором, обвинуваченим, захисником, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п'яти днів, з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала виконується негайно, після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Повний текст ухвали проголошений - 30 грудня 2024 року о 10:15 год.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6