вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/197/24
Справа № 356/310/24
РІШЕННЯ (заочне)
26.12.2024 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р.М.
З участю секретаря Стрижак В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 04.10.2008 року між нею та відповідачем по справі було укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 04.10.2008 року зроблено актовий запис № 158.
Від шлюбу з відповідачем мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.02.2024 року рішенням Березанського міського суду Київської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Неповнолітній ОСОБА_3 з моменту народження та після розірвання шлюбу між батьками проживає разом з матір'ю.
На даний час вони з відповідачем не досягли згоди щодо способу та розміру участі батька в утриманні спільного сина.
Разом з тим вважає, що стан здоров'я та фінансові можливості відповідача дозволять йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Відтак, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, розгляд справи просила проводити у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за заресьрованою адресою проживання.
За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивачка проти такого порядку не заперечувала, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з'явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзиву.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ) 04.10.2008 року укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 158 (а.с. 7).
Батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10.11.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 176 (а.с. 8).
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 22.02.20254 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 10-16).
З копії акту про фактичне місце проживання № 466 від 20.03.2024 року вбачається, що фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2009 року та станом на дату складення даного акту є квартира АДРЕСА_1 , де він проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабусею - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку відповідача ОСОБА_2 за період з другого кварталу 2023 року по другий квартал 2024 року складає 284 971, 42 грн. (а.с. 73).
За змістом ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно приписів ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Принципом № 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, закріплено право дитини на здорове зростання і розвиток; з цією метою їй мають бути забезпечені спеціальний догляд і охорона. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питання ми соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Як роз'яснено п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли домовленості про сплату аліментів на дитину, позивачка, скористалася правом звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.
Як визначено ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки,сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відтак, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та матеріальним становищем сторін, а також виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Так, при вирішенні питання щодо встановлення розміру аліментів судом враховано матеріальний стан сторін, те, що діти проживають разом з матір'ю, домовленості між батьками про сплату аліментів не досягнуто. Крім того, відповідач є працездатним, фізично здоровим, відомостей про наявність у нього утриманців та інших аліментних зобов'язань суду не надано.
Будь-яких інших доказів на спростування вимог позивачки, а також на підтвердження того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу, суду надано не було.
За змістом ст.ст. 181, 182 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, по своїй правовій природі аліментні зобов'язання є періодичними платежами та підлягають сплаті щомісяця.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 183 СК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання їхнього спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, оскільки вказаний розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає інтересам сторін та інтересам неповнолітньої дитини, а також не суперечить чинному законодавству.
Положеннями ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 07.05.2024 року.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
За змістом п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 180-182, 183 СК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 09.02.2023 року органом № 3219, РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.05.2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик