Справа № 293/1354/24
Провадження № 2/293/567/2024
26 грудня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
18.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» звернулось до суду із позовом, за змістом якого просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №00-9741512 від 26.04.2024 у розмірі 19399,12 грн. та судові витрати.
В обґрунтування вказаного позову, позивач зазначає, що 26.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали електронний договір кредитної лінії №00-9741512, відповідно до умов якого сума кредитного ліміту склала 4,600грн. Позичальник зобов'язався оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 11.05.2024, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування). Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив заборгованість по кредиту. На вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідач не відреагував, у зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом 25.09.2024 отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі №293/1354/24 розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Постановлено витребувати у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» повні реквізити картки НОМЕР_1 з зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові власника картки; інформацію чи було зараховано 26.04.2023 ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 - 4600,00 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2024, АТ КБ «Приватбанк» надав витребувані докази.
Відповідно до ухвали від 04.11.2024, суд здійснив перехід у справі №293/1354/24 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 03.12.2024.
Ухвалою від 03.12.2024, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 26.12.2024.
26.12.2024 сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком.
Згідно заяви зазначеної у прохальній частині позовної заяви, позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки через додаток «Вайбер», що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Вайбер» (а.с.74). Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на зареєстровану адресу проживання, однак, до суду повернувся конверт з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.71).
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи норм ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні 26.12.2024, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
26.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9741512 (надалі - договір), який підписаний електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора 74869 (а.с.17-25).
Відповідно до пункту 1.1. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору сума кредитного ліміту складає: 4600,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія.
Відповідно до пункту 1.3. договору, строк дії кредитної лінії складає 360 календарних днів. Дата остаточного повернення кредиту 21.04.2025.
Відповідно до пункту 1.4. договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 11.05.2024, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Відповідно до пункту 1.5.1. договору стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. договору.
Відповідно до п.1.6 договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 460,00 грн.
Згідно п. 1.10. усі істотні умови договору порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору.
Разом з договором відповідач підписав графік платежів (а.с.24) та паспорт споживчого кредиту (а.с.26, 27-29).
Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 14.08.2024, 26.04.2024 на картку НОМЕР_1 перераховано 4600,00 грн., емітент платіжної картки - Приватбанк (а.с.30).
З повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 16.10.2024 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку відкрито карту (є власником карти) НОМЕР_1 (а.с.61).
З детального розрахунку заборгованості на ім'я позичальника ОСОБА_1 вбачається, що загальна сума заборгованості за кредитним договором №00-9741512 від 26.04.2024 становить 19399,12 грн. та складається із: 4600,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 460,00грн. заборгованості за комісією, 5139,12 грн. заборгованості за відсотками, 9200,00 грн. заборгованості зі штрафів (а.с.31-32).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до пункту 3статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У відповідності до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті1054та частиною 2 статті1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за укладеним 26.04.2024 між ним та позивачем договором кредитної лінії №00-9741512 не виконав, грошові кошти та нараховані відсотки не повернув.
Із наданого позивачем розрахунку щодо заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, становить 19399,12грн. та складається із: 4600,00грн. - заборгованості за тілом кредиту, 460,00грн. - заборгованості за комісією, 5139,12грн. - заборгованості за відсотками, 9200,00грн. - заборгованості зі штрафів.
На території України з 24.02.2022 діє воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану», затверджений Законом № 2102-IX від 24.02.2024), а згідно п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, нарахована позивачем комісія (460,00 грн.) та заборгованість у виді штрафу (9200,00 грн.) стягненню не підлягають.
Суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, в частині стягненням на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 9739,12грн., яка складається із: 4600,00грн. заборгованості за тілом кредиту, 5139,12 грн. заборгованості за відсотками.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що умови вказаного договору є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
При звернені до суду ТОВ «Макс кредит» було сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Макс Кредит» підлягають задоволенню частково на 50%, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1211,20 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу до позовної заяви долучено: договір про надання юридичної (правничої) допомоги №19/02-МК від 19.02.2024, укладений між ТОВ «Макс Кредит» та адвокатом Кузевановою Р.Р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на юридичну (правничу) допомогу від 17.09.2024, згідно якого визначена сума витрат у розмірі 8000 грн. (а.с.38), акт приймання-передачі виконаних робіт від 17.09.2024, підписаний сторонами, згідно якого вартість консультації клієнта - 2000 грн., підготовка проекту позовної заяви - 4000 грн., підготовка адвокатського запиту - 1000 грн., підготовка клопотання про витребування доказів - 1000 грн., квитанція №17/09 про сплату ТОВ «Макс Кредит» на підставі договору про надання юридичної (правничої) допомоги №19/02-МК від 19.02.2024 8000 грн. адвокату Кузевановій Р.Р.(а.с.40).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Надані позивачем документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують вартість наданої правничої допомоги, яка підлягає сплаті позивачем ТОВ «Макс Кредит».
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа є нескладною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9741512 від 26.04.2024 у розмірі 9739 (дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 12 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит
місцезнаходження за адресою:
03150, м.Київ, вул. Малевича Казимира, 86 корп. Е
код ЄДРПОУ 42806643
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_2
Повне рішення складено та підписано 30.12.2024.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ