Справа № 293/1334/24
Провадження № 2/293/561/2024
26 грудня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
І. СУТЬ СПРАВИ
13.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області, за змістом якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач), на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 8575026600 від 27.10.2020 в розмірі 16150,95 грн., з яких: 9267,11 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1632,96 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 5250,88 грн. - загальна заборгованість по комісії.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що 27.10.2020 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК» «ЦФР») уклали кредитний договір №8575026600. Вказаний договір разом із паспортом кредиту та Умовами отримання фінансовий кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір.
07.10.2016 ТОВ «ФК «ЦФР» та Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк» уклали договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.
21.03.2023 АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №НІ/11/9-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язалось сплатити АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 реєстру прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 16150,95 грн.
З вказаних підстав, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить як правонаступник кредитора стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
13.09.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Збаражському О.М. для розгляду.
Ухвалою суду від 17.09.2024 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі №293/1334/24, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 04.11.2024 здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначений на 03.12.2024.
Ухвалою суду від 03.12.2024, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 26.12.2024.
26.12.2024 сторони в судове засідання не прибули.
Згідно заяви зазначеної у прохальній частині позовної заяви, позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, про розгляд повідомлявся встановленим порядком, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.61,65).
Причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, правом на подання відзиву не скористався.
Крім того, відповідач повідомлявся про дату час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 04.11.2024 та 03.12.2024.
Враховуючи норм ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні 26.12.2024, відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
27.10.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» уклали кредитний договір №8575026600. Зазначений договір разом із паспортом кредиту та умовами отримання фінансовий кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», що розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.Kreditmaket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору, складають єдиний кредитний договір (а.с.6,7).
За умовами п. 1.1., 1.2 договору, кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі 12200грн. строком на 24 місяці, а позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту, який є невід'ємною частиною договору (а.с.7).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого АТ «Таскомбанк» заборгованість за договором № 8575026600 від 27.10.2020 склала 16150,95 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту складає - 9267,11грн., заборгованість по відсотках - 1632,96 грн., заборгованість по комісії - 5250,88грн. (а.с.15).
07.10.2016 ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» уклали договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами (а.с.44-47).
21.03.2023 АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №НІ/11/9-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язалось сплатити АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.16-17).
Згідно витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8575026600 у сумі 16150,95 грн (а.с.19). Зазначений витяг сформований ТОВ «ФК «ЄАПБ» та не підписаний його сторонами.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №8575026600 у сумі 16150,95 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступником кредитора на підставі договорів факторингу.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 27.10.2020 уклав з ТОВ «ФК «ЦФР» кредитний договір №8575026600.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором №8575026600 позивач надав суду: копію кредитного договору №8575026600 від 27.10.2020; паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5026600; розрахунок заборгованості за кредитним договором №8575026600; договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 16.10.2016; договір факторингу №НІ/11/9-Ф, 21.03.2023; акт прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023; витяг з реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023.
Проте, аналізуючи вищезазначені докази суд вважає, що такі не підтверджують вимоги позивача за кредитним договором №8575026600 в заявленому розмірі, оскільки позивач не надав жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та користування кредитними коштами.
Так, наданий витяг з реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023 не підписаний його сторонами, тому є одностороннім та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за кредитним договором №8575026600.
З вказаних підстав суд не може розцінювати такий витяг як належний доказ того, що саме у такому вигляді був укладений та погоджений реєстр боржників до договору факторингу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №8575026600 не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача за договором №8575026600. Зазначений доказ є внутрішнім документом позивача, що жодним чином не підтверджує як факт надання кредиту відповідачу так і виниклу заборгованість за кредитним договором.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений 27.10.2020, натомість договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 за яким ТОВ ФК «ЦФР» відступило право вимоги АТ Таскомбанк», був укладений 07.10.2016, тобто, на момент укладення договору про відступлення права вимоги ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , яке він міг би передати АТ «Таскомбанк».
Відступлення майбутніх вимог чинне законодавство не забороняє, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору мали би бути визначеними, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «ЦФР» щодо відповідача на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 07.10.2016 не було, та сторони не могли передбачити, що 27.10.2020 ТОВ «ФК «ЦФР» буде укладено договір із відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за (кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
У постанові від 29.09.2021 у справі № 2-879/11, провадження № 61-10005 св 21 Верховний Суд наголошував на необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за кожним договором.
Так, на підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та договору факторингу №НІ/11/9-Ф від 21.03.2023, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведений належними доказами факт переходу до ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за кредитним договором №8575026600 від 27.10.2020 у заявленому розмірі.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є необґрунтованими та такими що не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30,
код ЄДРПОУ 35625014
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса реєстрації:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складено та підписано 30.12.2024.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ