Справа № 288/2332/24
Провадження № 2/288/638/24
30 грудня 2024 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.25 26/ вказує, що в 2021 році вона домовилась з відповідачем про придбання у неї належну їй частку в житловому будинку в АДРЕСА_1 , за обумовленою вартістю 78400,00 гривень, що є еквівалентом 2800 доларів США.
До 2024 року позивач виплатила обумовлені кошти відповідачу, а остання оформила право власності на належну їй частку, виділивши її в натурі та присвоївши окрему фактичну адресу: АДРЕСА_1 та зареєструвала права власності на неї. Вказані обставини підтверджуються рішенням суду, Витягом з ДРРП, технічним паспортом на житловий будинок.
Відповідач підтвердила отримання всіх обумовлених між ними коштів та зобов'язалась в строк до 10.04.2024 року відчужити позивачу житловий будинок за договором купівлі-продажу про що склала відповідну розписку, яку передала позивачу разом із оригіналами правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Однак, до зазначеної в розписці дати, відповідач договір купівлі-продажу з позивачем не уклала, відправлені позивачем листи-вимоги про необхідність з'явитись до нотаріуса та укласти договір відчуження житлового будинку відповідачем не отримуються та вони повертаються позивачу.
Сторонами за договором було здійснено повне виконання всіх істотних умов, а саме: позивач сплатила кошти за об'єкт нерухомості -житловий будинок, а продавець передала позивачу документи, що підтверджують право власності на вказане майно.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, відбулось передання майна та його оплата, майно було правомірно позивачем придбано, беручи до уваги, що нотаріальне посвідчення договору є неможливим у зв'язку із ухиленням продавця нерухомого майна, а також враховуючи, що позивач має непорушне право на мирне володіння своїм майном, то вважає, що є підстави визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений 18.03.2024 року за ціною 78400,00 гривень між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до Судових викликів № 288/2332/24/19810/24 від 12 грудня 2024 року та № 288/2332/24/20405/24 від 20 грудня 2024 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 повідомлена про судові засідання, які відбудуться 20 грудня 2024 року та 30 грудня 2024 року.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно розписки від 18 березня 2024 року, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 78400,00 гривень, що є еквівалентом 2800 доларів США за проданий нею житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язуюсь в термін до 10 квітня 2024 року укласти, підписати та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вищезазначеного будинку, про що і підписується. /а.с. 5/.
Як вбачається з рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2023 року виділено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у власність належні їй 36/100 ідеальних частин житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , в натурі, як окреме індивідуально визначене нерухоме майно, приміщення житлового будинку, загальною площею 33,0 кв.м, а саме: коридор, загальною площею 5,6 кв.м, позначений на плані під номером 1-1; кладову, площею 2,8 кв.м, позначена на плані під номером 1-2; кухню, загальною площею 9,0 кв.м, позначена на плані 1-3; житлову кімнату, площею 7,8 кв.м, позначена на плані під номером 1-4; житлову кімнату площею 7,8 кв.м, позначена на плані під номером 1-5. /а.с. 6-8/
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 15 березня 2024 року Попільнянською селищною радою Житомирської області, актуальна інформація про об'єкт речового права та про речове право, а саме: право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 . /а.с. 9/
Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, створеного 03 січня 2024 року відділом капітального будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Попільнянської селищної ради, відомості про адресу: будівля № 65-Б, вулиця: Миру, населений пункт: Попільня, область: Житомирська. Відомості про наказ: назва об'єкту: блокований будинок, вид рішення-зміна, замовник: ОСОБА_3 , номер наказу про присвоєння адреси: 65-А. /а.с. 10/
Як вбачається з Технічного паспорту, виготовленого 13 лютого 2024 року КП «Бердичівське МБТІ», замовником технічної документації на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_3 . /а.с. 11-14/
Відповідно до листів від 08 серпня 2024 року та 24 серпня 2024 року, направлених на адресу місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просила завершити питання укладення між ними договору купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично був придбаний у неї 18.03.2024 року, за домовленою ціною 78400,00 гривень. Також повідомлено коли з'явитись до Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області для вирішення питання про укладення та нотаріального посвідчення договору./а.с. 15, 18/
Вказані листи були направлені ОСОБА_3 рекомендованими листами, проте як вбачається з роздруківки відстеження поштового відправлення «Укрпошти», дані листи не були отримані відповідачем. /а.с. 16-17, 19-20/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з тих підстав, що вони з відповідачем домовились про продаж будинку та вона виплатила кошти за нього, проте договір купівлі-продажу не укладено, так як відповідач ухиляється від явки до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 206 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частини третьої статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
У статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Як визначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 389/122/16-ц (провадження № 61-12634св18) - для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України (подібні висновки наявні у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року в справі № 665/2266/16-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 140/2001/17).
З урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору та такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного суду у постанові від 22 лютого 2021 року у справі № 545/440/18.
Крім того, спростуванням того, що у позивача втрачено зв'язок з відповідачем є те, що їй відомо адресу проживання та номер мобільного телефону відповідача.
За наведених обставин, відсутні передбачені законом підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору та можливість такого посвідчення втрачена, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункт 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази, подані позивачем, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтею 41 Конституції України; Пленумом Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; статтями 15, 16, 206, 208, 220, 328, 334, 626, 640, 657 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76-78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник