Справа № 159/8590/24
Провадження № 1-кп/159/825/24
30 грудня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2024 за №12024035550000414, про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ковель, Ковельського району, Волинської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.12.2020, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду - 17.11.2020, до досягнення кожною дитиною повноліття.
Будучи ознайомленим із вказаним судовим рішенням та знаючи про покладений на нього обов'язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з 01.11.2021 по 30.11.2024, ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів.
Так, ОСОБА_3 у вказаний період часу будучи працездатним, не маючи жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я; попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів; ігноруючи вимоги головного державного виконавця Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУЮ про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.12.2020; порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей; документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров'я у виконавчу службу не пред'являв; в центр зайнятості з приводу працевлаштування не звертався, офіційно не працевлаштовувався; у встановленому законом порядку особою з інвалідністю не визнавався, аліменти не виплачував; унаслідок чого за вказаний вище період утворилась заборгованість по сплаті коштів на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 129 600 гривень (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот гривень), що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Зазначеними умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду 24.12.2024 в порядку ст. 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і висловив згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
У заяві від 20.12.2024, яка складена у присутності захисника ОСОБА_8 обвинувачений беззаперечно визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинувачений ОСОБА_3 засвідчив обізнаність із обмеженням права на апеляційне оскарження у разі спрощеного провадження і надав згоду на розгляд обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні у його відсутності, просив суд призначити покарання у виді громадських робіт.
Потерпіла ОСОБА_4 у письмовій заяві засвідчила згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, дала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені, засвідчила обізнаність з обмеженням права апеляційного оскарження, висловила позицію щодо призначення міри покарання.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Частиною 4 ст. 107 КПК України передбачено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до частини другої статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що орган досудового розслідування встановив фактичні обставини кримінального правопорушення щодо злісного ухилення обвинуваченим ОСОБА_3 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Діяння, яке вчинив ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставини які обтяжують покарання в обвинувальному акті не встановлені.
Також, обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, який тривав близько трьох років; враховує форму та ступень його вини, мету і мотиви; обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення, а також, які безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, а також обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення; враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, офіційно не працевлаштований.
Суд також враховує думку потерпілої, яка просила призначити йому мінімальне покарання у виді громадських робіт.
Обставин, які б унеможливлювали понесення обвинуваченим покарання, суд не встановив.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт у межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.
На переконання суду таке покарання буде справедливим і співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази і процесуальні витрати відсутні.
Керуючись статтями 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.
Початок відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1