30 грудня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26.12.2024 р., постановлену в кримінальному провадженні №12024262020004420,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Хабаровськ, Хабаровський край, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , непрацюючої, маючої не утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.20 год. 20 лютого 2025 року, без визначення розміру застави.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказував, що обраний підозрюваній запобіжний захід у виді тримання під вартою не відповідає меті його застосування та є безпідставним і невиправданим.
На думку сторони захистку, жодний із вказаних ризиків прокурором не існує, оскільки ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судима, має сім'ю та на своєму утриманні чотирьох малолітніх дітей. Вважає, що немає обґрунтованих підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому до останньої повинен бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, підозрювану ОСОБА_6 в режимі відеоконференції та її захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні заявлених вимог адвоката, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, колегія суддів не наводить в цій ухвалі доказів на обґрунтування тих висновків суду першої інстанції, які ніким не оспорено.
З клопотання слідчого та судових матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 24.12.2024 о 15.30 год. знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинила словесну суперечку із ОСОБА_9 , з яким вона спільно проживає, в ході якої нанесла один удар кухонним ножем в область черевної порожнини. Внаслідок чого спричинила ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого ножового поранення черевної порожнини із пошкодженням тонкого кишківника.
25.12.2024 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. В матеріалах кримінального провадження є достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення та обґрунтованість пред'явленої їй підозри.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин.
Зважаючи на практику Європейського суду, тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відсутність фактів неналежної процесуальної поведінки до даного часу не може вказувати на відсутність її в майбутньому та повинно бути оцінено в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу.
З даних про особу підозрюваної ОСОБА_6 вбачається, що остання офіційно не працевлаштована, раніше не судима, не одружена, однак проживала з потерпілим однією сім'єю, має на утриманні четверо малолітніх дітей, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого в стані алкогольного сп'яніння, санкція за який передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Врахувавши дані про особу підозрюваної, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 тяжкість інкримінованого їй злочину, обґрунтованість доказів щодо пред'явленої підозри, покарання, яке може бути призначено їй в разі засудження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та врахувавши вимоги КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно скористався правом, не визначивши розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 .
Підстав для скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваній більш м'якого запобіжного заходу немає.
А тому в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 відмовити, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 грудня 2024 року, якою підозрюваній ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3