Справа № 201/2888/24
Провадження № 2/201/2010/2024
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
18 квітня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши заявуОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
17.04.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову, на обґрунтування якої зазначив, що предметом спору стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики від 20.01.2022, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на підставі якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, сума яких еквівалентна 4900,00 доларам США, за строком повернення до 20.01.2023.
Однак ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав, вимоги залишилися без реагування. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.
Представник відповідача у відзиві заперечує всі фактичні обставини укладення правочину, вважає договір позики удаваним, зазначає, що гроші у позику не втримував, із чим позивач не погоджується та вважає, що це спростовується змістом самого правочину та є припущенням. Вважає, що відповідач на запозичені кошти придбав 27.04.2023 квартиру, загальною площею 35,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу № 1797, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А., що підтверджено інформаційною довідкою станом на 11.04.2024 на сайті «Опендатабот».
Всі доводи представника відповідача про недійсність договору позики, виклик свідків, дають всі підстави вважати, що борг не буде повернутий, відповідач, поки розглядатиметься справа може відчужити належне йому нерухоме майно, що значно ускладнить або взагалі унеможливить виконання судового рішення у разі ухвалення на користь позивача,
На підставі викладеного, просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири, загальною площею 35,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , до розгляду справи по суті та ухвалення остаточного рішення.
Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Встановлено судом з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 20.01.2022 в сумі 4150 доларів США, що еквівалентно 158046,94 грн.
У заяві про забезпечення позову позивачем не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом, який зазначено у заяві (заборони вчиняти певні дії) та не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову й не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зокрема, відчуження майна.
Окрім того, суд наголошує, що предметом позовних вимог є стягнення коштів за договором позики в розмірі 4150,00 доларів США. Натомість заявник просить заборонити відчуження об'єкта нерухомого майна, вартість якого вочевидь значно більшою аніж розмір заборгованості, а отже, вжиття такого виду заходу забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, що майна позивача, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Інші доводи про те, що позиція відповідача по справі вказує на подальший намір не виконувати зобов'язання не є підставою забезпечення позову у розумінні вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, яким є запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тому, у задоволенні заяви про забезпеченні позову позивачеві слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Наумова