Справа № 209/5608/24
Провадження № 2/209/1438/24
"26" грудня 2024 р. м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.,
за участі секретаря Золотих Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
Представник АТ «Акцент-банк» Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.11.2018 року в розмірі 34470,90 грн., станом на 07.07.2024 року, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.11.2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 07.07.2024 року має заборгованість - 34470,90 грн, яка складається з наступного: 20485,75 грн. - заборгованість за кредитом; 13985,15 грн. - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штрафи. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу SMS повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов'язання. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT "А-БАНК". Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.53)
28 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шахов Д.А.надавсудуВідзив,в якому зазначив настпуне.
Відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на нижче вказані мотиви та застосовані норми права. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов начебто укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов'язалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з урахуванням нарахованих відсотків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, представник АТ «А-Банк» посилався на те, що з метою укладання кредитного договору № б/н від 18.11.2018 року з АТ «Акцент-банк» та отримання кредитної картки відповідач підписав анкету- заяву від 18.11.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на сайті позивача, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а не кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Проте, згідно доданої до позову Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» вбачається, що споживач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які викладені в рекламному буклеті, а не на сайті позивача.
Тобто, споживач погодився з тим, що така Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифів, правила користування, основні умови обслуговування та кредитування, які викладені в рекламному буклеті - становлять між споживачем та банком договір про надання банківських послуг!
При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» відповідачем не підписувалися. Паспорт споживчого кредиту відповідач також не підписував.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ Акцент-Банк та витяг з Тарифів по карткам Універсальна, Універсальна GOLD - не містять підпису відповідача!!!
Умови та правила надання банківських послуг і тарифи, правила користування, основні умови обслуговування та кредитування, які були викладені В рекламному буклеті, як і сам рекламний буклет - позивач до позовної заяви не додав!
До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 18.11.2018 року та виписку по картці № SAMABWFC00001804783 від 07.07.2024 року, однак кредитного договору, підписаного відповідачем, суду також не надано.
З виписки по картці та довідки за картами неможливо дійти висновкупро те, що їх видано за договором № б/н від 18.11.2018 року. Із виписки по картці також не вбачається стосовно якого кредитного договору або кредитної картки виданої відповідачу вона стосується. У довідці за картами, доданої позивачем до позовної заяви, також не вбачається в рамках якого саме кредитного договору було видано картки банку. Номер відкритого рахунку відрізняється від номеру рахунку зазначеного у виписці по картці. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають договір про надання банківських послуг Умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, чого позивачем зроблено не було. До позовної заяви не додано Умови та Правила надання банківських послуг і тарифи, правила користування, основні умови обслуговування і кредитування, які були розташовані в рекламному буклеті, які складали договір про надання банківських послуг (зазначено в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вАТ "Акцент-Банк"). У Анкеті-Заяві базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.
Крім того, у цій Анкеті-заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальностіу вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ "Акцент-Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Умови та Правила надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" відповідач не підписував, Паспорт споживчого кредиту де зазначена процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору, відповідачем також не підписані, відтак такі документи не є доказами, оскільки зазначені у Паспорті споживчого кредиту процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору застосовуються до типу кредитного продукту: "Кредитна картка", в той час коли "Акцент-Банк" не надано доказів на підтвердження того, яку саме кредитну картку (тип кредитного продукту) було отримано відповідачем в рамках договору № б/н від 18.11.2018 року, а згідно частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов позичальник ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву- анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ Акцентбанк, а також відсутні підтвердження, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додано банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. В анкеті-заяві, наданій позивачем, вказані лише дані про особу позичальника, і у ній не зазначено банківського продукту, який йому надається, процентна ставка.
Витяг з Тарифів, а також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms), які містяться в матеріалах даної справи, не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, шляхом підписання анкети-заяви. Дослідивши надану позивачем копію паспорта споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, яку, крім іншого, не підписував відповідач, останній вважає за необхідне зазначити, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка надавалась споживачу і яка зберігала свою чинність та була актуальною, яка вказано у даному паспорті споживчого кредиту, до 01.01.2019 року, в анкеті-заяві позичальника не міститься інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику, яку саму банківську картку отримує відповідач, в той час, як паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо двох карток: Універсальна, Універсальна Gold. Зі змісту даного паспорта вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімеинии стан, розмір доходів, тощо. При цьому, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить в собі посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову частину договору. За даних обставин, вказана інформація не може бути прийнята судом до уваги, в якості доказу на підтвердження конкретних умов кредитування.
Під час розгляду даної справи, слід врахувати висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20, провадження №61-14545сво20, де Суд вказав, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима, оскільки в анкеті-заяві позичальника не міститься інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику, яку саму банківську картку отримує відповідач, в той час, як паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо двох карток: Універсальна, Універсальна Gold.
Також, як зазначалося вище, зі змісту даного паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 року, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
При цьому, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить в собі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За даних обставин, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, відповідач вважає, що позивач не довів факту прийняття відповідачем запропонованих йому умов щодо розміру відсотків.
Відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ Акцент-Банк заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів про те, що 18.11.2018 року АТ «Акцент-Банк» надав Відповідачу кредитні кошти нічим не підтверджується, відсутній сам кредитних договір, в якому була зазначена вказана сума, розрахунки, умови нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій.
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний був довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору № б/н від 18.11.2018 року та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалисясамим АТ "Акцент-Банк" з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Правила надання банківських послуг АТ "Акцент-Банк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Вважає, що Банком не доведено належними доказами у справі, що Відповідач дійсно отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, оскільки вказані суттєві умови кредитного договору - сума кредиту та яка саме видавалася кредитна картка (і чи видавалася взагалі) є суперечливими в наданій банком Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-банку та заявленими вимогами, не доведені обставини кредитної заборгованості Відповідача, на які банк посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим вважаю, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Відповідач категорично не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає, що позивачем безпідставно списував кошти з карткового рахунку в якості відсотків за використання кредитного ліміту.
Із доданої до позовної заяви виписки вбачається, що банк систематично, у вказаний у ній хронологічний період існування заборгованості відповідача за кредитом, списував із карткового рахунку відповідача відсотки за використання кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів, а саме, за рахунок наданого відповідачу банком кредитного ліміту.
Надана позивачем виписка по рахунку відповідача підтверджує необґрунтоване включення позивачем відсотків до суми заборгованості за тілом кредиту.
Оскільки позивачем було без відповідних правових підстав нараховано та списано з карткового рахунку відповідача, в рахунок кредитного ліміту суму відсотків, відповідач просить суд першої інстанції при розгляді даної справи по суті звернути на це увагу та дослідити належним чином надані банком розрахунок заборгованості відповідача та виписку по рахунку відповідача, та, відповідно, встановити при цьому, обґрунтованість зазначених у вказаних документах нарахувань та списань.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 07.10.2020 року у справі №673/69/16-ц, провадження №61-15530св19, відповідно до якого суд не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується із наданим позивачем розрахунком. Незгода із наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позивачем АТ "АкцентБанк" дотрималися вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14131 цс 19.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору на який посилається АТ «А-Банк», останній дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Сторони в цивільному процесі мають протилежні матеріально-правові та процесуальні інтереси. Незважаючи на зацікавленість сторін у справі, законом зазначається, що вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов'язки. Принцип змагальності, в свою чергу, надає особам, які беруть участь у справі, рівних можливостей в процесі доказування, а особливо сторонам в позовному провадженні. Цей основоположний принцип закріплений і у Конституції України. Стосовно доказової діяльності (подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості) сторони, треті особи та їх представники наділені рівними правами, чого не можна сказати про сукупність наданих їм обов'язків. Брати участь у доказовій діяльності можуть всі особи, які беруть участь у справі, однак доказування кожної обставини, що має значення для ухвалення рішення у справі, в силу закону стає обов'язком певного суб'єкта. В цьому випадку доказування наявності між сторонами у справі кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), є обов'язком саме позивача у справі.(а.с.70-74)
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача Шкапенко О.В. в судове засідання не з'явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Шахов Д.А. в судове засідання не з'явилися. Зазначили у наданому 28.11.2024 року Відзиві на позовну заяву про розгляд цивільноїсправи у їх відсутність. (а.с.74)
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
18.11.2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. (а.с.11, 12, 30-38).
З виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 18.11.2018 року по 07.07.2024 року активно користується карткою та вносить суми для погашення заборгованості (а.с.13-26).
Крім того, згідно довідки, наданої позивачем, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку: № НОМЕР_2 , строком дії до липня 2027 року. (а.с.27)
Станом на 07.07.2024 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Акцент-Банк" за кредитним договором №б/н від 18.11.2018 року становить 34470,90 грн, яка складається з наступного: 20485,75 грн. - заборгованість за кредитом; 13985,15 грн. - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штрафи. (а.с.7-10).
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
18.11.2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. (а.с.11, 12, 30-38).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент- Банк».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторонапідприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Акцент- Банк».).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 18.11.2018 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якоїдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ «Акцент- Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (18.11.2018 року) до моменту звернення до суду із позовною заявою (31.07.2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожнимспоживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент- Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625,1048 ЦК України позивач пред'явив, але належним чином не обґрунтував, не надавши належних доказів та розрахунку оскільки наданий позивачем розрахунок не надає можливості зробити суду висновок про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особоюспоживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XIIспоживачфізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів, прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВПро відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньвід 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, яка відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24.09.2014 року (провадження № 6-144цс14).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ «Акцент- Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторонуспоживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд вважає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді Заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ «Акцент- Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно до заявлених позовних вимог та згідно наданого розрахунку розмір тіла кредиту складає 20485,75 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20485,75 грн.
За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 20485,75 гривень, в іншій частині позовні вимоги банку задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача має бути стягнуто судові витрати у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.11.2018 року в сумі 20485 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" ЄДРПОУ 14360080 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.00 коп.
В іншій частині позовних вимог- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений - 30.12.2024 року.
Суддя Лобарчук О.О.