Справа № 210/7119/24
Провадження № 2-а/210/38/24
іменем України
30 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
11 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах позивач ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №уп/13890/2 від 27.09.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що він не прибув по повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для визначення призначення на особливий період. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки він постійно відвідує ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримавши повістку про прибуття на 03 вересня 2024 року належним чином повідомив відповідача про неможливість прибуття у зв'язку зі смертю дідуся, а також у зв'язку з тим, що він разом із батьком займався збиранням документів про те, що його сестра зникала безвісті, а тому у нього наявні підстави для надання відстрочки. Прибувши 20 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому було повідомлено про необхідність з'явитись 27 вересня 2024 року на розгляд адміністративної справи, при цьому протокол про адміністративне правопорушення йому вручено не було. Посилаючись на численні порушення допущені працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 під час складання протоколу, зокрема, не зазначення в постанові якою саме особою та якого ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов'язаним, не зазначення дати, часу та номеру повістки в постанові, просив суд скасувати постанову №уп/13890/2 від 27 вересня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб.
25 грудня 2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого, посилаючись на вимоги п. 24 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» зазначив, що позивач надавши докази смерті його близького родича, діда, після закінчення дії поважної причини був зобов'язаний прибути у строк, що не перевищує сім календарних днів, тобто у строк до 11.09.2024 року включно. На день винесення постанови позивачем не надано достовірних доказів. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу надавалась можливість надання пояснень, які останній виклав в протоколі, також була можливість додатково у разі не згоди подати заяву чи клопотання. Так як від позивача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, 27.09.2024 року адміністративну справу розглянуто без його участі. Та винесено оскаржувану постанову.27.09.2024 року засобами поштового зв'язку було направлено другий примірник оскаржуваної постанови на адресу позивача.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано повістку №3581009895 про необхідність прибуття 03.09.2024 року о 07:00 годині для проходження медичного огляду.
Представник позивач у позові зазначив, що отримавши повістку про прибуття на 03 вересня 2024 року належним чином повідомив відповідача про неможливість прибуття у зв'язку зі смертю дідуся.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.09.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , про що Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради складено відповідний актовий запис №2556.
20 вересня 2024 року інспектором відділення рекрутингу та комплектування Металургійно-Довгинцівського ІНФОРМАЦІЯ_5 сержантом ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та під особистий підпис доведено його права та обов'язки та вимоги законодавства. Повідомлено про необхідність надання пояснень та докази поважності неприбуття. Призначено розгляд справи на 10 годину 01 хвилин 27.09.2024 року про що повідомлено ОСОБА_1 під особистий підпис. У протоколів графі «Пояснення» ОСОБА_1 зазначив, що помер дідусь.
27 вересня 2024 року Постановою №ун/13830/2 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 , накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. згідно ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за те, що 20.09.2024 року о 19 годині 43 хвилин посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства, військовозобов'язаним якому належним чином вручено повістку 02.09.2024 року під особистий підпис на прибуття 03.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період під час проведення мобілізації. На вказану у повістці дату та час військовозобов'язаний не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з тим, що в цей деньб помер його рідний дідусь року. Згідно по 24 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року зобов'язаний прибути у строк, що не перевищує сім календарних днів, тобто до 11.09.2024 року, чим порушив вимоги частини 1 та 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Доказів відсутності складу правопорушення не надано, поважні причини не прибуття після 11.09.2024 року по 20.09.2024 року відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.п. 7, 9 ч. 2 ст. 4 КАС України).
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (ст. 254 КУпАП).
Таким чином, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем по даній справі.
Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакціях, чинних на час виниклих правовідносин. Крім того, підлягають до застосування: Закон України "Про правовий режим воєнного стану", Закон України «Про оборону України», Указ Президента України «Про загальну мобілізацію», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до вказаного Порядку, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджені постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 тощо.
Положеннями частин першої-третьої статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП (в редакції від 09.05.2024 №3696-ІХ, чинній з 19.05.2024) передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.
Отже, починаючи з 02.09.2024 (дата явки до органів ТЦК та СП) по 20.09.2024 (дата складання ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу) діяв особливий період.
Як передбачено ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства. Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов'язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Громадяни, які проходять державну військову службу та службу у військовому резерві у Збройних Силах України, при виконанні обов'язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом. В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Громадяни України в установленому законом порядку можуть створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України- за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 28.07.2010 №673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Крім того, відповідно до п.п. 21-24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (у редакції, чинній станом на 16.05.2024 та на час розгляду справи), - за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ. Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, за результатами встановлених обставин та досліджених доказів, доводів сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки жодним чином не встановлені обставини, які б свідчили про порушення уповноваженими особами органів ІНФОРМАЦІЯ_2 вимог чинного законодавства щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , складання протоколу від 20.09.2024, розгляду адміністративної справи щодо позивача, оформлення, складання та винесення постанови від 27.09.2024, щоби давало підстави для скасування цієї постанови.
Так, беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 особисто під розписку отримав повістку щодо його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.09.2024. При цьому, він у вказаний термін не з'явився, у зв'язку зі смертю дідуся, письмово про це повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між тим, позивач не виконав законом визначеного обов'язку та так і не з'явився по вказаній повістці, чим порушив норми чинного законодавства, зокрема, в частині його неприбуття у строк, що не повинен перевищувати сім календарних днів з моменту закінчення обставин (смерті близької особи), а тому правомірно притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд вважає, що постанова №уп/13890/2 від 27.09.2024 відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, стягнення, яке накладене на нього, у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено фактів бездіяльності чи протиправних дій з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо позивача, а тому у задоволенні його позову слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати (сплачений при подачі позову судовий збір) слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 210-1, ст. ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н. Ю. Вікторович